Ухвала суду № 87965113, 25.02.2020, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

4-с/381/7/20

381/306/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Слюсар Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Фастові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила суд скасувати постанову головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Таратутенко Л.О. від 22 січня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61031265.

Скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області стягнуто з неї на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у сумі 118278,44 грн. на підставі даного рішення 24 жовтня 2014 року Фастівським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 2/381/1078/14, строк пред`явлення до виконання якого до 24 жовтня 2015 року. Заявник зазначає, що 29 січня 2020 року вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження. Вважає заяву стягувача від 18 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження такою, що подана з пропущенням строку, що є підставою для повернення виконавчого листа, а постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 січня 2020 року незаконною.

Заявник в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом вчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом вчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Головний державний виконавець Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Таратутенко Л.О. в судове засідання не з`явилася, повідомлялася судом вчасно та належним чином. Через канцелярію суду подала письмову заяву в якій просила суд розглядати справу без участі представника відділу. Зазначила, що проти скарги заперечує в повному обсязі, на підтвердження своїх заперечень надала суду належним чином завірену копію виконавчого провадження та письмові пояснення в яких зазначила, що виконавчий лист № 2/381/1078/14 від 02 квітня 2015 року виданий Фастівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в сумі 118278,44 грн., на підставі ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент повернення) неодноразово повертався стягувану у зв`язку з чим строк пред`явлення до виконання переревався. Вважає, що скарга є безпідставною та підлягає відмові, оскільки стягувачем не було порушено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали скарги та виконавчого провадження, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 02 квітня 2015 року Фастівським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист № 2/381/1078/14 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за договором «Автопакет» 193/П/04/2008/980 в загальній сумі 118278,44 грн..

26 листопада 2019, на адресу Фастівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області поштовим відправленням «Укрпошта» було направлено заяву представника ПАТ КБ «Надра» про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2/381/1078/14 виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області 02.04.2016, щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 118278,44 грн..

На підставі заяви представника стягувача ПАТ КБ «Надра», головним державним виконавцем Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Таратутенко Л.О. було прийнято до виконання даний виконавчий лист та 22 січня 2020 року винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 61031265.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник посилається на те, що головним державним виконавцем Таратутенко Л.О. порушено визначений законом строк прийняття до виконання вищезазначеного листа, а тому Постанова про відкриття виконавчого провадження № 61031265 від 22 січня 2020 року є незаконною.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Разом з тим, ч. 2 вищенаведеної статті, передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

В частинах 4 та 5 даної статті встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Так, з наявного в матеріалах справи виконавчого листа № 381/2424/16-ц, вбачається, що рішення суду на підставі якого було видано даний виконавчий лист набрало законної сили 30 вересня 2016 року, строк пред`явлення його до виконання вказаний до 30 вересня 2017 року.

З відміток, які містяться на зворотній стороні пред`явленого виконавчого листа вбачається, що востаннє виконавчий лист був повернутий стягувачу 27.12.2016 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 (відсутність у боржника майна) ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що при поверненні виконавчого листа стягувану 27 грудня 2016 року, строк його пред`явлення до виконання був перерваний, а відтак відповідно до статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» був встановлений інший строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, а саме до 27 грудня 2019 року.

За вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи боржника про порушення головним державним виконавцем вимог Закону під час відкриття виконавчого провадження не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки стороною стягувача виконавчий лист було пред`явлено до виконання у строк до 27 грудня 2019 року, а оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 61031265 від 22 січня 2020 року, була винесена головним державним виконавцем правомірно та відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 5, 13, 442, 451, 447 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Осаулова Н.А.

Повний текст виготовлено 02.03.2020 р.