Рішення № 87954750, 02.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 р. справа № 520/9979/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за процедурою спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Москалівська, буд. 58,м. Харків,61004) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому постановою № 10-560/05р від 26.05.2005р., що полягає у невиконанні рішення суду за виконавчим листом № 2-1291, виданим 14.03.2005р. Староміським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_2 , що проживає: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 18655,00 грн.;

- зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені Законом «Про виконавче провадження» виконавчі дії з виконання рішення суду за виконавчим листом № 2-1291, виданого 14.03.2005р. Староміським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 18655,00 грн. у виконавчому провадженні, відкритому постановою № 10-560/05р від 26.05.2005р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що державним виконавцем на виконання рішення суду за виконавчим листом № 2-1291, виданим 14.03.2005р. Староміським районним судом м. Вінниці накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, позивач, будучи спадкоємцем співвласників вказаної квартири ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), які були залучені як зацікавлені особи до вказаного виконавчого провадження, наразі не може реалізувати своє право на користування вказаним нерухомим майно, у зв`язку з наявним обтяженням на таке майно, а саме арешт. Відповідач на звернення ОСОБА_1 про надання інформації про хід виконавчого провадження, повідомив, що ОСОБА_1 не є ані стороною виконавчого провадження, ані зацікавленою особою, а тому підстави для надання такої інформації у державного виконавця відсутні. Враховуючи те, що позивач використав весь доступний правовий механізм, однак позбавлений можливості реалізувати свої права на користування нерухомим майном, яким володіє позивач в порядку спадкування та з якого наразі не знято арешт, то позивач змушений звернутись до суду із даним позовом.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 02.03.2020 року не прибув, в процесі розгляду справи надавав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У своєму відзиві на позов, представник відповідача вказав, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження або зацікавленою особою, то, відповідно, не входить до кола осіб, які в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" наділені правом на отримання документів та інформації щодо ходу виконання виконавчого провадження. Таким чином, державний виконавець у спірних правовідносинах діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах своїх повноважень, а тому права та законних інтересів позивача не порушив.

Представники позивача та відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 02.03.2020 року не прибули, в процесі розгляду справи надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 02.03.2020 року не прибули, із заявами про розгляд справи без їх участі чи відкладення розгляду справи не звертались.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1 вказала, що є власником 2/3 часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтв про право власності на спадщину за заповітом від 27.01.2011р. та за законом від 05.04.2016р. Ці частки у праві власності на квартиру станом на 26.05.2019р. належали спадкодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Власником решти 1/3 частки є ОСОБА_2 .

Постановою № 10-560/05р від 26.05.2005р. на підставі виконавчого листа № 2-1291, виданого 14.03.2005р. Староміським районним судом м. Вінниці, відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_2 , що проживає: АДРЕСА_2 , на користь стягувача - ОСОБА_3 18655,00 грн., та накладено арешт на майно боржника, який має на праві власності 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

11 листопада 2005р. державним виконавцем підготовлено подання до суду, що видав виконавчий лист, про визначення частки майна боржника для звернення стягнення на неї та подальшої реалізації, в якому в якості зацікавлених осіб залучено Харченко Ніну Йосипівну та ОСОБА_4 , оскільки боржник ( ОСОБА_2 ) володіє вищезазначеним нерухомим майном спільно з вказаними особами.

04.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом щодо надання інформації про хід виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1291, виданим 14.03.2005р. Староміським районним судом м. Вінниці.

Підставою для звернення до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області із вказаним запитом слугувала довідка КП ХМБТІ від 18.02.2016 року № 2000263, в якій вказано про наявність обтяження у вигляді арешту по об`єкту: квартира АДРЕСА_3 , який накладено постановою ВДВС Ленінського району м. Харкова від 26.05.2005 року на ОСОБА_2 .

Листом від 19.06.2019 № 45033 Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області повідомив ОСОБА_1 що вона не є стороною виконавчого провадження (стягувачем або боржником) у виконавчому провадженні, а тому надання відомостей про виконавче провадження не вбачається за можливе.

Не погоджуючись з також бездіяльністю відповідача та не вчинення ним саме подальших дій на виконання виконавчого провадження, позивач звернулась із даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду, оскільки позивачем було використано весь доступний правовий механізм захисту своїх прав щодо захисту своїх прав щодо користування належними 2/3 частинами нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 .

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час накладення арешту) визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

За приписами ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час накладення арешту), арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду спору у суді незавершених виконавчих проваджень, у межах яких ОСОБА_2 виступає боржником та на майно якого накладено арешт, а тому підстави для продовження дії арешту майна ОСОБА_2 також відсутні.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Частина 1 ст.1299 ЦК України визначає, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюються державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Так, з метою з`ясування обставин вчинення державним виконавцем виконавчих дій в межах виконання виконавчого листа № 2-291 від 14.03.2005 року, виданого Староміським районним судом м. Харкова та отримання копій виконавчого провадження або доказів його знищення, Харківський окружний адміністративний суд неодноразово звертався до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та Вінницького міського суду з ухвалами від 18.12.2019 року, 12.12.2019 року, 08.01.2020 року, 20.01.2020 року.

Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 03.01.2020 року та 17.01.2020 року надав пояснення, в яких вказав, що матеріали виконавчого провадження в межах виконання виконавчого листа № 2-291 від 14.03.2005 року, виданого Староміським районним судом м. Харкова знищені, що підтверджується витягом з акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення з через закінчення строків зберігання а 2015 рік (т.1 а.с. 142-145, 178-180, 184).

Також, на адресу суду 22.01.2020 року з Вінницького міського суду надійшов лист, в якому зазначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні та в автоматизованій системі документообігу суду не зареєстровані.

Таким чином, виконавче провадження, в рамках якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 10-560/05р від 26.05.2005 року та якою накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , є знищеним у встановленому порядку.

Водночас, згідно пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження ( в редакції станом на 2011 рік) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку

Так, як вбачається з наданого відповідачем витягу з АСВП (т.1 а.с. 126-128) виконавче провадження за виконавчим листом від 14.03.2005 року № 1-1291 має статус завершеного за підставою повернення виконавчого документу стягувачеві, оскільки стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування (п. 4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження"), не давав згоди на авансування витрат виконавчого провадження, а за боржником відсутні рахунки у банківських установах, автотранспортні засоби, за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Вказані обставини слугували підставою для прийняття державним виконавцем постанови від 26.04.2011 року про повернення виконавчого документу стягувачеві (т.1 а.с. 128).

За вимогами п. 4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2011 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

В силу вимог ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2011 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що державний виконавець у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачеві у випадку п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 2011 року), зобов`язаний у постанові про повернення виконавчого документу припинити чинність арешту майна боржника, скасувати інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано доказів зняття державним виконавцем арешту з майна боржника - ОСОБА_2 (квартири АДРЕСА_3 ) під час прийняття постанови від 26.04.2011 року про повернення виконавчого документу стягувачеві та знищення матеріалів виконавчого провадження, що суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, внаслідок своєчасного незняття та наявності арешту на всю квартиру АДРЕСА_4 частини якої входить до складу спадщини позивача (в порядку спадкування по 1/3 частини квартири за іншими співвласниками - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ), з огляду на повернення виконавчого документа стягучачеві, відповідачем порушено права позивача на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, на захист яких було подано даний позов.

Окрім того, суд, в межах спірних правовідносин, також враховує, що державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника ( ОСОБА_2 ), у той час як боржник був власником лише 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 ).

При цьому, матеріали справи не містять доказів реалізації та подальшого виконання подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами від 11.11.2005 року № 27266, а таких записів ВП - спецрозіл також не містить (т.1 а.с. 127-128), а відтак арешт застосований у 2005 році на всю квартиру АДРЕСА_3 , а не на частину нерухомого майна боржника, що суперечить вимогам чинного законодавства та наразі унеможливлює користування позивачем своїми спадковими правами щодо 2/3 частини вказаного нерухомого майна.

Також, в межах спірних правовідносин суд враховує, що ОСОБА_1 , як спадкоємець 2/3 частини квартири за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , реалізовуючи свої права на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, яка перебуває під арештом, намагалась вирішити питання щодо заміни зацікавлених осіб у виконавчому провадженні ( ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ) на її користь, як спадкоємця вказаних осіб, з метою прийняття участі у виконавчому провадженні за виконавчим листом по справі № 2-1291/03 та вирішення питання щодо зняття арешту з належного їй майна шляхом звернення до Вінницького міського суду Вінницької області.

Однак, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області. від 11.02.2020 року по справі № 127/2-1291/2003 відмовлено в прийняття вищезазначеної заяви ОСОБА_1 .

Вказане рішення суду мотивоване тим, що ані ОСОБА_1 , ані спадкодавці позивача (зацікавлені особи у виконавчому провадженні) - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є сторонами виконавчого провадження, а тому у позивача не виникає право на звернення до суду із заявою про заміну зацікавлених осіб.

Отже, позивач обмежена у доступі до матеріалів виконавчого провадженні та вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна, державним виконавцем під час повернення виконавчого документу стягувачеві не знято арешт з майна боржника, а відтак наразі позивач позбавлена можливості володіти, користуватись, розпоряджатись своїм спадковим майном в розмірі 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 , враховуючи також те, що арешт накладено не на частину належного боржнику майна (1/3 частини квартири).

Водночас, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що позивач наразі використала весь доступний їй перелік правових механізмів задля реалізації своїх конституційних прав щодо володіння, користування та розпорядження належної їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 , то суд приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та надати відповідь, щодо якої зазначити: чи актуальний арешт на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 , який був накладений постановою ВДВС Ленінського району м. Харкова № 10-560/05р від 26.05.2005 року; чи вчинялися державним виконавцем дії щодо зняття арешту з 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 за наслідками прийняття постанови від 26.04.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1. ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції за 2011 рік).

Стосовно решти позовних вимог, то суд зазначає, що вони поглинаються вищезазначеним обраним судом найбільш ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача, а тому окремому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до приписів частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково шляхом виходу судом за межі позовних вимог, які в свою чергу, задоволенню не підлягають, суд вважає відсутніми підстави для присудження на користь позивача судових витрат.

Керуючись статтями 14, 243-246, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2019 року та надати відповідь, щодо якої зазначити: чи актуальний арешт на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 , який був накладений постановою ВДВС Ленінського району м. Харкова № 10-560/05р від 26.05.2005 року; чи вчинялися державним виконавцем дії щодо зняття арешту з 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 за наслідками прийняття постанови від 26.04.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1. ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції за 2011 рік).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова