Рішення № 87954785, 02.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

02.03.2020р. справа №520/331/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 10.01.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 13.01.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 13.02.2020 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання ненадання інформації по суті запитів та неправомірної відмови в наданні інформації посадовою особою Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса протиправними; 2) зобов`язання надати інформацію за запитом від 19.12.2019 р.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що надана на запит відповідь не містила запитуваної публічної інформації, що є протиправною відмовою.

Відповідач, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса (далі за текстом - ХНДІСЕ, Інститут), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що запитувана позивачем інформація не відносилася до публічної, а стосувалася експертиз по кримінальних справах, тому у наданні інформації було обґрунтовано відмовлено.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

19.12.2019р. заявник звернувся до ХНДІСЕ з інформаційним запитом, у якому з посиланням на ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив надати інформацію стосовно того, яка сума рахунку була виставлена відповідачем за проведенням експертиз по справах №643/3419/19, №643/16255/19, №643/3401/19, №640/5357/19, №640/20560/18, 640/20138/18.

Листом від 24.12.2019 р. за №К-113/9 Інститут відмовив заявнику у наданні запитуваної інформації.

Юридичною підставою відмови відповідач обрав положення п. 4 ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації , а фактичними підставами послугувало судження про те, що запитувана інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом, оскільки усі запити позивача стосувалися експертиз про кримінальних справах, у яких Коротецький В.І не є стороною справи.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За відсутності визначення у національному законі такої правової категорії як «управлінські функції» суд вважає, що управлінська діяльність охоплює сферу виконання функцій Держави у галузі публічної адміністрації, а саме: надання адміністративних послуг, здійснення державного нагляду (контролю), організації публічної служби і передбачає, що за складом учасників суспільних відносин одним із них обов`язково є або Держава Україна в особі компетентного органу, або особа, котрій законом делеговано виконання функцій Держави, тобто суб`єкт владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Між тим, відповідно до ч.1 ст.68 КАС України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Аналогічне визначення експерта містять і положення ст.69 Кримінального процесуального кодексу України, і положення ст.72 Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з ч.1 ст.10 цього ж закону судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Отже, ані за визначенням, ані за призначенням, ані за змістом діяльності, ані за результатами участі у суспільних правовідносинах ні експерт, ні експертна установа не можуть бути віднесені до кола суб`єктів владних повноважень.

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначаються Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч.1 ст.1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закон № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закон № 2939-VI).

Статтею 4 Закону № 2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI забезпечується, зокрема, систематичним та оперативним оприлюдненням інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах у мережі Інтернет; а також шляхом надання інформації на запити.

Відповідно до ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (ч.1 ст.13); До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією) (ч.2 ст.13); На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч.3 ст.13); Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч.4 ст.13).

З наведених вище міркувань суд вважає, що експерт та експертна установа можуть бути віднесені до кола розпорядників публічної інформації виключно в частині інформації з приводу використання бюджетних коштів.

Між тим, поданий заявником запит стосувався іншого предмету, позаяк отримання суми коштів по рахункам за проведення експертиз у справах №643/3419/19, №643/16255/19, №643/3401/19, №640/5357/19, №640/20560/18, 640/20138/18 не відноситься до використання Інститутом бюджетних коштів, відносини з приводу чого хронологічно складаються вже після отримання коштів.

Текст запиту заявника не містить будь-якого обґрунтування існування у даному конкретному випадку суспільного інтересу.

Окремо суд звертає увагу, що перелічені у запиті заявника справи є кримінальними провадженнями.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про судову експертизу" проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученнями слідчого, прокурора та суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бюджету України.

Отже, чинним національним законом України не передбачено виставлення державною спеціалізованою установою будь-яких рахунків на відшкодування вартості експертиз у кримінальних провадженнях, проведених за дорученнями слідчого, позаяк законом передбачено інший порядок взаємодії установи виконавця експертизи та платника коштів.

Таким чином, суд доходить до переконання про те, що тих документів, які були витребувані заявником за запитом про доступ до публічної інформації, не існує у якості фізичної речі матеріального світу.

Указана обставина підтверджується листом Інституту від 02.03.2020 р.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з наведеної норми процесуального закону слідує, що об`єктом судового захисту є суб`єктивне публічне право особи чи публічний інтерес особи, котрий підпадає під охорону закону.

У спірних правовідносинах заявник такого права та інтересу не має, адже запитувана ним інформація про рахунки не існує в умовах об`єктивної дійсності та не належить до публічної.

Разом із тим, оскільки заявником було ініційовано спір у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", то суд вважає, що цей спір має бути розв`язаний по суті.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання протиправними дій є доведеність факту порушення цими діями прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що у спірних правовідносинах Інститутом не було порушено суб`єктивних публічних прав заявника або охоронюваних законом публічних інтересів заявника у сфері обігу публічної інформації.

Указана обставина є прямо визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.132-139, 143, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.