Рішення № 87955801, 03.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року м. Київ № 826/15072/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0016235201, №0016645201, №0016655201 ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0016235201 від 24.04.2018 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% в сумі 485 705, 30 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання ПДВ із вироблених в Україні товарів; №0016645201 від 26.04.2018 про нарахування штрафних санкцій в сумі 499 953, 64 грн. за затримку реєстрації податкових накладних та №0016655201 від 26.04.2018 про нарахування штрафних санкцій в сумі 81 658, 75 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення відповідачем було надіслано на адресу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» з порушенням строків, встановлених Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом МФУ № 1204 від 28.12.2015 року.

Зокрема, як зазначає позивач, оскаржувані податкові повідомлення рішення було прийнято 24.04.2018 та 26.04.2018 втім на його адресу надіслані лише 04.05.2018 року, а не наступний день, як передбачено Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, що в свою чергу свідчить про їх протиправність.

Окрім цього, позивач звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 порушено провадження про банкрутство Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», що виключає в свою чергу з 06.07.2017 року застосування до нього штрафу за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.12.2018 представником ГУ ДФС у Київській області надано до суду відзив, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Крім того, відповідач просив здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

У даному випадку суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 7 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 2. ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, заявленого представником відповідача

Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у Київській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 24.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 75.1.1. п. 75. 1 ст. 75, ст. 76.3 ст. 76 та з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість КП «Управління житлово-комунального господарства», за результатами якої складено Акт від 06.04.2018 №389/10-36-52-01/31476318.

Висновками вказаного Акту встановлено порушення КП «Управління житлово- комунального господарства» правил сплати (перерахування) податків, а саме: ПДВ.

24.04.2018 ГУ ДФС у Київській області на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0016235201 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% в сумі 485 705, 30 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання ПДВ із вироблених в Україні товарів.

Крім того, 10.04.2018 відповідачем відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 у порядку ст. 76, п. 201.10 ст. 201 ПК України проведено перевірку КП «Управління житлово-комунального господарства» з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідками якої складено Акт № 403/10-36-52-01/31476318.

Висновками Акту встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу.

26.04.2018 ГУ ДФС у Київській області на підставі висновків Акту перевірки від 10.04.2018 №403/10-36-52-01/31476318 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0016645201 про нарахування штрафних санкцій в сумі 499 953, 64 грн. за затримку реєстрації податкових накладних;

- № 0016655201 про нарахування штрафних санкцій в сумі 81 658, 75 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Незгода з позивача з вказаними рішеннями відповідача обумовила на звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Щодо визнання протиправними та скасування спірних рішень від 26.04.2018 № 0016235201 та № 0016655201, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 порушено провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство КП «Управління житлово-комунального господарства» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, визначені, зокрема, положеннями Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

За визначенням термінів Закону № 2343-XII банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури

Частиною 1 статті 19 Закону №2343-XII визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. (ч.2).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (ч.3).

Зазначена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов`язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Тобто, виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, що можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 30.05.2018 по справі № 26/48/09-910/2433/16 та від 11.09.2018 по справі №820/10403/15, який в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що застосування контролюючим органом до позивача штрафу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.04.2018, а саме: № 0016235201 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% в сумі 485 705, 30 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання ПДВ із вироблених в Україні товарів; № 0016645201 про нарахування штрафних санкцій в сумі 499 953, 64 грн. за затримку реєстрації податкових накладних та № 0016655201 про нарахування штрафних санкцій в сумі 81 658, 75 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, за періоди, що настали до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, є протиправним, а тому рішення підлягають скасуванню.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07101, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) № 0016235201 від 24.04.2018 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% в сумі 485 705, 30 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання ПДВ із вироблених в Україні товарів.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) № 0016645201 від 26.04.2018 про нарахування штрафних санкцій в сумі 499 953, 64 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) № 0016655201 від 26.04.2018 про нарахування штрафних санкцій в сумі 81 658, 75 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07101, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8) судові витрати у розмірі 16 009 (шістнадцять тисяч дев`ять) грн. 77 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур