Рішення № 87955371, 27.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Київ №826/5091/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 -мировича до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та ухвали суду від 27.02.2020 про часткове закриття провадження у справі) просить зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" (далі - Банк) за рахунок коштів Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) від 02.03.2015 №003-19551-020315 на суму 4000 Євро.

Підставою позову є те, що позивач є вкладником Банку і на нього поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантії відшкодування коштів за вкладом згідно з договором за договором банківського вкладу (депозиту) від 02.03.2015 №003-19551-020315 на суму 4000 Євро. Стверджує, що він не підпадає під жодну з умов, визначених у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", коли Фонд не відшкодовує кошти, а також про відсутність правових підстав для визнання вказаного договору нікчемним. Вважає, що всупереч ст.ст. 26, 27 цього Закону відповідач не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відповідач подав заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позову з під-став нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 02.03.2015 №003-19551-020315 "Зростаючий" у Євро згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фонд подав письмові пояснення, в яких просить відмовити в позові з тих підстав, що позивач не є вкладником Банку.

У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що спірним договором банків-ського вкладу не передбачено заборони зарахування вкладу від третіх осіб, також надано до суду копію постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15.

До судового засідання учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, до суду від представників позивача та третьої особи надійшла заява про розгляд справи у порядку без їх участі, у зв`язку з чим та згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України (у редакції до 15.12.2017) суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

02 березня 2015р. між Банком і позивачем укладено договір №003-19551-020315 бан-ківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у Євро на суму 4000 Євро на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок № НОМЕР_1 та по 16.03.2015.

У договорі допущена помилка у прізвищі позивача, з приводу чого 07.07.2015 позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою про внесення змін у базах даних Банку.

Згідно з копією довідки начальника Тернопільського відділення №1 АТ "Дельта Банк" від 11.07.2015 №05-3035147 позивачу дійсно відкрито в АТ "Дельта Банк" договір банків-ського вкладу (депозиту) №003-19551-020315 "Зростаючий", укладений 02.03.2015 на суму 4000 Євро, що припинив свою дію 16.03.2015.

Також, у справі наявна копія договору комісії від 02.03.2015, укладеного між позивачем (Комітент) і ОСОБА_2 (Комісіонер), за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за винагороду вчинити від свого імені за рахунок Комітента наступний правочин: здійснити перерахування на вкладний (депозитний) рахунок Комітента № НОМЕР_1 в АТ "Дельта Банк", код банку 380236, грошових коштів у розмірі 4 000 (чотири тисячі) Євро. Комітент зобов`язаний надати Комісіонеру грошові кошти у розмірі 4000 Євро, які необхідні для виконання Комісіонером його зобов`язань за цим Договором.

Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 30.10.2014 №692/БТ АТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів та вста-новлено обмеження в його діяльності, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гаранто-вана сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Із 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" згідно з пос-тановою Правління НБУ від 02.03.2015 №150 та рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 за №51. Уповноваженою особою призначено Кадирова В.В.

Із 05.10.2015 розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" згідно з постановою Правління НБУ від 02.10.2015 №664 і рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 №181. Уповноваженою особою призначено Кадирова В.В.

Згідно з рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 20.02.2017 №619 і від 04.04.2019 №772 строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" продовжено до 04.10.2020, а також продовжено повноваження ліквідатора Кадирова В.В. на відповідний період.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.12.2019 №3340 з 27.12.2019 Уповноваженою особою призначено Кадирова В.В.

Згідно з додатком №1 до Протоколу від 15.09.2015 засідання Комісії з перевірки пра-вочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом Упов-новаженої особи №408 від 29.05.2015, до реєстру договорів за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", включено договір №003-19551-020315, укладений між Банком і позивачем.

Згідно з наказом Уповноваженої особи від 16.09.2015 №813 у зв`язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" нікчемних правочинів відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", застосовано наслідки нікчемності до договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" згідно Переліку, наведеного у додатку №1 до цього наказу, до якого, серед іншого, включено договір банківського вкладу №003-19551-020315, укладений між Банком і позивачем.

Листом АТ "Дельта Банк" від 17.06.2015 №05-3002207 повідомлено позивача про тимчасове обмеження виплати коштів за відкритими на його ім`я рахунками.

Листом АТ "Дельта Банк" від 17.11.2015 №05-3129054 позивачу повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гаран-тування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації банку) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452:

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).

Як було встановлено судом, позивачу на підставі договору банківського вкладу (депо-зиту) відкрито у Банку вкладний рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховано 4000 Євро, тому позивач вважається вкладником цього Банку, на якого поширюються гарантії відшко-дування коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інфор-мацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необ-хідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вклад-ника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Доказів того, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку і отримання цього рішення Фондом, Уповноваженою особою відповідно до ст. 27 Закону №4452 включено позивача до Переліку вкладників або протягом процедури ліквідації подано до Фонду додаткову інформацію про позивача, відповідач до суду не надав, про наявність таких доказів - не зазначив, а судом таких фактів не встановлено.

Оцінюючи правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд зважає на таке.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учасників справи не стверджував і доказів не надав, а судом таких випадків не встановлено.

Щодо визнання нікчемним правочину відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, про що стверджується відповідачем, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у т.ч. дого-вори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

При вирішенні справи суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемни-ми, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі право-чини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами. Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійс-ності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укла-дення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину (п. 48).

У справі відсутні докази, які б достовірно і переконливо свідчили про те, що умови укладеного між позивачем і Банком правочину (договір банківського вкладу (депозиту) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам пере-ваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Вищевказаний договір, укладений між Банком і позивачем, таких вимог не містить.

Транзакція (операція) з перерахування коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок пози-вача, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 №826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком та позивачем, тому посилання відповідача на нікчемність цього правочину відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону №4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

У цьому ж контексті суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 у справі №822/6076/15, який зазначив, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на встановлені для Банку обмеження постановою Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент здійснення трансакції з перерахування коштів та укладення договору банківського вкладу (депозиту), суд відхиляє як необґрунтовані, адже ця постанова містить банківську таємницю, а тому позивач не міг бути обізнаним про її зміст та встановлені обмеження. При цьому суд враховує сталу практику Верховного Суду, зокрема висновок цього суду у п. 48 постанови від 17.10.2019 у справі №826/4627/16.

Посилання відповідача на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ "Дельта Банк", яким заборонено зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, суд відхиляє також, оскільки дана обставина не спростовує факт проведення цим банком трансакції та зарахування коштів на рахунок позивача.

З рештою, невиконання Банком вимог постанови Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ та/або Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ "Дельта Банк", саме по собі, не є підставою для висновку про нікчемність правочину відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, і, на переконання суду, не тягне негативних наслідків для вкладника, зокрема у вигляді застосування наслідків недійсності правочину, якщо недійс-ність цього правочину або застосування наслідків недійсності такого правочину не встанов-лено відповідним рішенням суду, а такого (рішення суду) відповідачем не надано.

Водночас, як вбачається із встановлених судом обставин справи, договір укладено, а грошові кошти в сумі 4000 Євро на вкладний рахунок позивача зараховані до запровадження тимчасової адміністрації банку (03.03.2015), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону №4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Отже, судом не встановлено обмежень щодо укладення договору банківського рахунку чи зарахування на нього коштів, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 обставин, з якими пов`язується нікчемність цих правочинів.

Про наявність інших правових підстав нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) чи доказів визнання цього правочину недійсним у судовому порядку або застосу-вання рішенням суду наслідків недійсності нікчемного правочину відповідачем не зазначено й до суду таких не надано.

Зважаючи на недоведеність відповідачем передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів у сумі 4000 Євро за рахунок Фонду, вказана сума вкладу підлягала відшкодуванню позивачу за рахунок Фонду. Оскільки, позивач не був включений Уповноваженою особою до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення цим відповідачем протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування.

З метою ефективного захисту і поновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про зобов`язання відповідача подати до Фонду додат-кову інформацію про позивача, якому необхідно здійснити виплату відшкодування у сумі 4000 Євро.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає наступне.

У первісній позовній заяві позивач просив поновити строк на звернення до суду з цим позовом, посилаючись на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №826/7606/16, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи про зобов`язання вчинити дії повернуто.

Як зазначив представник позивача, ухвала з позовними матеріалами позивачем отри-мана не була, що підтверджується наданими до суду фотокопіями довідок пошти. Про зміст вказаної ухвали, як зазначено у позовній заяві, представнику позивача Слюзенку В.О. стало відомо 23.03.2017, на підтвердження чого до суду надано фотокопію розписки представника від 23.03.2017 у матеріалах справи №826/7606/16, після чого даний позов подано до суду 12.04.2017.

Беручи до уваги зазначені позивачем обставини та тривалий час, протягом якого справа перебуває у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва, суд вважає справедливим і таким, що відповідає очікуванням усіх учасників справи, вирішення спору по суті і не вбачає достатніх підстав для залишення позову без розгляду.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1280 грн. згідно з квитанціями від 31.03.2017 №1 на суму 62 грн., від 16.05.2016 №0.0.552356504.1 на суму 580 грн., від 29.05.2017 №51 на суму 640 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 зроблено висновок про те, що дія ч. 3 ст. 22 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону №4452-VI.

Отже, позивач був звільнений від сплати судового збору, тому сплачений ним судовий збір може бути повернутий за відповідною заявою.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 241-246, пп. 10 п. 1 Перехідних положень КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здій-снення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформа-цію про ОСОБА_1 , якому необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом на рахунку № НОМЕР_1 за договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" №003-19551-02315 від 02.03.2015 у сумі 4000 Євро (чотири тисячі Євро) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ;

РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на лікві-дацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володими-рович; 01014, м. Київ, б-р Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 21708016.

Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко