Постанова № 8796611, 26.03.2009, Київський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-444/09 (2-а-741/08)

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2009 року 13:56 м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Зінов'євій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до приватного підприємства «Білоцерківбудінвест» про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства «Білоцерківбудінвест» заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 103 грн. 30 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті приватним підприємством «Білоцерківбудінвест» за серпень 2008 року.

В судове засідання, призначене на 26.03.2009, представники позивача та відповідача не з'явились. Матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак заперечень проти позову не надав, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, в судові засідання не з'являвся.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України № 1058 - IV), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 1026032340, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058 - IV.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України № 1058 - IV, страхувальник, яким є відповідач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція) встановлено, що обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до п. п. 4.1., 4.2. пункту 4 Інструкції та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»: 33.2 відсотки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату плати працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно частин 6, 12 статті 20 Закону України № 1058 - IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Судом встановлено, що відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області було подано розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за серпень 2008 року із самостійно визначеною відповідачем сумою страхових внесків, що підлягають сплаті, у розмірі 193, 60 грн.

Відповідачем за серпень місяць 2008 року було фактично сплачено суму у розмірі 90 грн. 30 коп., яка була зарахована на часткове погашення заборгованості за звітний місяць, отже заборгованість підприємства по сплаті страхових внесків за серпень 2008 року становить 103 грн. 30 коп.

У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі ч.3 ст. 106 Закону України № 1058 - IV відповідачу була направлена вимога про сплату боргу за №Ю-1337 від 01.10.2008.

Вимога про сплату боргу була отримана представником відповідача 10.10.2008, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказана вимога протягом 10 робочих днів після її отримання відповідачем оскаржена не була, заборгованість не погашена, отже борг вважається узгодженим.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058 - IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону України № 1058 - IV, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Таким чином, загальна сума заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 103 грн. 30 коп.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області у розмірі 103 грн. 30 коп. відповідач, у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з приватного підприємства «Білоцерківбудінвест» (р/р 26006301182774 у Білоцерківській філії „Промінвестбанку", МФО 321057, ідентифікаційний код 33679403, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Надрічна, 68) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (р/р 256093011026 у Головному управлінні Державного ощадного банку України по м. Києву та Київській області, МФО 322669, ідентифікаційний код 2220058, місцезнаходження: 09112, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23) суму заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 103 (сто три) грн. 30 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.