Ухвала суду № 87955516, 02.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 березня 2020 року м. Київ № 640/2673/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Громадянина Ісламської держави Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

04.02.2020 громадянин Ісламської держави Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної міграційної служби України (02000, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДР: 37508470), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою яка потребує додаткового захисту громадянина Ісламської держави Республіки Афганістан ОСОБА_1 від 28.08.2019 № 301-19;

2) зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Позов зареєстрований канцелярією суду 05.02.2020, підтвердженням чого є штамп вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду м. Києва, проставленого на позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України

Зокрема, ухвалою суду від 10.02.2020, причини пропуску строку звернення до суду Громадянина Ісламської держави Республіки Афганістан ОСОБА_1 , що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнано неповажними та запропоновано надати заяву із зазначенням інших причин поважності пропуску строку звернення до суду із наданням доказів поважності його пропуску.

Також, залишаючи позовну заяву без руху, судом звернута увага позивача на те, що позивачем при зверненні до суду з даним позов подано письмові докази, зокрема, інформацію про країну походження - Ісламська Республіка Афганістан, що викладена іноземною мовою та має неофіційний переклад на українську мову та зазначено, що така інформація про країну походження - Ісламська Республіка Афганістан, не є належними, у розумінні ст. 73 КАС України доказами, оскільки переклад таких документів має бути посвічений нотаріально. Також зазначено про те, що позов не містить заяви про залучення третьої особи до участі у справі із зазначенням на стороні та на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі та на які права, свободи, інтереси або обов`язки цієї особи може вплинути рішення у справі.

Відтак, ухвалою суду від 10.02.2020 позов залишено без руху та зобов`язано позивача надати суду:

1) заяву з доданими до неї доказами, які надавались відповідачу для визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту;

2) докази на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із офіційний перекладом на державну мову;

3) заяви із зазначенням інших причин поважності пропуску десятиденного строку звернення до суду із наданням доказів поважності його пропуску;

4) заяви про залучення третіх осіб до участі у справі, а також на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі та на які права, свободи, інтереси або обов`язки цих осіб може вплинути рішення у справі.

На виконання вказаних вимог позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем надано заяву про залучення третьої особи та заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин поважності пропуску строку на звернення до суду.

Щодо строку звернення до суду, то суд зазначає, що позивачем надано заяву про поновлення строку звернення, в якій обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що наприкінці вересня 2019 року він отримав повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У період з 26.07.2019 по 24.01.2020 позивач перебував у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, відтак з об`єктивних причин не міг звернутися до суду у строк визначений законом. Додає, що 24.01.2020 позивач вийшов з Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та невідкладно 29.01.2020 він звернувся за правовою допомогою, у зв`язку з чим, за висновком позивача, строк звернення до суду з даним позовом слід обраховувати саме з для укладення договору з адвокатом про надання правової допомоги.

Разом з тим, викладені у заяві на усунення недоліків причини поважності пропуску строку на звернення до суду, є неповажними з огляду на наступне.

Так, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.

Аналіз вказаних положень, структури норми, у т.ч. у взаємозв`язку з положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону дають підстави для висновку, що Законом встановлено п`ятиденний строк для звернення до суду.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом з тим, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані, з огляду на що, посилання позивача на позбавлення його доступу до правосуддя є безпідставним та необґрунтованим.

Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

При цьому, посилання позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на те, що строк звернення до суду має відраховуватися саме від моменту укладення договору про надання правової допомоги є помилковим, оскільки, по-перше, про існування спірного рішення позивачу було відомо ще у вересня 2019 року, тобто з моменту отримання повідомлення від 05.09.2019 № 242, у якому мова йде про рішення ДМС України від 28.08.2019 № 301-19, по-друге, п`ятиденний строк звернення до суду слід обраховувати з дня, коли особа саме дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, у даному випадку - вересень 2019 року, по-третє, позивачем на усунення недоліків позовної заяви так і не надано жодних доказів або ж навіть доводів відносно того, що йому створювались перешкоди у реалізації можливості для звернення із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, по-четверте, навіть якщо враховувати позицію заявника стосовно того, що строк звернення до суду у позивача, з урахуванням ст. 120 КАС України почав свій відлік 27.01.2019 (день тижня - понеділок), то останнім п`ятиденним строком на звернення до суду щодо оскарження спірного рішення було 31.01.2020, натомість як вже зазначено судом, до суду позивач звернувся лише 04.02.2020, підтвердженням чого є дата поштового відправлення, проставлена АТ «Укрпошта» на конверті відправлення, по-п`яте, такий обрахунок строку звернення до суду запропонований позивачем (момент укладення договору про надання правової допомоги) міг взагалі призвести до не виникнення моменту обрахунку строку при відсутності укладання договору про надання правової допомоги, або наприклад, якщо б такий договір про надання правової допомоги був укладений позивачем через рік та більше після прийняття спірного рішення.

При цьому, суд акцентує увагу, що позивачем не надано жодних доказів того, що адміністративними органами України позивачу створювались перешкоди у реалізації його права заявити про необхідність надання йому певного статусу (біженця, особи, що потребує додаткового захисту).

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 1 та п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати строк звернення до суду позивача дотриманим, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, що є самостійною та достатньою підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 123, 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін