Рішення № 87955471, 28.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Київ № 640/3301/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

Павелки Тетяни Леонідівни

треті особи 1) Акціонерне товариство "Банк Форвард"

2) Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк"

про визнання протиправними та скасування постанови від 24 січня 2020 року ВП

№ 60482970 в частині,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелки Тетяни Леонідівни, треті особи: Акціонерне товариство "Банк Форвард", Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 24 січня 2020 року ВП № 60482970 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "ПриватБанк", МФО 305299, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_2 ).

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що накладення арешту на рахунок позивача, який призначений для отримання заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання такої заробітної плати, що призводить до порушення конституційних прав позивача на оплату праці.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25 лютого 2020 року. Зобов`язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, наявні у відповідача; належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 60482970.

У судовому засіданні 25 лютого 2020 року суд на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

26 лютого 2020 року до суду від приватного виконавця надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що від Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на адресу відповідача не надходили документи, які б підтверджували заборону стягнення на кошти, що занадяться на рахунку позивача.

Також відповідачем надано копії матеріалів виконавчого провадження № 60482970.

Треті особи своїм правом на подання письмових пояснень з приводу предмету позову не скористалися, про дачу час та місце розгляду справи були належним чином повідомленні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04 листопада 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60482970 щодо примусового виконання виконавчого напису від 24 вересня 2019 року № 802 виданого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н.М. про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Фовард» заборгованості в розмірі 15 062,76 грн.

В межах вказаного виконавчого провадження 24 січня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти , що містяться на рахунках: ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528; ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 300465; ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335; ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005; ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346; АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299; ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614; ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478; ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001; ПАТ «Пумб», МФО 334851.

Вважаючи постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "ПриватБанк", МФО 305299, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_2 ), неправомірною та такою, що порушує її права, позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази.

Згідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписи статті 18 Закону закріплюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.

Водночас, згідно з частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також, статтею 73 Закону України №1404-VIII передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено Законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Як зазначає позивач, приватним виконавцем накладено арешт на рахунок позивача який використовується для виплати їй заробітної плати.

На підтвердження зазначеного позивачем надано довідку від 07 лютого 2020 року №9HTI85TSI1ORRPV, виданої АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 07 лютого 2020 року має в АТ КБ «Приватбанк» наступний рахунок: № картки НОМЕР_2; тип рахунку - зарплатна картка для виплат; стан рахунку - обмежений згідно постанови про накладення арешту ВП № 60482970 від 24 січня 2020 року.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника встановлений статтею 70 Закону №1404-VIII.

Так, у відповідності до вказаної статті частини другої, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Положеннями статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

З аналізу наведених норм вбачається, що держава гарантувала та захистила право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Арешт коштів на рахунку позивача на який перераховується заробітна плата є неправомірним, оскільки позбавляє позивача можливості отримувати нараховану заробітну плату, що, в свою чергу, позбавляє заявника необхідних коштів на існування, чим порушує його права, передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 59 Закону №1404-VIII, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Оскільки судом встановлено протиправність прийняття приватним виконавцем постанови про накладення арешту в частині накладення арешту на рахунок відкритому в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "ПриватБанк", МФО 305299, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_2), суд приходить висновку про наявність підстав для зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з вказаного рахунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 344/12102/16-ц.

Частиною дугою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону № 1404-VIII).

Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, вищевказаними нормами встановлено спеціальні строки звернення до суду за оскарження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Як зазначає позивач, 06 лютого 2020 року при вході до системи Приват24 вона виявила обмеження за карткою, вказано, що банк вимушений призупинити операції за вашими рахунками згідно з постановою про накладення арешту.

Позивач звернувся до AT КБ «ПриватБанк» для отримання письмову інформації з приводу накладення арешту (довідка № 9HTI85TS6I10RRPV від 07 лютого 2020 року).

Позовна заява подана до суду 12 лютого 2020 року, в межах десятиденного строку, встановленого чинним законодавством.

Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелки Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.15, РНОКПП НОМЕР_6 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство "Банк Форвард" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, код ЄДРПОУ 34186061), Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання протиправними та скасування постанови від 24 січня 2020 року ВП № 60482970 в частині - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелки Тетяни Леонідівни від 24 січня 2020 року ВП № 60482970 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "ПриватБанк", МФО 305299, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_2 ).

3. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелку Тетяну Леонідівну зняти арешт з рахунку в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "ПриватБанк", МФО 305299, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_2 ).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова