Рішення № 87958344, 11.02.2020, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4933/19

Провадження № 2/159/70/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судових засідань Щесюк Н.Й.,

з участю представника позивача – адвоката Філончук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Позивач 03.09.19 р. звернулась до суду з вказаним вище позовом, просить визнати за нею право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 – а, що розміщений у гаражному масиві по АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовує тим, що рішенням виконкому Ковельської міськради народних депутатів від 13.04.78 р. № 100 «Про дозвіл на будівництво індивідуального гаража» її чоловіком – ОСОБА_2 було замовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, будівництво індивідуального гаража № НОМЕР_1 – а у вказаному вище гаражному масиві. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. її чоловік помер. Після смерті останнього відкрилась спадщина щодо належного йому майна, серед якого - право на спірний гараж. Вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак у видачі такого свідоцтва їй нотаріусом було усно відмовлено, так як спадкодавцем не було оформлено правовстановлюючих документів на спадкове майно за життя. За рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 05.11.07 р. було визнано за нею право власності на 2/4 частки у квартирі, що на праві спільної часткової власності належала спадкодавцеві. Покликаючись на ст. ст. 1 216, 1 217, ч. 3 ст. 1 268 ЦК України, просить позов задовольнити.

Провадження у справ відкрито за ухвалою суду від 03.12.19 р..

Копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем отримано під розпис 22.01.20 р..

За станом на 11.02.20 р. відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

У судове засідання позивач не з`явилась, хоча належно повідомлена. Причини неявки суду не повідомила.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат позов підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча відповідач належно повідомлений. Про причини неявки свого представника суду не повідомив.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача – адвоката, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають до задоволення.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Та обставина, що ОСОБА_2 та позивач укладали шлюб 04.10.87 р., стверджується копією свідоцтва про укладення НОМЕР_2 № НОМЕР_3 , виданого міськвідділом ЗАГСу м. Ковеля Волинської області 04.10.87 р..

Та обставина, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ковелі Волинської області, стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до копії рішення Ковельського міськрайсуду Волинської обл. від 05.11.07 р. у цивільній справі № 2 – 2 095/07 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, що набрало законної сили 16.11.07 р., дійсно, за позивачем у розглядуваній справі було визнано право власності на 2/4 частки у вказаній вище квартирі з врахуванням належної їй ј частки цієї квартири та успадкування нею у порядку, встановленому чинним законодавством, ј частки цієї квартири, що належала спадкодавцеві.

Як слідує з відповіді Ковельської держконконтори № 1 407/01 – 16 від 13.09.19 р., спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 не заводилась.

Як вбачається з копії будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виготовленого у 1978 р., щодо будівництва індивідуального гаража у АДРЕСА_1 , забудовником значиться ОСОБА_2 ..

Згідно з копією техпаспорта на спірний гараж № 518 – а, виготовленого 19.08.19 р., спірне нерухоме майно є 1979 р. побудови; самочинного будівництва немає.

Згідно з копією висновку відділу містобудування та архітектури виконкому Ковельської міськради Волинської області № 22 – 29/342 від 08.08.19 р., спірний гараж № НОМЕР_1 – а побудований ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до акта обстеження забудови і техстану будівлі спірного гаража від 14.08.19 р., спірний гараж побудований в період 1978 – 1980 р. р., відповідно до будівельного паспорта та плану – схеми забудови гаражного масиву і вимог ДБН.

Як слідує з копії рішення виконкому Ковельської міськради народних депутатів від 13.04.78 р. № 100 «Про дозвіл на будівництво індивідуальних гаражів», було надано земельну ділянку під будівництво гаражів добровільному товариству автолюбителів по АДРЕСА_1 , для його членів, серед яких – ОСОБА_2 ..

Таким чином, судом встановлено, що будівництво спірного гаража було проведено спадкодавцем відповідно до техдокументації, отриманої ним у встановленому законом порядку, що діяв за станом на 1978 р., хоча рішенням органу місцевого самоврядування земельна ділянка, на якій було збудовано спірний гараж, передана у користування кооперативу автолюбителів. Спадкодавець за життя не оформив свого права власності ні на спірний гараж, ні на земельну ділянку, на якій цей гараж споруджено та даних про передачу йому такої земельної ділянки у користування суду також не надано.

Суд враховує, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 86 ЦК України (в ред. 1963 р.), що діяв на час спорудження вказаного вище гаража, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Власність в Україні виступає, зокрема, в такій формі як приватна. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Оскільки забудова мала місце у 1978 р., чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносини що виникли і пов`язуються із забудовою, спадкуванням, підлягають врегулюванню за нормами чинного ЦК України.

Суд відмічає, що до об`єктів завершеного будівництва належать об`єкти, що введені в установленому порядку в експлуатацію. Право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, підлягає державній реєстрації. Після введення об`єкта в експлуатацію власнику об`єкту - забудовникові - видається свідоцтво про право власності, що реєструється у відповідному в державному реєстрі прав. З моменту державної реєстрації права на завершений будівництвом об`єкт, особа забудовника стає власником цього об`єкта.

Оскільки будівництво гаража здійснювалось спадкодавцем як забудовником, то після смерті останнього, не право власності на об`єкт будівництва, що за життя чоловіком позивача у свою власність оформлено не було у встановленому законом порядку, а права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Крім того хоча спірний гараж на даний час є об`єктом містобудування, що не прийнятий у експлуатацію відповідними компетентними органами, позивач не надала суду доказів звернення до відповідних компетентних органів з приводу вирішення питання оформлення документів на гараж, що споруджувався спадкодавцем, з приводу оформлення відповідних правовстановлюючих документів на гараж; і відмови відповідача у справі як органу місцевого самоврядування.

Тому суд вважає недоведеною позивачем ту обставину, що орган місцевого самоврядування оспорює права чи охоронювані законом інтереси позивача щодо оформлення спірного майна у її власність.

Даних про те, що позивач зверталась до відповідного уповноваженого органу з приводу переведення на неї прав та обов`язків забудовника спірного гаража в порядку спадкування, позивачем суду не надано.

Суд вважає недоведеною позивачем ту обставину, що їй нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно, так як будь - якого доказу цього позивач суду також не надала.

З огляду на наведене вище суд вважає, що позивач передчасно звернулась до суду з розглядуваним позовом. У задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 – 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 392, 1 218, 1 223, 1 270, 1 261, 1 223 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , і. н. НОМЕР_6 , прож. за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник позивача – адвокат Філончук Наталія Володимирівна, паспорт серії АС № 78893, адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Тараса Боровця, 10 «б»/84.

відповідач - Ковельська міська рада Волинської області, юридична адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 04051402.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 02.03.20 р..