Рішення № 87954862, 19.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 лютого 2020 р. № 520/12628/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.,

за участі

представника позивача Вернигора О.В.

представника відповідача Зекової С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопак -Інжинірінг" (вул. Біблика, буд. 2Д, кв. 184,м. Харків,61115, код ЄДРПОУ31938114) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704) , Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ39292197) про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати дії ГУ ДПС у Харківській області по проведенню планової перевірки ТОВ "Термопак - інжинірінг" протиправними; визнати дії ДФС України, ГУ ДПС у Харківській області по включенню ТОВ "Термопак - інжинірігн" до плану - графіка документальних планових перевірок на 2019 рік протиправними; стягнути судовий збір.

Ухвалою від 11.12.2019 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою від 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позво підтримав, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік Товариство включено до планової перевірки, проте позивач вважає, що відповідачем не дотримано умов та порядку прийняття рішення про включення Товариства до графіку, крім того невірно визначено період, що підлягає ревізії; вихід на перевірку здійснено за відсутності службового посвідчення, що є порушенням вимог ст.81 ПК України.

Представник відповідача, ГУДПС в Харківській області, в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила позовні вимоги залишити без задоволення з тих підстав, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах наданих повноважень.

Відповідач ДФС України в судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання суду не повідомив, правом надання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Заслухавши думку представників сторін щодо можливості розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого відповідача, враховуючи вимоги ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ДФС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Державною фіскальною службою України згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, включено позивача до планової перевірки на листопад 2019 року (а.с.87)

22.10.2019 ГУ ДПС у Харківській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, підпунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України та затвердженого ДФС України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік видано наказ № 1376 "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Термопак-Інжинірінг" за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх , передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вказаний наказ та повідомлення про проведення перевірки від 22.10.2019 № 117 направлені на адресу позивача та 18.11.2019 фахівцями відповідача здійснено вихід на місце проведення ревізійного заходу.

Проте до проведення перевірки фахівці відповідача не допущені , про що складено акт про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки від 18.11.2019 № 1289/20-40-05-01-08/31938114 (а.с.12-13).

Підставою відмови у допуску до проведення перевірки визначено -недотримання вимог ст.81 ПК України -відсутність посвідчень у перевіряючи осіб та протиправність наказу на підставі якого здійснено вихід на перевірку.

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії відповідачів на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі, ПК України), контролюючі орган мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки (пункт 77.1. статті 77 ПК України).

Відповідно до пункту 77.2. статті 77 ПК України, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 77.4. статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 р. за №751/27196) (далі іменується - Порядок №524).

Пунктом 1 Розділу I “Загальні положення” Порядку №524 встановлено, що цей Порядок розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік).

Річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.

Таким чином, до 25.12.2018 року ДФС України була зобов`язана оприлюднити сформований та затверджений план-графік проведення планових документальних перевірок на поточний 2019 рік, до якого включаються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів.

Відповідно до пункту 3 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 524 Проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

За правилами абзацу 4 пункту 3 Розділу I “Загальні положення” Порядку №524, після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи “Управління документами” плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Отже, територіальні органи фіскальної служби формують “проекти” коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року; засобами інформаційно-телекомунікаційних систем Державної фіскальної служби України територіальні органи подають такі “проекти” на узгодження; після остаточного узгодження “проектів” планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи “Управління документами” плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Розділом ІІІ Порядку № 524 передбачено, що до розділів І, ІІ плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження.. Формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.

При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік. До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів.

Пунктом 5 розділу 3 даного Порядку визначено наступні критерії відбору платників податків-юридичних осіб:

1) високого ступеня ризику: рівень зростання податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень зростання доходів платника податків, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування; рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю; рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю; наявність відносин з контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума таких операцій перевищує 5 млн. грн. або перевищує 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн; наявність інформації про не підтвердження реального здійснення операції з придбання із сумою податку на додану вартість понад 1 млн. грн. або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн; наявність розбіжностей у платника податків згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загальних обсягів податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн; здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів - засновників та нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах, за непрямими поставками у сумі операцій понад 5 млн. грн. або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн; наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДФС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків: які мають ознаки фіктивності або стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов`язані з фіктивним підприємництвом; реєстрацію яких скасовано у судовому порядку; стосовно яких встановлено факт неподання податкової звітності протягом двох податкових (звітних) періодів; які знаходяться в розшуку; які визнані банкрутами; стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов`язані з ухиленням від сплати податків, зборів (платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; щодо яких порушено кримінальні справи, які пов`язані з ухиленням від сплати податків, зборів (платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; здійснення виплати доходів (відсотки, роялті, лізингові платежі тощо) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах; інші витрати перевищують 30 відсотків загальних витрат операційної діяльності; декларування обсягу нарахованих/виплачених доходів нерезидента, з яких не утримано суми податку, за винятком дивідендів, понад 10 млн. грн.; декларування від`ємного значення фінансового результату від операційної діяльності; наявність у органів ДФС оригіналів розрахункових документів, що не передані до органів ДФС дротовими або бездротовими каналами зв`язку у вигляді електронних копій розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані; наявність інформації про ухилення від оподаткування, отриманої із зовнішніх джерел; здійснення платниками податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці понад 30 відсотків; здійснення операцій з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) нижче собівартості; різниця між собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 10 відсотків собівартості реалізованої продукції; декларування експортних та/або імпортних операцій без фактичного здійснення таких операцій; зростання удвічі та більше кредиторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) протягом двох попередніх (звітних) років при зростанні запасів; сума інших операційних витрат, витрат на збут та адміністративних витрат перевищує собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні витрати перевищують суму матеріальних затрат та витрат на оплату праці;

2) середнього ступеня ризику: декларування від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток протягом двох податкових (звітних) періодів за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний квартал, або протягом одного податкового (звітного) періоду за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний рік; здійснення експортних операцій щодо товарів, нетипових для основного виду діяльності підприємства (нетиповий експорт), у сумі понад 5 млн. грн. або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн; декларування залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі понад 1 млн. грн. або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн. за останній звітний (податковий) період; відхилення між значеннями фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, задекларованого у податковій звітності, та фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), задекларованого у фінансовій звітності, понад 10 відсотків; нарахування та виплата доходів за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556 (далі - Довідник ознак доходів), 101 (заробітна плата, нарахована (виплачена)) та/або 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору), без утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та/або єдиного внеску; зменшення у звітності суми нарахованого єдиного внеску за попередні періоди більше ніж на 20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному; порушення встановлених строків сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів; наявність інформації щодо здійснення платником податків операцій з купівлі-продажу та інших способів відчуження цінних паперів, емітенти яких за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку включені до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності; наявність відносин із платниками податків, які обрали спрощену систему оподаткування та є керівниками, засновниками або співробітниками цього підприємства, у сумі операцій понад 5 млн. грн. або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн; наявність інформації про встановлення порушень порядку погашення векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового та біоетанолу, легких та важких дистилятів; різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), та різниці, які зменшують фінансовий результат, у сумі становлять понад 30 відсотків різниць, на які збільшується фінансовий результат; невідповідність суми сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів розрахунковій сумі цього податку із суми загального продажу таких товарів, проведеної через реєстратори розрахункових операцій; здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці від 20 до 30 відсотків; нарахування та виплата доходів за ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), визначеною Довідником ознак доходів, у сумі понад 5 відсотків загального обсягу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку; наявність інформації про об`єкти оподаткування у платника податків, який не сплачує плату за землю або сплачує її в неповному обсязі, а також задекларував податкові зобов`язання без документів, які надають право використовувати земельні ділянки; наявність розбіжностей між обсягами задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість та обсягами податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість за даними Єдиного реєстру податкових накладних на 5 та більше відсотків; наявність негативних рішень комісії ДФС в системі автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризику, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних протягом трьох звітних періодів; інші операційні витрати більше інших операційних доходів; наявність в Системі електронного адміністрування реалізації пального від`ємного ліміту пального; невідповідність даних звітності реєстратора розрахункових операцій та обсягів постачання, зазначених у деклараціях з податку на додану вартість.

3) незначного ступеня ризику: проведення протягом місяця більше трьох ремонтів одного реєстратора розрахункових операцій, не пов`язаних із плановим технічним обслуговуванням; наявність у органів ДФС інформації про відсутність торгових патентів і ліцензій у платників податків, які провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню; зменшення у звітності суми нарахованого єдиного внеску за попередні періоди від 10 до 20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному; здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці від 10 до 20 відсотків; декларування платником податків видів діяльності, пов`язаних з торгівлею, громадським харчуванням, наданням послуг, за відсутності зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій; наявність зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій за відсутності обсягів реалізації товарів (послуг) через такий реєстратор розрахункових операцій; суми за повернення товарів становлять понад 5 відсотків суми загального продажу, проведеної через реєстратори розрахункових операцій.

Суд зазначає, що з аналізу вказаних правових норм вбачається, що план-графік проведення перевірок має формуватися у визначені терміни та включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику визначені у відповідності до вищевказаного Порядку, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься Інформаційно-аналітична довідка щодо діяльності підприємства, яке включається до плану-графіку перевірок (по підприємству ТОВ “Термопак-Інжинірінг” для включення в план-графік на 2019 рік) (а. с. 125-129), яка формується відповідно до пункт 3 Розділу І Порядку № 524.

Розділ ІІІ цієї довідки містить таблицю “Ризики несплати податків”, в якому зазначені показники, визначені пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 524, зокрема, рівень сплати ПДВ нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю, декларування експортних та/або імпортних операцій без фактичного здійснення таких операцій, зростання у двічі та більше кредиторської заборгованості, наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДФС про ухилення від оподаткування та/або взаємовідносин з платниками податків; тощо.

Аналізуючи цю довідку, суд вказує на те, що відповідачі не пояснили, за який саме період проаналізовано діяльність підприємства та яким чином вираховувався ступінь ризику, документів в обґрунтування ризиків, що вказані в аналітичній довідці, суду не надано.

Крім того долученими до матеріалів справи ВМД підтверджено, що експортні операції, здійснені позивачем пройшли митне оформлення, доповідна записку від 05.10.2018 № 1230/20-40-07-05-06 не містить посилань на підприємство-позивача.

Враховуючи викладені вище обставин, суд дійшов висновку, про недотримання умов та порядку прийняття контролюючим органом рішення про включення позивача до плану-графіку на 2019 рік.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 23.01.2018 року по справі № 813/1946/17 (провадження №К/9901/1709/17), від 28.01.2020 року по справі №520/3161/19 (провадження №К/9901/36441/19).

Суд також звертає увагу на те, що при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок контролюючі органи враховують строки давності, визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України, які поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, при плануванні, організації, проведенні перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов`язань передбачено виключення щодо дотримання строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102 ПК України, у разі якщо: - наявні обставини, передбачені п. 102.2 ст. 102 ПК України, у т.ч. якщо платником не подано податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання; - перевірки, які проводяться згідно з судовими рішеннями суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесені ними за кримінальними справами (за період, зазначений у рішенні).

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що податкові декларації з податку на додану вартість за січень- вересень 2016 та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за дев`ять місяців 2016 подані до контролюючого органу у строки визначені ПК України та прийняті відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2 (а.с.20-48), що виключає можливість проведення перевірки за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 у зв`язку з минуванням 1095 днів, встановлених ст.102 ПК України, доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Щодо визначення строку проведення перевірки тривалістю 20 робочих днів, як підстави задоволення позовних вимог, то суд зазначає, строк проведення перевірки відображений у наказі від 22.10.2019 №1376 «Про проведення документальної планової перевірки» (а.с.10), не є предметом спору у даній справі, а тому вони є недоречними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача ГУ ДПС у Харківській області в частині проведення планової перевірки позивача, без пред`явлення посвідчень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Представник позивача, як на підставу недопуску до проведення перевірки посилався на пред`явлення головними державними ревізорами-інспекторами довідок з місця роботи замість службових посвідчень.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту акту про відмову від допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки від 18.11.2019 № 1289/20-40-05-01-08/31938114, скарги на протиправні дії посадових осіб ГУ ДПС у харківській області від 21.11.2019 (а.с.95-96) під час надання наказу для ознайомлення ревізори-інспектори надали для посвідчення своєї особи паспорти громадянина України, а також довідки (замість службових посвідчень), які були складені у зв`язку з реорганізацією ДФС у Харківській області у ДПС у Харківській області, оскільки нові службові посвідчення ще не виготовлені.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 було утворено, зокрема, Головне управління ДПС у Харківській області. Відповідно додатку 2 до цієї Постанови Головне управління ДФС у Харківській області було реорганізовано шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Харківській області.

Відповідно до Наказу Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 № 207 «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби», з метою створення належних умов для виконання службових обов`язків працівниками органів Державної фіскальної служби встановлення однакового підходу до оформлення та видачі службових посвідчень, були затверджені зразки службових посвідчень працівників органів Державної фіскальної служби.

Згідно Наказу № 207 дозволено до отримання посвідчень, посадовим особам фіскальної служби використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника; начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.

Таким чином суд приходить до висновку, що дії контролюючого органу по наданню під час проведення перевірки відповідних довідок з місця роботи є правомірними.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 у справі №820/2882/16 (адміністративне провадження №К/9901/24922/18)

Суд також звертає увагу на те, що у зв`язку з тим, що позивач не допустив посадовців контролюючого органу до перевірки, позивач вважається таким, що захистив свої права у спірних правовідносинах самостійно.

За таких обставин оскільки у спірній ситуації позивач реалізував своє право на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що оформлено актом про недопуск, а проведення перевірки не відбулося, такі правовідносини не потребують додаткового захисту, зокрема в судовому порядку, шляхом визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками викладеними Верховним Судом в постанові від 02.10.2018 року по справі №820/2068/16 та в постанові від 14.03.2019 року по справі № 820/2251/16.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнати протиправними дії ДФС України та ГУ ДПС України у Харківській області по включенню ТОВ "Термопак- інжинірінг" до плану - графіка документальних планових перевірок на 2019 рік. В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242–246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПС України та ГУ ДПС України у Харківській області по включенню ТОВ "Термопак- інжинірінг" до плану - графіка документальних планових перевірок на 2019 рік.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ТОВ " Термопак -інжинірінг" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Стягнути на користь ТОВ " Термопак -інжинірінг" за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України судовий збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 02.03.2020

Суддя Зоркіна Ю.В.