Рішення № 87955398, 02.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Київ № 640/18128/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ Українипро визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - відповідач, МВС України, Міністерство), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним рішення відповідача щодо повернення матеріалів щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 для усунення недоліків, а саме: з підстави, що інвалідність встановлено 02.12.2015, а постанова Військово-лікарської комісії винесено 11.01.2016;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про протиправність прийнятого МВС України рішення про повернення заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи та доданих до неї матеріалів на доопрацювання. Позивач вважає мотиви, що були покладені відповідачем в основу такого рішення, безпідставними та незаконними.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення МВС України мотивувало тим, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №826/1383/18 Міністерством було повторно розглянуто висновок Ліквідаційної комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України з доданою заявою ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про міліцію» та в Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. За результатами розгляду зазначених матеріалів Міністерством надіслано лист до керівництва Національної поліції України разом із такими матеріалами для приведення їх у відповідність до вимог законодавства, шляхом усунення певних недоліків. А саме за даними виписки із акта огляду МСЕК №0198218 від 02.12.2015 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності 02.12.2015 (тобто, вже після звільнення з Департаменту Державної служби охорони при МВС України). При цьому, за змістом постанови Військово-лікарської комісії від 11.01.2016 №4/Зв встановлено зв`язок захворювання заявника з проходженням служби в органах внутрішніх справ та ступінь придатності його до військової служби станом на час звільнення зі служби (22.04.2010), що суперечить наявним в ОВС інформації про дату звільнення заявника зі служби згідно Відмітки органу внутрішніх справ (22.04.2014). Також, на думку відповідача причинний зв`язок інвалідності ОСОБА_1 повинен був встановлюватися на підставі попередньо винесеної постанови ВЛК. Натомість інвалідність заявникові було встановлено 02.12.2015, а постанова ВЛК винесено 11.01.2016 (тобто після встановлення інвалідності), що суперечить Положенню, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317. При цьому, у надісланих на розгляд документах була відсутня інформація про наявність чи відсутність попередніх оглядів МСЕК ОСОБА_1 та здійснення Державною службою охорони при МВС України одноразової грошової допомоги заявнику. Додатково відповідач зазначив, що оскільки позивач не проходив службу безпосередньо в МВС України та, що в силу припису п. 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615, остання здійснювала виплату одноразової грошової допомоги працівнику міліції охорони за рахунок власних коштів, то питання призначення одноразової грошової допомоги позивачу не відноситься до компетенції МВС України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №826/1383/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 та постановою Верховного Суду від 31.10.2019, позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту поліції охорони Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії було задоволено частково.

А саме визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з Постанови Кабінету Міністрів №850 від 21.10.2015. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, із врахуванням висновків даного рішення. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

З тексту цього рішення суду від 16.03.2018 вбачається, що під час розгляду по суті справи №826/1383/18 за позовом ОСОБА_1 . Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та 22.04.2010 звільнений з посади заступника начальника Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.

За даними виписки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 02.12.2015 серії АВ №0198218 та довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 02.12.2015 серії АГ №007327 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Постановою Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 11.01.2016 підтверджено факт того, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту поліції охорони Національної поліції України, яке є правонаступником Управління Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, де позивач проходив службу, із заявою від 06.07.2017 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності.

Листом від 06.07.2017 позивачу було повернуто документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності на дооформлення і проінформовано, що виплату буде здійснено в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення щодо її виплати, але не пізніше двох місяців з дня прийняття такого рішення.

Листом від 12.10.2017 №24-181 Департамент поліції охорони Національної поліції України направив документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби, до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України.

Листом від 27.10.2017 №15/2-3848 Департамент фінансово-облікової політики МВС України повідомив, що вказані документи було повернуто на адресу Департаменту поліції охорони Національної поліції України без розгляду з роз`ясненням, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснювати поліція охорони з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, а видатки на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для Міністерства внутрішніх справ не передбачені, покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень.

Листом від 07.11.2017 №14-181/1/43/06/01-2017 Департамент поліції охорони Національної поліції України проінформував ОСОБА_1 про те, що виплата йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності буде можлива за умови затвердження Міністерством внутрішніх справ України висновку, згідно з Порядком №850 та надходження коштів з Державного бюджету України до Департаменту.

Департамент поліції охорони Національної поліції України у відповідь на адвокатський запит адвоката Гардецького О.А. листом від 18.12.2017 №18аз/43/6/01/2017 надав копію висновку про призначення одноразової грошової допомоги та розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ОСОБА_1 , які направлялись до МВС України. Згідно із розрахунком від 11.10.2017 ОСОБА_1 підлягає призначенню одноразова грошова допомога у розмірі 275 600 грн.

У зв`язку з допущенням Міністерством та Департаментом поліції охорони Національної поліції України бездіяльності у вирішенні питання про ваплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із відповідним позовом. За наслідками розгляду вказаного позову ОСОБА_1 . Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято вищезгадуване рішення суду від 16.03.2018 у справі №826/1383/18, що набрало законної сили з 13.06.2018.

Приймаючи вказане судове рішення у справі №826/1383/18, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про допущення МВС України протиправної бездіяльності, що виразилась у неприйнятті жодного передбаченого законодавством рішення по суті порушеного заявником ( ОСОБА_1 ) питання стосовно призначення і виплати йому спірної грошової допомоги. Поряд з цим, суд констатував, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні спірної грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства.

Як видно з текстів листа МВС України від 23.08.2018 №12155/05/15-2018, а також листів МВС Українив від 12.09.2018 №15/2-239 аз та Департаменту Державної служби охорони МВС України від 27.09.2018 №25аз, що адресовані представнику ОСОБА_1 - адвокату ОСОБА_2 , МВС України повідомило про вжиття наступних заходів на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №826/1383/18. Міністерство повторно розглянуло Висновок ліквідаційної комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України про призначення згідно із Законом України «Про міліцію» одноразової грошової допомогиу разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встанновлення інвалідності працівника мілції. За результатами розгляду зазначених матеріалів Міністерством своїм листом від 23.08.2018 №12155/05/215-2018 повернуло до Національної поліції України матеріали щодо повторного розгляду звернення ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності для приведення таких у відповідність до вимог законодавства у зв`язку з виявленням недоліків.

А саме, в листі від 23.08.2018 №12155/05/15-2018 Міністерство зазначило, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника Департаменту Державної служби охорони при МВС України, а тому належав до категорії працівників міліції охорони. За даними Відмітки органу внутрішніх справ ОСОБА_1 проходив службу з 16.01.1981 по 22.04.2014. З наданої копії виписки із акта огляду МСЕК №0198218 від 02.12.2015 Міністерство з`ясувало, що ІІ групу інвалідності заявникові було встанолено 02.12.2015, тобто вже після звільнення зі служби. У затвердженому висновку ліквідаціної комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України зазначено, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з подією , що сталася «у період проходження служби», що суперечить інформації, зазначеній у виписці з акта огляду МСЕК. Поряд з цим до матеріалів ОСОБА_1 долучено копію постанови ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 11.01.2016, якою встановлено зв`язок захворювань завника з проходженням служби в органах внутрішніх справ та ступінь придатності його до військової служби станом на час звільнення зі служби - 22.04.2010, що суперечить інформації, зазначеній у Відмітці органу внутрішніх справ. Посилаючсиь на один із пунктів Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, Міністерство дійшло умовиводу, що причинний зв`язок інвалідності ОСОБА_1 повинен був виноситися на підставі попередньо винесеної постанови ВЛК. Натомість інвалідність заявникові встановлено 02.12.2015, а постанову ВЛК винесено 11.01.2016, тобто вже після установлення інвалідності. Додатково посилаючись на зміст п. 4 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, та п. 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615, Міністерство акцентувало увагу на відсутності у наданих для розгляду матеріалах інформації про наявність чи відсутність попередніх оглядів МСЕК ОСОБА_1 та про наявність чи відсутність виплат Державною службою охорони при МВС України одноразової грошової допомоги. З огляду на вищенаведене МВС України дійшло висновку про відсутність можливості розглянути згідно з Порядком №850 питання про призначення заявникові одноразової грошової допомоги.

У зв`язку з цим Департамент поліції охорони Національної поліції України своїм листом від 18.09.2018 №4505/43/3/01-2018 повернув матеріали звернення заявнику (позивачу).

Не погоджуючись із правомірністю таких дій Міністерства ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).

Так, згідно з ч. 6 ст. 23 Закону №565-ХІІ (у редакції Закону України від 03.11.2006 №328-V) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015, редакція ч. 6 ст. 23 Закону №565-ХІІ була викладена наступним чином: «У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.».

В той же час, Закон №565-ХІІ втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). При цьому, в п. 15 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII) було встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу у підпорядкованому МВС України на той час Департаменті державної служби охорони, та якому встановлено інвалідність 02.12.2015, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію».

Такий підхід щодо застосування норм права реалізовано Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18 та від 28.08.2018 №804/6297/17.

Також переглядаючи в порядку касаційного провадження справу №826/1383/18 за позовом ОСОБА_1 Верховний Суд навів у тексті своєї постанови від 31.10.2019 висновок про те, що за ОСОБА_1 зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Вказаний Порядок (далі - Порядок №850) визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

За змістом положень п.п. 7, 8 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Згідно п. 9 зазначеного Порядку МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналізуючи зміст наведених вище пунктів Порядку №850 суд дійшов висновку, що цим Порядком не передбачено можливості повернення МВС України на доопрацювання поданих заявником документів і висновку керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, щодо виплати грошової допомоги. Такий висновок суду щодо тлумачення змісту Порядку кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду, що наведена у його постанові від 05.02.2020 у справі №580/103/19.

Між тим, Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів державної влади (у даному випадку МВС України) здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом» або, інакше кажучи, «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що дії відповідача - МВС України щодо повернення у вересні 2018 року матеріалів за заявою ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги до Департаменту для перенаправлення заявнику не можна визнати такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи окремо оцінку обгрунтованості мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про неможливість розгляду по суті матеріалів за зверненням позивача, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем належними документальними доказами наявності обставин, які б могли перешкодити МВС України прийняти рішення за отриманими матеріалами.

Так, на розгляд МВС України окрім заяви ОСОБА_1 від 11.07.2018 та позитивного Висновку ліквідаціної комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України були також подані довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0007327, видана 02.12.2015 Обласною медико-соціальною експертною комісією МСЕК №1 на підставі акта огляду МСЕК №17, та постанова Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 11.01.2016 №4/Зв. Крім того, на дослідження МВС України була подана виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0198218, видана 02.12.2015 Обласною медико-соціальною експертною комісією МСЕК №1 на підставі акта огляду МСЕК №17.

За результатами дослідження цих документів (копії яких наявні у матеріалах розглядуваної судової справи) суд встановив, що такі документи містили відомості про дату встановлення полковнику міліції ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи - 02.12.2015, причину інвалідності - захворювання, пов`язане саме з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та відомості про проходження огляду МСЕК вперше. Такі документи не суперечили один одному за своїм змістом та змісту норм Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Також зі змісту поданих позивачем до суду документів, а саме - копій довідок Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» від 17.12.2015 №8127 та Київської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» від 10.12.2015 №04-04/1500 з відмітками про засвідчення таких вірним оригіналам Головою ліквідаційної комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України Тютюн В.М., суд дійшов висновку, що при підготовці та оформлені висновку щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом були встановлені обставини не отримання позивачем страхових сум з державного обов`язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ.

Стосовно ж обставин існування чи відсутності випадків виплати ОСОБА_1 у період до липня 2018 року сум одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою останнім меншого відсотку працездатності МВС України мала бути обізнаним, оскільки в силу Порядку №850 питання про призначення вказаної грошової допомоги працівникам міліції є виключною компетенцією МВС України.

Що стосується посилань Міністерства на невідповідність дати звільнення ОСОБА_1 зі служби, що зазначена у Відмітці органу внутрішніх справ (22.04.2014) та у постанові ВЛК від 11.01.2016 (22.04.2010), то відповідачем не було доведено нормативно та документально, що вказана обставина могла дійсно вплинути на вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги з урахуванням встановлення йому дати інвалідності вже після звільнення зі служби, та що подані разом із заявою довідка до акта огляду МСЕК постанови ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювання були чинними.

Також суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо відсутності у МВС України обов`язку приймати рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 з огляду на правонаступництво Департаментом поліції охорони Національної поліції України прав та обов`язків Державної служби охорони при МВС України. Оскільки наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивач звільнився з Департаменту Державної служби охорони при МВС України до моменту прийняття Урядом рішення про ліквідацію такої служби охорони, що підпорядковувалася саме МВС України, з передачею повноважень поліції. До того правова оцінка наведеному аргументу відповідача вже була надана у рішеннях судів у справі №826/1383/18, що набрали законної сили. Зокрема, як було встановлено у постанові Верховного суду від 31.10.2019 у справі №826/1383/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту поліції охорони Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, виходячи з положень Порядку №850, обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Таким чином, суд вбачає відсутність у відповідача підстав для повернення матеріалів за зверненням позивача про призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання, без прийняття одного із передбачених у п. 9 Порядку №850 рішень по суті заяви позивача.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, оскільки позивача, як особи з інвалідністю ІІ групи, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору за подання цього адміністративного позову, то питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684, адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення разом з листом від 23.08.2018 вих. №12155/05/15-2018 матеріалів за зверненням ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок ліквідаційної комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України з доданими до нього матеріалами щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, з урахуванням висновків цього рішення суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок