Рішення № 87955693, 02.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Київ № 640/15092/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач або ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту - Відповідач, Національне агентство або НАЗК), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.05.2019 № 1395 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 Головою Тернопільського окружного адміністративного суду.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.05.2019 № 1396 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , Головою Тернопільського окружного адміністративного суду.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.05.2019 № 1397 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1, суддею Верховного Суду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки спірні рішення прийняті Відповідачем за результатами проведених з порушенням вимог антикорупційного законодавства (у тому числі, з порушенням строків), а також принципів об`єктивності, неупередженості, рівності та гарантування прав і законних інтересів суб`єктів декларування, повних перевірок декларацій Позивача за 2015-2017 роки, то такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник Відповідача, у відзиві на позов, зазначив про безпідставність заявлених Позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні, вважаючи спірні рішення законними та обґрунтованими, прийнятими Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за результатами перевірок декларацій Позивача, якою виявлено порушення антикорупційного законодавства України.

Керуючись частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач до 2017 року обіймала посаду судді, голови Тернопільського окружного адміністративного суду, а у 2017 році призначена на посаду судді Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Відповідно, на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» Позивачем подавалися декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі по тексту - Декларація) за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік.

Згідно з рішеннями Відповідача від 29.12.2018 № 3233 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік» (з продовженням її строків рішенням від 22.02.2019 № 520), від 29.12.2018 № 3234 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік» (з продовженням її строків рішенням від 22.02.2019 № 521), від 29.12.2018 № 3235 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік» (з продовженням її строків рішенням від 22.02.2019 № 522), Відповідачем було проведено повні перевірки Декларацій Позивача за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік.

За результатами повних перевірок Декларацій Позивача за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, Відповідачем прийняті спірні рішення від 17.05.2019 № 1395 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 Головою Тернопільського окружного адміністративного суду»; від 17.05.2019 № 1396 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 Головою Тернопільського окружного адміністративного суду»; від 17.05.2019 № 1397 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1, суддею Верховного Суду».

Вважаючи такі спірні рішення Відповідача від 17.05.2019 № 1395, № 1396 та № 1397 протиправними, Позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

Для вирішенні спірних правовідносин судом застосовано норми Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі по тексту - Закон № 1700-VII) та Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 № 56 (далі по тексту - Порядок № 56), у тому числі у редакціях, які діяли на момент проведення повної перевірки та прийняття спірних рішень.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, визначає Закон № 1700-VII.

У розумінні статті 1 та пункту ґ) частини першої статті 3 Закону № 1700-VII Позивач є суб`єктом декларування у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи, що Позивачем у встановлені строки та порядку виконаний передбачений Законом № 1700-VII обов`язок та подано Декларації за 2015, 2016 та 2017 роки шляхом заповнення відповідних електронних форм Декларацій на офіційному веб-сайті Національного агентства.

За приписами абзацу чотирнадцятого частини першої статті 1 та частини першої, четвертої статті 4 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції є спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції. Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Згідно зі статтею 48 Закону № 1700-VII Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Відповідно до статті 50 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у ній недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Механізм проведення Національним агентством контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону № 1700-VII визначає затверджений рішенням Національного агентства від 10.02.2017 № 56 Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі по тексту - Порядок № 56).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 56 закріплено, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 56).

Початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 56).

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації передбачає такі дії: аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації; створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу; направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтверджуючих документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтверджуючих документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку № 56, у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтверджуючих документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтверджуючих документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтверджуючих документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

У разі необхідності Національне агентство направляє суб`єкту декларування лист із проханням надати інформацію щодо найменування контрагента правочину відповідно до пункту 10 частини першої статті 46 Закону в порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до: 1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань; 2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

За приписами пункту 13 розділу ІІІ Порядку № 56 перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках: 1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; 2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).

Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

Виходячи з аналізу наведених положень Порядку № 56 суд дійшов висновку, що повна перевірка декларацій чітко обмежена конкретними строками її проведення - 60 календарних днів, з можливістю його обґрунтованого подовження, але сукупно не більше ніж на 30 календарних днів.

За результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (пункт 1 розділу IV Порядку № 56).

Таким чином, проведення перевірки Національним агентством декларації відповідно до статей 48 та 50 Закону № 1700-VII передбачає встановлену Порядком № 56 процедуру, тобто чітко визначену послідовність дій, результатом якої є обов`язкове прийняття рішення про проведення перевірки декларацій (декларації).

Разом з тим, норми законодавства не наділяють повноваженнями здійснювати повторну перевірку декларацій (декларації), якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася та скасувати рішення про призначення перевірки через неналежним чином проведену перевірку, а також призначати фактично повторну перевірку декларації.

Натомість, рішення про проведення повної перевірки декларації може бути оскаржено суб`єктом декларування в судовому порядку (пункт 2 розділу IV Порядку № 56).

Суд вважає, що саме такий законодавчий підхід покладає на Національне агентство обов`язок здійснювати контроль та повну перевірку декларацій виключно згідно з чітко встановленою правовою процедурою, тож, відповідно, і відповідальність за порушення такої правової процедури та принципів.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура проведення Національним агентством контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).

Тож, визначена Порядком № 56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій встановлює межі вчинення повноважень Національного агентства щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Таким чином, Позивач, з урахуванням положень Закону № 1700-VII та Порядку № 56, правомірно очікувала, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, з матеріалів справи судом встановлено, що повні перевірки Декларацій Позивача за 2015-2017 роки призначені Відповідачем рішеннями від 29.12.2018 №№ 3233, 3234, 3235, строки яких були подовжені рішеннями Відповідача від 22.02.2019 №№ 520, 521, 522, тож граничний 90-денний строк, встановлений для проведення повної перевірки та прийняття рішення, спливав 29.03.2019. Проте спірні рішення №№ 1395, 1396, 1397 про результати здійснення відповідних перевірок прийняті Відповідачем лише 17.05.2019, тобто з порушенням строків її проведення. При цьому, доказів прийняття рішень щодо зупинення строків проведення перевірок Відповідачем суду не подано, тож свідчить про те, що такі рішення Відповідачем не приймались та на адресу Позивача не надсилалось.

Таким чином, враховуючи строки, чітко визначені діючим законодавством для проведення повних перевірок декларацій, оскаржувані Позивачем рішення були прийняті Відповідачем поза межами такого строку, тож суд вважає, що таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки зумовлює виникнення у Позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати перевірки.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судової практикою (судовими рішеннями, які набрали законної сили) в аналогічних спорах, зокрема, у справах № 826/16495/17, 820/2509/18.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення не прийняті Відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, тобто прийняті з порушенням пункту 14 розділу III Порядку № 56, статей 48 та 50 Закону № 1700-VII, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 19 Конституції України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши та надавши об`єктивну правову оцінку матеріалам справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач належним чином не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийнятих спірних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.05.2019 № 1395 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, Головою Тернопільського окружного адміністративного суду.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.05.2019 № 1396 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1, Головою Тернопільського окружного адміністративного суду.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.05.2019 № 1397 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1, суддею Верховного Суду.

5. Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 20 копійок).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40381452, адреса: 01103, м.Київ, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 28).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович