Рішення № 87954308, 03.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/501/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30.01.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №63 від 17 грудня 2019 року;

- зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 стаж державної служби за період з 16 серпня 1982 року по 14 жовтня 2002 року та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу;

- зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 11 грудня 2019 року згідно Закону України "Про державну службу" на підставі довідки Бюджетно-фінансового управління Виконавчого комітету Полтавської міської ради про складові заробітної плати №01-01/04/1191 від 05 грудня 2019 року у розмірі 80 % від загальної суми складових місячного заробітку - 22412,50 грн (яка включає оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, надбавку за складність та напруженість в роботі, премію щомісячну, премію до Дня місцевого самоврядування) без обмеження граничним розміром пенсії.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про переведення з пенсії за віком призначеної згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". Однак відповідач рішенням від 17.12.2019 №63 відмовив у переведенні у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посаді держаної служби 20 років. Позивач зазначає, що має право на переведення з пенсії за віком призначеної згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", оскільки загальний стаж державної служби складає 20 років 01 місяць 29 днів, при необхідних не менше 20 років стажу роботи відповідно до положень пунктів 10 та 12 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву (а.с.64-65) зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". ОСОБА_1 звернулась із заявою від 11.12.2019 про переведення з пенсії за віком призначеної згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". За відсутності трудової книжки надала довідку бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської Міської ради від 11.10.2019 №01-01/01-5/990. Аналіз вказаної довідки показав, що з набранням чинності Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" з 04.07.2001, ОСОБА_1 набула статусу особи місцевого самоврядування, і станом на 01.05.2016 року, стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, з 16.08.1982 по 03.07.2001, складає лише 18 років 10 місяців 17 днів.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що з 18.10.2019 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за умовами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.37-38) та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області.

11.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про переведення з пенсії за віком призначеної згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" (а.с.58). До заяви було додано: довідку про складові заробітної плати від 05.12.2019 №01-01/04/1191, довідку про присвоєння 11 рангу державного службовця 6 категорії від 13.11.2019 №01-01/01.5/1107, довідку Полтавської ОССТ від 27.11.2019 №224 (а.с.59-62).

Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.12.2019 №63 (а.с.56) відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посаді державної служи 20 років.

В рішенні також зазначено, що за відсутності трудової книжки надала довідку бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської Міської ради від 11.10.2019 №01-01/01-5/990, згідно якою вона працювала на посадах:

з 16.08.1982 по 18.10.1999 - заступником головного бухгалтера, головним бухгалтером Полтавського міського фінансового відділу;

з 19.10.199 по 26.02.2002 - головним бухгалтером, начальником відділу фінансового управління виконкому Полтавської міської ради;

з 27.02.2002 по 01.09.2002 - головним бухгалтером фінансового управління ВК Полтавської міської ради;

з 02.09.2002 по 14.10.2002 - начальником відділу обліку та звітності, головним бухгалтером міського бюджетно-фінансового управління.

Аналіз наданої довідки показав, що з набранням чинності Закону №2493 з 04.07.2001, ОСОБА_1 набула статусу особи місцевого самоврядування, і станом на 01.05.2016 року, стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, з 16.08.1982 по 03.07.2001, складає лише 18 років 10 місяців 17 днів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

01.05.2016 набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) пенсія державним службовцям виплачується за рахунок держави. На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Державний службовець, звільнений з державної служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

З рішення відповідача від 17.12.2019 №63, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", встановлено, що підставою для відмови є недостатність стажу державної служби (20 років) через не зарахування певних періодів роботи позивача до державної служби.

Відповідач зазначив, що з набранням чинності Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" з 04.07.2001, ОСОБА_1 набула статусу особи місцевого самоврядування, і станом на 01.05.2016 року, стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, з 16.08.1982 по 03.07.2001, складає лише 18 років 10 місяців 17 днів.

Отже, відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи період роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 по 14.10.2002 (на посадах: головного бухгалтера/начальника відділу/начальника відділу обліку та звітності-головний бухгалтер - Фінансового управління виконкому Полтавської міської ради, Фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради, Міського бюджетно-фінансового управління).

Суд зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно із законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 № 283, та додатка до нього.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби (чинний до 01.05.2016), до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Крім того, згідно п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (чинний зараз) до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Стаття 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких: перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради; третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад; четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад; п`ята категорія - посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад; шоста категорія - посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

На підставі вказаних норм права слід дійти до висновку, що до стажу державної служби підлягає зарахуванню період роботи в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" з 04.07.2001 по 14.10.2002.

Вказане вище свідчить про наявність у позивача стажу роботи на посадах державної служби більше 20 років, що є достатнім для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

За правилами положень пунктів 10 та 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, державні службовці зберігають право на призначення пенсії відповідно до законодавства чинного на час такого права.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 22 листопада 2018 року по справі №500/6640/16.

Відповідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №63 від 17 грудня 2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також підлягає задоволенню вимога про зобов`язання зарахувати період роботи ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування з 16.08.1982 по 14.10.2002 до стажу державної служби.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як встановлено судом пенсію позивачу призначено з 18.10.2019, що не заперечувалось сторонами по справі. Також рішенням №63 від 17.12.2019 позивачу відмовлено у переході з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Слід зазначити, що переведення з одного виду пенсії на інший без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправні дії відповідача полягають у відмові у переведенні позивача на інший вид пенсії, то належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 11.12.2019 з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.12.2019 на підставі довідки Бюджетно-фінансового управління Виконавчого комітету Полтавської міської ради про складові заробітної плати №01-01/04/1191 від 05.12.2019 у розмірі 80 % від загальної суми складових місячного заробітку - 22412,50 грн (яка включає оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, надбавку за складність та напруженість в роботі, премію щомісячну, премію до Дня місцевого самоврядування) без обмеження граничним розміром пенсії.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією (а.с.8).

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №63 від 17 грудня 2019 року, яким відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування з 16.08.1982 по 14.10.2002 до стажу державної служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 11 грудня ІНФОРМАЦІЯ_1 року з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 11 грудня 2019 року на підставі довідки Бюджетно-фінансового управління Виконавчого комітету Полтавської міської ради про складові заробітної плати №01-01/04/1191 від 05.12.2019 у розмірі 80 % від загальної суми складових місячного заробітку - 22412,50 грн (яка включає оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, надбавку за складність та напруженість в роботі, премію щомісячну, премію до Дня місцевого самоврядування) без обмеження граничним розміром пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко