Рішення № 87955547, 02.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Київ № 640/8880/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити діївстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нарахування пені Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» в розмірі 16538,49 грн. протиправними;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві повернути на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» 16538,49 грн., безпідставно списаних з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, серед іншого вказував, що відсутні правові підстави для нарахування пені у розмірі 16538,49 грн., оскільки останнім своєчасно сплачено суми податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, а тому такі дії відповідача є протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що пеня у розмірі 16538,49 грн., яка обліковується в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт», розрахована відповідно до вимог діючого законодавства та з урахуванням облікової ставки НБУ - 18%.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у місті Києві за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» складено Акт перевірки № 10/26-15-14-01-01/36856932 від 17 січня 2019 року.

На підставі даного Акту перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення №01172615140101 від 06 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 392 514, 00 грн., з них 314 011,00 грн. за податковим зобов`язанням та 78 503, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення - рішення отримано позивачем 08 лютого 2019 року.

Позивач сплатив суму грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням 08 лютого 2019 року, що відображено в електронному кабінеті останнього.

Натомість 16 лютого 2018 року в електронному кабінеті позивача з`явилося повідомлення про нарахування пені в розмірі 16 538, 49 грн.

Головним управлінням ДФС у місті Києві самостійно здійснено списання пені з його рахунку в розмірі 16 538, 49 грн., а саме 16 лютого 2019 року списано 74,00 грн. та 11 березня 2019 року - 16 464,49 грн., що підтверджується випискою з електронного кабінету позивача.

Вважаючи такі дії контролюючого органу протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Вимогами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Податковий кодекс України розмежовує поняття податкового зобов`язання і грошового зобов`язання. Податкове зобов`язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації, а грошове зобов`язання визначається у разі порушення норм податкового законодавства, зокрема, контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні та може включати в себе штрафні санкції.

Пунктом 111.2 статті 111 Податкового кодексу України передбачено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач погашення визначених в рішенні контролюючим органом грошових зобов`язань здійснив протягом 10-денного строку, встановленого статтею 57 Податкового кодексу України, про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні доручення від 07 лютого 2018 року.

Статтею 129 Податкового кодексу України визначено порядок нарахування пені.

Згідно з пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до акта перевірки від 17 січня 2019 року №10/26-15-14-01-01/36856932, прийнято податкове повідомлення-рішення №01172615140404 від 06 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 392 514, 00 грн., з них 314 011,00 грн. за податковим зобов`язанням та 78 503, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення - рішення отримано позивачем 08 лютого 2019 року. Граничний термін сплати по податковому повідомленню-рішенню становив 18 лютого 2019 року.

За правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Як вбачається з роздруківки з електронного кабінету платника податку позивача, пеня нарахована податковим органом 16 лютого 2019 року, тобто на підставі вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, який пов`язує початок нарахування пені з першим робочим днем, наступним за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання.

В даному випадку, об`єктом застосування пені фактично є погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк. Нарахування пені можливе лише у разі несплати грошового зобов`язання до дня настання строку його погашення. При сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення зобов`язання, як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

Тлумачення змісту вказаних норм Податкового кодексу України свідчить про те, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, в даному випадку нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа №820/3878/17).

Водночас, фактичні матеріали свідчать, що позивачем дотримано вимоги статті 57 Податкового кодексу України та сплачено суму грошового зобов`язання, визначену податковим органом, у законодавчо встановлений строк.

Отже підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України не міг бути застосований контролюючим органом для розрахунку пені.

Виходячи з викладеного суд погоджується з доводами позивача про те, що дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві по нарахуванню пені в розмірі 16538,49 грн. є протиправними.

Разом з цим, судом в ході розгляду справи встановлено безпідставне списання відповідачем пені у розмірі 16538,49 грн. з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» у системі електронного адміністрування.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті Податкового кодексу України платнику надається право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Так, за приписами підпункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно підпункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру сплачених зарахованих державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №165/24182, який розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (далі - Порядок №787).

Згідно пункту 2 Порядку №787 він визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Відповідно до приписів пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.

Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124 затверджено Порядок взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені (далі - Порядок №1146), який регламентує взаємовідносини територiальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з мiсцевими фiнансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статтi 45 та частини другої статтi 78 Бюджетного кодексу України.

Згідно пунктів 5 та 6 Порядку №1146 повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштiв, що повертаються:

1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;

2) на погашення грошового зобов`язання та пені (податкового боргу) з iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно вiд виду бюджету;

3) готiвкою за чеком у разi вiдсутностi у платника податкiв рахунку в установі банку;

4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку;

6) для подальших розрахункiв як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на небюджетний рахунок з облiку коштiв забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

банкiвський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду справи встановлено безпідставне списання відповідачем суми пені у розмірі 16538,49 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Державної фіскальної служби України з метою стронування (повернення) вищезазначеної пені шляхом перерахування її на відповідний рахунок в системі електронного адміністрування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

У постановах Верховного Суду України від 31.05.2016 року по справі №826/11379/14, від 10.05.2016 року по справі №п/800/362/15, від 20.04.2016 року по справі №826/16796/14, від 12.04.2016 року по справі №813/7851/13-а, від 01.03.2016 року по справі №826/4860/13-а, від 03.02.2016 року по справі 826/72/15, від 02.02.2016 року по справі № 804/14800/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Приймаючи до уваги те, що фактично позивачем реалізовано своє право на повернення сплаченої суми пені у розмірі 16538,49 грн., суд вважає, що ефективним засобом правового захисту є зобов`язання підготувати та надіслати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкрито рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» як платника в системі електронного адміністрування ПДВ висновок про повернення помилково списаної пені у розмірі 16538,49 грн.

Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» задовольнити.

2. Визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо нарахування пені Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» в розмірі 16538,49 грн. протиправними.

3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві підготувати та надіслати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкрито рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт», як платника в системі електронного адміністрування ПДВ висновок про повернення помилково списаної пені у розмірі 16538,49 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Ріал Істейт» (01042, м. Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус «А», кімната 220, код ЄДРПОУ 36856932) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко