Рішення № 87955288, 03.03.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/28/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі -відповідач) від 03.12.2019 року №0087204/2-5207-2406 форми "Ф" про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем : податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період - 2016 рік у розмірі 26088,30 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 03.12.2019 року №0087204/1-5207-2406 форми "Ф" про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем : податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період - 2017 рік у розмірі 60582,40 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 03.12.2019 року №0087204-5207-2406 форми "Ф" про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем : податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період - 2018 рік у розмірі 28193,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за 2016, 2017, 2018 роки, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, нараховані відповідачем всупереч ст.ст. 12, 266 Податкового кодексу України та протиправно покладають на позивача обов`язок зі сплати у 2019 році податку на нерухоме майно за 2016-2018 роки.

22.01.2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження по адміністративній справі з викликом сторін на 10.02.2020 року.

07.02.2020 року на адресу суду від Головного управління ДПС в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, а тому вони є правомірними та не підлягають скасуванню.

Судове засідання призначене на 10.02.2020 року відкладено на 19.02.2020 року, у зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

19.02.2020 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Вказував, що заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання призначене на 19.02.2020 року позивач не з`явився, явку представника не забезпечив, про підстави неприбуття не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення повістки про виклик від 12.02.2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 1 ст. 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи ст. ст. 194, 205 КАС України, суд вважає, що подане представником відповідача клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ОСОБА_1 є власником комплексу об`єкту нежитлової нерухомості , загальна площа якого становить 3786,4 кв.м. (а.с. 71-75)

За даними Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс має складові частини об`єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі: корівник (716,7 кв.м.), прийомний тік (288 кв.м.), кузня (58,4 кв.м.), склад з навісом (400 кв.м.), телятник (1699,3 кв.м.), силосна траншея №1 (312 кв.м.), силосна траншея №2 (312 кв.м.).

Дана майно знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

24.12.2015 року Дзвінківською сільською радою Васильківського району Київської області прийнято рішення №37 про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до змісту якого затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дзвінківської сільської ради. Відповідно до пункту 6 даного Положення ставка податку становить 0,5 % (а.с. 51-56).

23.12.2016 року Дзвінківською сільською радою Васильківського району Київської області прийнято рішення №182 про встановлення місцевих податків та зборів на території Дзвінківської сільської ради та затверджено Положення про порядок справлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дзвінківської сільської ради. Відповідно до пункту 6 даного Положення ставка податку становить 0,5 % (а.с. 57-63).

05.07.2017 року Дзвінківською сільською радою Васильківського району Київської області прийнято рішення №298 про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затверджено Положення про порядок справлення податку на нерухоме майно, відповідно до абзацу 3 пункту 2, якого ставка податку становить 0,2 % (а.с. 64-65).

18.03.2019 року Дзвінківська сільська рада Васильківського району Київської області звернулась до ДПІ Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області щодо сприяння у вирішенні питання щодо адміністрування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки , відновлення порушеного права територіальної громади Дзвінківської сілської ради з боку ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою останнім податку (а.с. 94-96).

17.09.2019 року Дзвінківська сільська рада Васильківського району Київської області звернулась до Державної фіскальної служби України з проханням провести документальну перевірку громадянина ОСОБА_1 , у зв`язку з несплатою останнім податку на нерухоме майно (а.с97-98).

15.11.2019 року Державна податкова служба України звернулась з листом №5162/7/99-00-04-08-03-17 до ГУ ДПС у Київській та Чернівецьких областях з дорученням щодо з`ясування всіх обставин, викладених у листі, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плати за землю.

На підставі інформації з Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області та листа Державної податкової служби України, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Ф" :

1. №0087204-5207-2406 від 03.12.2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у розмірі 28193,53 грн.

2. №00872204/1-5207-2406 від 03.12.2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 60582,40 грн.

3. №0087204/2-5207-2406 від 03.12.2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 26088,30 грн. (а.с.25-27).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України.

Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відтак, позивач як власник об`єкту нерухомості - є платником податку.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевої радою свого обов`язку щодо встановлення місцевих податків. Так, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що справляння невстановленого обов`язкового місцевого податку в розмірі мінімальної ставки застосовується у разі якщо відповідне рішення місцевої ради (рішення про встановлення місцевих податків та зборів, передбачене підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України) не було прийнято.

Отже, для застосування наслідків, передбачених пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, повинна мати місце протиправна бездіяльність місцевої ради щодо неприйняття обов`язкового рішення про встановлення місцевого податку.

Відповідна бездіяльність може виникнути лише після того, як сплинуть строки, протягом яких місцева рада має прийняти рішення про встановлення обов`язкового для справляння місцевого податку.

Таким чином, висновок щодо прийняття місцевою радою рішення про встановлення місцевого податку можна зробити тільки після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу можуть розпочати справляння місцевого податку, який місцева рада повинна була встановити згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, але не встановила.

Відповідно, якщо протягом 2015 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення податку, то виключно з 2016 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0087204/2-5207-2406 від 03.12.2019 року щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за 2016 рік у сумі 26088,30 грн, слід зазначити наступне.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ, згідно з яким підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) викладено у такій редакції: ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Станом на 01 січня 2016 року ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості були встановлені згідно з рішенням Дзвінківської сільської ради від 24.12.2015 року № 37 про встановлення місцевих податків та зборів на території Дзвінківської сільської ради та затверджено Положення про порядок справлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дзвінківської сільської ради. Відповідно до пункту 6 даного Положення ставка податку становить 0,5 %

В той же час пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Окрім того, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів, а лише сам факт порушення контролюючим органом строків направлення та винесення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку, за умови, що позивач був власником об`єкту нерухомості в 2016 році.

Тобто, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення № 0087204/2-5207-2406 від 03.12.2019 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за 2016 рік у сумі 26088,30 грн.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0087204/1-5207-2406 від 03.12.2019 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за 2017 рік у сумі 60582,40 грн., суд зазначає наступне.

Як слідує з пп. 266.6.1. п.266.6.1 ст.266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

А за правилами підпункту 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За змістом же пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2. п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Приписи п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України набули чинності з 01.01.2018 року, де зазначено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховане за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 року №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", встановлено що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податків і зборів, які прийняті на виконання вимог цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності

З урахуванням п.266.4.2 ст.266 ПК України останнім днем подання рішень з окремих податків є 23 грудня 2016 року.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у податковий (звітний) період - 2017 рік, позивач був власником об`єкту нерухомості, а відтак, останній є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та рішенням Дзвінківської сільської ради від 23.12.2016 року № 182 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Дзвінківської сільської ради" на території Дзвінківської сільської ради встановлені ставки податку.

Відтак, суд доходить висновку, що податковим органом правомірно нарахована позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, що підтверджується наявними у справі доказами.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0087204-5207-2406 від 03.12.2019 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за 2018 рік у сумі 28193,53 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.12.2017 року №2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" встановлено що в 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у томі числі радами об`єднаних територіальних громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності'.

Останнім днем подання рішень з окремих податків є 24 грудня 2018 року.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у податковий (звітний) період - 2018 рік, позивач був власником об`єкту нерухомості, а відтак, останній є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та рішенням Дзвінківської сільської ради від 05.07.2017 року № 298 "Про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки " на території Дзвінківської сільської ради встановлені ставки податку.

Окрім того дане рішення опубліковане в газеті "Життя і слово" від 19.07.2017 року (а.с.29).

Відтак, суд доходить висновку, що податковим органом правомірно нарахована позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, що підтверджується наявними у справі доказами.

Щодо строків податкових повідомлень рішень суд зазначає наступне.

Так, 18.03.2019 року Дзвінківська сільська рада Васильківського району Київської області звернулась до ДПІ Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області щодо сприяння у вирішенні питання щодо адміністрування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки , відновлення порушеного права територіальної громади Дзвінківської сільської ради з боку ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою останнім податку.

07.05.2019 року Дзвінківська сільська рада Васильківського району Київської області звернулась до ДПІ Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області з проханням надати інформацію щодо стану та результатів розгляду питань вказаних у листі Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області від 18.03.2019 року.

17.09.2019 року Дзвінківська сільська рада Васильківського району Київської області звернулась до Державної фіскальної служби України з проханням провести документальну перевірку громадянина ОСОБА_1 , у зв`язку з несплатою останнім податку на нерухоме майно.

15.11.2019 року Державна податкова служба України звернулась з листом №5162/7/99-00-04-08-03-17 до ГУ ДПС у Київській та Чернівецьких областях з дорученням щодо з`ясування всіх обставин, викладених у листі, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плати за землю.

На підставі інформації з Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області та листа Державної податкової служби України, відповідачем прийнято дані податкові повідомлення - рішення.

Окрім того, Дзвінківська сільська рада самостійно надсилала листи ОСОБА_1 , де вказувала що позивач має зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно.

Таким чином податковий орган правомірно нарахував податкові зобов`язання без порушення строків.

Судом також враховані висновки Верховного Суду України, які викладені в постановах від 24.04.2018 року №803/1307/17 (№К/9901/927/17), від 08.05.2018 року по справі №819/1605/17 (№К/9901/11074/18), від 29 березня 2019 року по справі №823/39417 (№К/9901/41162/18), від 06.11.2018 року по справі № 808/144/18 (К/9901/53065/18).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення відповідача є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити в повному обсязі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 43143196)

Суддя І.В. Маренич