Ухвала суду № 87955576, 02.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

02 березня 2020 року м. Київ № 640/1699/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання Міністерства внутрішніх справ України про залучення третіх осіб та розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 доМіністерства внутрішніх справ України прозобов`язання вчинити дії,УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач, МВС України), в якому просить зобов`язати МВС України скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії на його ім`я, для перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років із обов`язковим включенням до розміру грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що фактично виплачені за прирівняною посадою поліцейського у листопаді 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтовано тим, що спірні правовідносини є такими, що потребують більш детального розгляду, який неможливо здійснити застосовуючи розгляд у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Крім того, відповідач зазначив, що вказана справа має велике значення для Міністерства внутрішніх справ України.

Також, відповідач, просить залучити до участі у справі Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки задоволення позовних вимог вплине на їх права та обов`язки.

При вирішенні зазначених клопотань суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 5, 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши заяву представника позивача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, беручи до уваги пункт 20 частину 1 статті 4 та частину 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду з викликом сторін в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Таким чином, процесуальним приводом для залучення у справу третіх осіб є:

1) клопотання самої цієї особи, яка бажає брати участь у справі в статусі третьої особи;

2) клопотання особи, яка бере участь у справі, зокрема сторони (позивача або відповіла);

3) ініціатива суду.

Підставою участі третіх осіб у справі є їх юридична заінтересованість, яка ґрунтується на матеріально-правових відносинах з однією із сторін даної цивільної справи.

Матеріальною підставою залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є обгрунтоване припущення, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі. Судове рішення може вплинути на права або обов`язки третьої особи, якщо між цією третьою особою і стороною, на боці якої вона бере участь у справі, існують певні правовідносини (права і обов`язки), які за наслідками вирішення справи можуть змінитися або припинитися, або якщо на підставі рішення суду між стороною і третьою особою виникнуть нові правовідносини (права і обов`язки).

Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені принципи знайшли своє відображення у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому адміністративні суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У справі «Golder проти Сполученого Королівства» (№4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило про те, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення.

У зазначеній вище справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди.

Крім того, при визначенні питання щодо порушеного права заявників у спірних правовідносинах, слід зазначити про наявність «публічного інтересу» такого спору.

Так, за загальним визначенням, «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які, відповідно до законодавчо встановленої компетенції, забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є ні чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

В адміністративному праві під поняттям «публічна адміністрація» слід розуміти систему органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші суб`єкти, наділені адміністративно-управлінськими функціями, які діють з метою забезпечення як інтересів держави, так і інтересів суспільства в цілому, а також сукупність цих адміністративно-управлінських дій та заходів, встановлених законом.

У справі, що розглядається, відповідач звернувся до адміністративного суду з заявою про залучення до участі у справі Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Разом з тим, з наданих відповідачем обґрунтувань судом не встановлено яким чином судове рішення може вплинути на права або обов`язки вказаних третіх осіб, які правовідносини (права і обов`язки), можуть змінитися або припинитися, або які нові правовідносини можуть виникнути між стороною і третьою особою підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання відповідача, відтак і підстав для залучення до участі у справі Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Керуючись статтями 12, 49, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

2. У задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про залучення до участі у справі Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Аблов