Рішення № 87962815, 03.03.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Справа № 925/1439/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Макарченко Н.П.,

за участі представників сторін:

від позивача – Наконечний О.М. – представник за довіреністю,

від відповідача – представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства “Управління водопровідно -

каналізаційного господарства, м. Канів, Черкаська область

до приватного акціонерного товариства “Канівбуд”, м. Канів,

Черкаська область

про стягнення 47 063 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом комунальне підприємство “Управління водопровідно-каналізаційного господарства” до приватного акціонерного товариства “Канівбуд” про стягнення з відповідача 47 063 грн. 56 коп., а саме: 32 402 грн. 63 коп. основної заборгованості, 11 448 грн. 42 коп. пені, 2 210 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 1 001 грн. 88 коп. 3% річних, з підстав невиконання відповідачем умов договору субпідряду №22/10/2018-02 від 22 жовтня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10 січня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 січня 2020 року було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 04 лютого 2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 03 березня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву у визначений судом строк суду не надав, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 березня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1439/19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 22 жовтня 2018 року між комунальним підприємством “Управління водопровідно-каналізаційного господарства” (субпідрядник) та приватним акціонерним товариством “Канівбуд” (генпідрядник) було укладено договір субпідряду №22/10/2018-02.

Згідно з п. 1.1 зазначеного договору субпідрядник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати за завданням генпідрядника, а генпідрядник – в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу по об`єкту: “Зовнішні мережі побутової каналізації від будинку №41 по вул. Шевченка до КНС №2, К1”.

Роботи згідно даного договору виконуються поетапно (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору оплата підрядних робіт, які визначені у п. 1.1. цього договору здійснюється за договірною ціною, яка становить 92 457 грн. 65 коп., з урахуванням ПДВ – 15 409 грн. 61 коп.

По кожному етапу виконання робіт субпідрядник передає для підписання уповноваженому представнику генпідрядника акт виконаних робіт. Генпідрядник на протязі трьох днів підписує та передає субпідряднику акт виконаних робіт або обґрунтовані зауваження щодо акту виконаних робіт (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що розрахунок за даним договором проводиться генпідрядником поетапно, протягом 10 робочих днів після підписання акту приймання виконаних робіт на певний етап робіт.

На виконання умов договору субпідряду позивач у жовтні 2018 року виконав роботи з ремонту зовнішніх мереж каналізації вартістю 17 270 грн. 94 коп., що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт від 31 жовтня 2018 року форми №КБ-2в.

Також у листопаді 2018 року позивач виконав роботи з ремонту зовнішніх мереж каналізації вартістю 15 131 грн. 69 коп., що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт від 07 листопада 2018 року форми №КБ-2в.

Судом встановлено, що замовник робіт своє зобов`язання за договором субпідряду щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт з ремонту зовнішніх мереж каналізації вартістю 32 402 грн. 63 коп. так і не виконав, що й спричинило даний спір.

За порушення встановленого п. 3.2. договору строку оплати виконаних робіт позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 7.3. договору пеню у сумі 11 448 грн. 42 коп., а також передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 2 210 грн. 63 коп. та 1 001 грн. 88 коп. 3% річних за період з 15 листопада 2018 року по 30 листопада 2019 року.

Частина 1 ст. 174 ГК України передбачає можливість виникнення господарських зобов`язань з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 321 ГК України якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об`єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, остаточний розрахунок за виконані роботи генпідрядником проводяться протягом 10 робочих днів після підписання акту виконаних робіт на певний етап робіт.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року було підписано сторонами 31 жовтня 2018 року, а тому з урахуванням вимог п. 3.2. договору строк оплати підрядних робіт настав 14 листопада 2018 року, а за виконані ремонтні роботи згідно акту від 07 листопада 2018 року - 21 листопада 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що замовник роботи прийняв без будь-яких зауважень.

Таким чином сума боргу в розмірі 32 402 грн. 63 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 210 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 1 001 грн. 88 коп. 3% річних за період з 15 листопада 2018 року по 30 листопада 2019 року.

Слід вказати, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не було враховано показників дефляції.

Водночас згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань“ розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином розмір інфляційних втрат за період з 15 листопада 2018 року по 30 листопада 2019 року складає 1 699 грн. 70 коп., а саме: з 15 листопада 2018 року по 21 листопада 2018 року розмір інфляційних нарахований на суму боргу 17 270 грн. 94 коп. складає 48 грн. 35 коп. (сума вказана позивачем, проте за вказаний період інфляційні становлять 241 грн. 79 коп., однак позивач самостійно визначив розмір інфляційних за вказаний період);

з 22 листопада 2018 року по 30 листопада 2019 року розмір інфляційних нарахований на суму боргу 32 402 грн. 63 коп. складає 1 651 грн. 35 коп.

Таким чином з урахуванням вищевказаного розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1 699 грн. 70 коп., в решті стягнення інфляційних в розмірі 510 грн. 93 коп. слід відмовити.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, розмір 3% річних нараховані в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив суму річних, а тому заявлені до стягнення річні підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 ст. 20 ГК України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 7.3. договору в разі порушення терміну та порядку розрахунків генпідрядником, передбачених п.п. 3.1.-3.3. цього договору, останній сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується неустойка від суми договору за кожен день прострочення платежу.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11 448 грн. 42 коп. пені за період з 15 листопада 2018 року по 30 листопада 2019 року.

Позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 7.3. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином розмір пені нарахований за період з 15 листопада 218 року по 14 травня 2019 року на суму боргу 17 270 грн. 94 коп. складає 3 071 грн. 23 коп.;

за період з 22 листопада 218 року по 21 травня 2019 року на суму боргу 15 131 грн. 69 коп. складає 2 690 грн. 54 коп.

З урахуванням вищевказаного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 5 764 грн. 77 коп. пені, в решті вимог про стягнення неустойки слід відмовити з урахуванням положень ч. 6 ст.232 ГК України.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Канівбуд”, вул. Енергетиків, 210, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 05516470 на користь комунального підприємства “Управління водопровідно - каналізаційного господарства”, вул. 1 Травня. 27, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 30598710 – 32 402 грн. 63 коп. основного боргу, 1 699 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 1 001 грн. 88 коп. 3% річних, 5 764 грн. 77 коп. пені та 1 668 грн. 20 коп. судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 03 березня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович