Ухвала суду № 87955522, 02.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 березня 2020 року м. Київ № 640/2125/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській областіпро визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДР: 42552598), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення від 28.12.2019 № 229-19;

2) зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області розглянути ОСОБА_1 про надання статуту біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Позивач звернувся до суду 28.01.2020, що підтверджується датою, проставленою на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків.

Зокрема, ухвалою судді від 03.02.2020 позивачу було запропоновано надати суду:

1) уточнення/заяву із викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, обґрунтування вимоги щодо порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача та обґрунтування вимоги зобов`язального характеру; із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі;

2) доказів на підтвердження обставин якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та на які посилається у позовній заяві, зокрема, заяви з доданими до неї документами, з якими позивач звертався до відповідача про надання статуту біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; рішення відповідача від 28.12.2019 № 229-19 та скарги на вказане рішення;

3) зазначення інших причин поважності пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

4) оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Залишаючи позовну заяву без руху, суддя в ухвалі від 03.02.2020 звернув увагу позивача на те, що позовна заява не містить викладу обставин та обґрунтування кожної з вимог позивача та акцентував увагу останнього на те, що у позовній заяві позивач повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо протиправності або (та) необґрунтованості оскарженого рішення, зокрема, у чому саме полягає протиправність рішення відповідача від 28.12.2019 № 229-19, оскільки наявний у позовній заяві виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зводиться лише до цитування норм законодавства та взагалі не дає уяви про обставини, що зумовлювали прибуття позивача в Україну та клопотання про надання захисту, про порушення прав заявника. У чому саме полягає протиправність спірного рішення - так і не заначено у позові.

Натомість, вказані вимоги суду так і не було виконані позивачем, оскільки в уточненій позовній заяві, позивач так і не виклав обставини та обґрунтування, у чому саме полягає протиправність рішення від 28.12.2019 № 229-19.

Більш того, як в первинній позовній заяві, так і в уточненій позовній заяві позивач лише цитує норми національного законодавства України та робить висновок про протиправність спірного рішення.

Відтак, вимоги суду та п.п. 4, 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем виконані не були.

Суд також звернути увагу, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 03.02.2020 було зазначено, що позивачем надано заяву, в якій просив суд відновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом, мотивуючи вказану заяву тим, що повідомлення про відхилення скарги на рішення від 20.01.2020 № 16 позивач отримав лише 24.01.2020.

Натомість, вказаною ухвалою судом не встановлено поважних причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, з огляду на те, що до матеріали позовної заяви не містять жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів позивача про отримання ним повідомлення про відхилення скарги на рішення від 20.01.2020 № 16 саме 24.01.2020 та скарги на вказане рішення.

В той же час, позивачем так і не надано суду доказів, які б надали суду можливість пересвідчитись у правомірності доводів позивача щодо отримання ним повідомлення про відхилення скарги на рішення від 20.01.2020 № 16 саме 24.01.2020. Не надано суду і самої скарги на спірне рішення, відтак суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення.

При цьому, суд враховує та звертає увагу позивача на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у разі недотримання яких та не усунення недоліків такої позовної заяви, суд вправі повернути таку позовну заяву заявнику.

Більш того, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 03.02.2020 судом була звернута увагу позивача на те, що позивач просить суд: зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області розглянути ОСОБА_1 про надання статуту біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Тобто, вказана вимога унеможливлювала розуміння судом, що саме позивач просить суд зобов`язати здійснити відповідача та була акцентована увага позивача на вказану (незрозумілу) вимогу. По суті за текстом позову йдеться про зобов`язання щось розглянути без визначення - чого саме.

Натомість вказаний недолік зазначений судом також залишився поза увагою позивача, оскільки незважаючи на зауваження суду, уточнена позовна заява за змістом прохальної частини містить ідентичні позовні вимоги, тобто без урахування висновків суду, що і були заявлені позивачем у первинній позовній заяві.

Також, в порушення вимоги ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем так і не надано суду заяви з доданими до неї документами, з якими позивач звертався до відповідача про надання статуту біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Не надано позивачем також і рішення від 28.12.2019 № 229-19, на яке суд звертав увагу позивача в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а також, у відповідності до ч. 4 ст. 79 КАС України, не надано позивачем жодних доказів того, що останній здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу, зокрема, рішення від 28.12.2019 № 229-19.

Відтак, зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 03.02.2020 про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст. 160 КАС України.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.

Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін