Рішення № 87954837, 24.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 р. Справа № 520/13548/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представника відповідача - Наумецької Е.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати з моменту його ухвалення рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку другої групи з 01.10.2019 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, реєстрація позивача як платника єдиного податку другої групи також підлягає поновленню в судовому порядку, оскільки позивач не мав заборгованості зі сплати єдиного податку та повинен сплачувати щомісячно єдиний податок за ставкою 10% мінімальної заробітної плати.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито спрощене провадження по справі відповідно до статті 262 КАС України та запропоновано відповідачу у встановлений судом строк надати до суду відзив на позов.

13.01.2020 року (Вх. № 01-26/2309/2020) представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні зазначивши, що відповідно до п.293.2 ст. 293 ПК України ставка єдиного податку для 2 групи платників єдиного податку встановлюється в межах 20% розміру мінімальної заробітної плати. Враховуючи ставку єдиного податку 20%, у 2019 році, сплаті підлягала сума єдиного податку - 834,60 грн./ міс., 10 015,20 грн./рік. В інтегрованій картці ФО-П ОСОБА_1 станом на 31.12.2018 року рахувалась переплата в сумі 279,00 грн. зі сплати єдиного податку. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Всупереч вимогам ПК України позивач не сплачував єдиний податок протягом 2019 року, внаслідок чого з 20.01.2019 року рахувалась постійна недоїмка зі сплати єдиного податку. Рішенням від 30.09.2019 року № 238/20-0-58-06-36 анульовано реєстрацію платню єдиного податку та виключено з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині порушення приписів абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 ПК України - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Отже, оскаржуване рішення прийнято в межах податкового законодавства, є правомірним та не підлягає задоволенню (а.с. 62 - 63).

У наданій до суду 21.01.2020 року (Вх. № 01-26/5164/2020) позивач підтримав свою правову позицію, викладену в позовній заяві, просив суд вимоги позову задовольнити у повному обсязі додатково зазначивши, що єдиний податок є місцевим податком та до компетенції органів місцевого самоврядування входить встановлювати ставку єдиного податку для підприємців 2 групи. Так, рішенням Харківської міської ради 11 сесії 7 скликання від 22.02.2017 року № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" встановлено на території м. Харкова ставку єдиного податку на 2017 рік для другої групи - 10% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду. Рішення набрало чинності з 01.03.2017 року. Отже, починаючи з 01.03.2017 року для фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку 2 групи та які здійснюють свою діяльність на території міста Харкова, встановлюється єдиний податок 10% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду, як і сплачується позивачем починаючи з березня 2017 року. Станом на 20.09.2019 року на рахунку позивача рахувалась переплата по єдиному податку на суму 4 190,90 грн., що свідчить про помилковість висновків податкового органу щодо заборгованості та прийняття у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рішення від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку (а.с. 73 - 82).

Ухвалою суду від 15.01.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено неналежного відповідача - ГУ ДФС у Харківській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Харківській області.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України. Просив розглядати справу без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи відзиву на позов, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, судом вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.03.2006 року, що підтверджено копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія В02 № 219006 (а.с. 15).

Позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, Східне управління, Індустріальна ДПІ.

Згідно копії Свідоцтва ДПС України Серія НОМЕР_2 № НОМЕР_3 , позивач з 01.01.2012 року є платником єдиного податку 2 групи за ставкою 20%, у зв`язку з чим з 01.01.2012 року позивача включено до Реєстру платників єдиного податку (а.с. 21).

Так, рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2019 року №238/20-40-58-06-36 анульовано реєстрацію платника єдиного податку 2 групи та з 01.10.2019 року виключено з Реєстру платників єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с. 64).

Як підставу прийняття такого рішення зазначено про порушення ФО-П ОСОБА_1 приписів абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 ПК України - не здійснено платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В позовній заяві зазначено, що про анулювання реєстрації платником єдиного податку позивач дізнався зайшовши до свого Електронного кабінету, розділ "Облікові дані платників".

Ухвалою суду від 16.12.2019 року витребувано у відповідача копію оскаржуваного рішення, яке на виконання ухвали Головним управлінням ДПС у Харківській області надано до суду.

У відзиві на позов представник податкового органу зауважив, що позивач як платник єдиного податку 2 групи повинен сплачувати єдиний податок за ставкою 20% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду.

Суд не погоджується з твердженнями представника позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 291.2., 291.3 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно п. 293.1 статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до абз.2 п.293.2 ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто, до компетенції органів місцевого самоврядування входить встановлення ставки єдиного податку для фізичних осіб - підприємців 2 групи в розмірі не більше 20% від розміру мінімальної заробітної плати.

Так, рішенням Харківської міської ради 11 сесії 7 скликання від 22.02.2017 року №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", відповідно до ПК України, на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори: єдиний податок. Зокрема, встановлено фіксовану ставку єдиного податку з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - 10 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду (абзац 2 пункту 2.3 пункту 2 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 року №542/17) (а.с. 38 - 52).

В пункті 4 зазначено, що вказане рішення набирає чинності з 01.03.2017 року.

Отже, починаючи з 01.03.2017 року для фізичних осіб - підприємців платників єдиного податку 2 групи, які здійснюють свою діяльність на території міста Харкова (до яких відноситься позивач), встановлюється єдиний податок по меншій ставці - 10% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, податковим органом протиправно з 01.03.2017 року застосовано до позивача як платника єдиного податку 2 групи максимальну ставку 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, замість встановленої з 01.03.2017 року рішенням Харківської міської ради ставки в межах 10% розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Виходячи зі ставки єдиного податку 10% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року позивач повинен сплачувати єдиний податок у щомісячному розмірі 320,00 грн., з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у щомісячному розмірі 372,30 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у щомісячному розмірі 417,30 грн.

Отже, з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року (за 10 місяців) позивач повинен був сплатити єдиного податку у загальному розмірі 3 200,00 грн. (по 320,00 грн. щомісяця), за 2018 рік - 4 467,60 грн. (по 372,30 грн. щомісяця), за 2019 рік - 5 007,60 грн. (по 417,30 грн. щомісяця). Загальна сума єдиного податку з 01.03.2017 року по 31.12.2019 року складає 12 675,20 грн.

Судом встановлено, що позивач здійснював оплату/переплату суми єдиного податку за 2017 - 2018 роки за ставкою 10%, що підтверджується квитанціями №36 від 17.12.2016 року на суму 1 920,00 грн., №39 від 18.03.2017 року на суму 1 920,00 грн., від 30.06.2017 року на суму 1 920,00 грн., № 137 від 19.09.2017 року на суму 1 920,00 грн., №8 від 15.12.2017 року на суму 2 233,80 грн., №55 від 14.04.2018 року на суму 2 233,80 грн., №55 від 20.06.2018 року на суму 2 233,80 грн., №37 від 13.10.2018 року на суму 2 233,80 грн. (призначення платежу *101*; 2829311375; єдиний податок за 2017 рік та 2018 рік) (а.с. 27 - 34).

За даними роздруківки Електронного кабінету платника податків, вказані суми перераховувались на рахунок позивача в рахунок сплати єдиного податку за 2017 - 2018 роки (а.с. 23 - 26).

Таким чином, до 13.10.2018 року (останнє перерахування коштів в рахунок сплати єдиного податку) позивачем перераховано коштів в рахунок погашення єдиного податку на загальну суму 16 615,20 грн.

Суд зауважує, що незважаючи на те, що позивач з кінця 2018 року не здійснював перерахувань в рахунок сплати єдиного податку, вказаної суми було достатньо для сплати суми єдиного податку також за 2019 рік за ставкою 10% розміру мінімальної заробітної плати, що свідчить про те, що з 01.01.2019 року по 30.09.2019 року (день прийняття оскаржуваного рішення) у позивача була відсутня заборгованість зі сплати єдиного податку.

Отже, твердження податкового органу стосовно того, що станом на 31.12.2018 року в інтегрованій картці платника єдиного податку (позивача) рахувалась переплата зі сплати єдиного податку всього 279,00 грн., що не було достатнім для сплати єдиного податку з 01.01.2019 року, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до абз.3 п.299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Враховуючи встановлення протиправність з боку податкового органу застосування з 01.03.2017 року до позивача як платника єдиного податку 2 групи максимальну ставку 20% розміру мінімальної заробітної плати, а також те, що на рахунках позивача існувала переплата, якої достатньо для сплати єдиного податку за 2019 рік, станом на 30.09.2019 року у позивача був відсутній борг зі сплати єдиного податку, тому у податкового орану були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного рішення № 238/20-40-58-06-36 від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення саме з моменту його ухвалення, суд зазначає, що констатація судом незаконності рішення суб`єкта владних повноважень свідчить про те, що таке рішення є протиправним саме з моменту його ухвалення, отже належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним такого рішення та його скасування в судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом скасування оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 238/20-40-58-06-36 від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку та зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.10.2019 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61001) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 238/20-40-58-06-36 від 30.09.2019 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.10.2019 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 02 березня 2020 року.

Суддя О.В.Шевченко