Ухвала суду № 87958776, 03.03.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3844/19

Провадження № 1-кп/209/214/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі: секретаря Кулік О.О.,

прокурора Заря О.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Полтавченка О.А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019040790000797, відносно обвинуваченої за ч. 2 ст. 307 КК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українки, громадянки України, яка має професійно-технічну освіту, не заміжня, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше була засуджена:

- 09 березня 2011 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік; ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року іспитовий строк відмінено, направлена для відбування покарання до місць позбавлення волі строком на 2 роки; звільнена із місць позбавлення волі 16 грудня 2012 року згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 18 вересня 2011 року;

- 28 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік (судимість погашена, цим вироком переривається судимість за попереднім вироком);

- 03 листопада 2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Відносно обвинуваченої ОСОБА_1 у кримінальному проваджені було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, сток застосування якого продовжувався судом до 13 березня 2020 року.

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , яке підтримував у судовому засіданні. В обгрунтування клопотання зазначив, що вона обвинувачується у вчинені тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Вона не має постійного джерела доходів, оскільки офіційно не працює, раніше неодноразово судима, злочин вчинила в період іспитового строку після звільнення її від відбування покарання в виді позбавлення волі за попереднім вироком, її діяння вирізняється вираженою суспільною небезпечністю. Вищевказане свідчить про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_1 перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання зазначеним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти продовження відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила відпустити її додому.

Захисник Полтавченко О.А. заперечував проти продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи, що ризики, на які посилається прокурор значно перебільшені та не доведені. ОСОБА_1 раніше не ухилялася від слідства, ніколи не перебувала в розшуку. Немає підстав вважати, що вона буде вчиняти кримінальні правопорушення. Просить змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_1 на домашній арешт за місцем проживання її батька, де вона також проживала без реєстрації.

Вислухавши прокурора, обвинувачену та її захисника, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора щодо продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим в частині 1 цієї статті, в тому числі: переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які може бути призначено покарання на строк до десяти років.

Відносно ОСОБА_1 судом було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого закінчується 13 березня 2020 року.

ОСОБА_1 офіційно не працевлаштованя, не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має на утриманні неповнолітніх дітей, мешкає не за своєю зареєстрованою адресою, що свідчить про відсутність в неї сталих соціальних зв`язків, тому суд вважає, що вона може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за скоєне.

Суд також вважає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 , яка не працює, не має постійного джерела доходів, раніше неодноразово засуджувалася, має не зняті і не погашені в установленому законом порядку судимості, обвинувачується у вчинені тяжких злочинів в період іспитового строку після звільнення її від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, призначеного їй за попереднім вироком, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобіганню вказаним вище ризикам.

Заставу у розмірі, передбаченому п 2 ч.5 ст. 182 КПК України, обвинуваченій ОСОБА_1 було визначено при обранні відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 314-316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, до 18.00 години 30 квітня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дати її оголошення.

Суддя Г.А. Байбара.