Ухвала суду № 87966166, 03.03.2020, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/18677/18

УХВАЛА

іменем України

03 березня 2020 року м.Сватове

Суддя Сватівського районного суду Луганської області Попова О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Через канцелярію Сватівського районного суду Луганської області Борисенко Ю.О. звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, а саме п. 4 позовної заяви виклав в редакції: стягнути з відповідачів ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Схід» на рахунок ОСОБА_1 заборгованість за переплаченими грошовими коштами по претензії вих. № 177/8 від 07.06.2017 р. у сумі 2149,60 грн. з листопада 2016 р. по травень 2017 р. та судові витрати у сумі 38000 грн., а всього 40000 грн. Одночасно позивач ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачам в будь-якій формі перешкоджати чи переривати надання послуги й забезпечення гарантованого, безумовного постійного постачання електроенергії до домоволодіння по АДРЕСА_1 , де він проживає до закінчення розгляду справи по суті за позовом про захист прав споживача спонуканням надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) електроенергії; накласти арешт на майно та грошові кошти відповідачів. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Враховуючи вищезазначені положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Враховуючи предмет та підстави позову, доводи викладені у заяві позивача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в порядку статті 151 ЦПК України, не надано належних обґрунтувань необхідності забезпечення позову та не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. Позивачем не обґрунтовано, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідачу дії, пов`язані із відключенням будинку від мережі електропостачання та арешт майна, грошових коштів є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом а саме – спонуканням відповідачів надати достовірну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), і відповідності виду забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суду Луганської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя О.М. Попова