Рішення № 87954303, 02.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5160/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність селищної ради, яка полягає у не вирішенні питання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області;

зобов`язати відповідача розглянути на черговому засіданні сесії селищної ради клопотання ОСОБА_1 від 25.10.19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 22-24/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що у листі селищної ради від 18.11.19 вих.№1742 вичерпно мотивовано відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою. Зазначив, що обрана позивачем земельна ділянка знаходиться у площині земельної ділянки з кадастровим номером 5322082500:00:001:1264, яка включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах. Звертав увагу на те, що формування нової земельної ділянки в межах існуючої земельної ділянки можливе лише шляхом поділу останньої на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

3. Інші заяви учасників по суті справи.

7.02.20 судом одержано відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог з огляду на недотримання відповідачем порядку розгляду заяви зацікавленої особи про надання дозволу на розробку землевпорядної документації. Крім того, зазначила, що обов`язок відповідача щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою передував факту включення такої ділянки до переліку тих, права на які можуть бути продані на земельних торгах.

11.02.20 судом одержано клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

20.02.20 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в якому останній наголосив, що заявлена правова допомога в розмірі 6500,00 грн є неспівмірною та зазначив, що витрати на правничу допомогу визнає в розмірі 1450,00 грн.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 2.01.20 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25.10.19 позивач звернувся до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, що відповідач не заперечує.

Листом від 18.11.19 вих.№1742 за підписом селищного голови Троцького О.А. позивача повідомлено про те, що рішенням 15 сесії Козельщинської селищної ради сьомого скликання від 5.11.19 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів. земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 83,2440 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1264 віднесена до переліку таких, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах /а.с. 9/.

Позивач, розцінюючи таку відповідь суб`єкта владних повноважень як протиправну бездіяльність, звернувся до суду за захистом порушеного права.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР, рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень селищної ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

У той же час, у спірному випадку, відповідач одне із передбачених законодавцем рішень у спосіб встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв, а обмежився формальним листуванням з заявником.

Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22.01.20 у справі №346/5791/16-а.

Оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , а лише надіслав позивачу лист від 18.11.19 вих.№1742, у якому повідомив про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, суд не входить в обговорення вказаних у цьому листі підстав, оскільки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 КАС України, відтак не може бути предметом судового розгляду.

У контексті вказаного, суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 Земельного кодексу України рішень.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача розглянути на черговому засіданні сесії селищної ради клопотання ОСОБА_1 від 25.10.19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що зарахований до спеціального фонду державного бюджету /а.с. 13, 14/.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн /а.с. 39-43/.

Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, сплачений ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом судовий збір у розмірі 7868,40 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з цим, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.19 у справі №200/14113/18-а.

У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

На підтвердження розміру витрат адвокатом ОСОБА_2 надані копії: договору від 23.12.19 про надання правової допомоги з переліком послуг, що зобов`язується надати адвокат /а.с. 10, 11/, попереднього розрахунку вартості послуг та роботи адвоката від 23.12.19 /а.с. 11 - зворот/; ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 12, 15/, копії акта виконаних робіт (наданих послуг) від 13.01.20 /а.с. 43/, квитанції від 13.01.20 №6 /а.с. 43а/.

Відповідач проти розміру цих витрат заперечує, наполягаючи на їх неспівмірності зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом для надання правничої допомоги позивачу /а.с. 49-51/.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 13.01.20 адвокатом надано такі послуги: опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню бездіяльності Козельщинської селищної ради про не вирішені питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи (2 год – 800,00 грн); складення адміністративного позову про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування (4 год – 5000,00 грн); складення та направлення до суду та відповідача клопотання про стягнення судових витрат (3 год – 700,00 грн); всього – 6500,00 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:

- дана справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін;

- позовна заява фактично складена на п`яти аркушах ;

- до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору, паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків; лист відповідача;

- позов носить немайновий характер.

З цих підстав суд визнає необґрунтованими твердження представника позивача про те, що опрацювання нею законодавчої бази та підготовка позовної заяви загалом зайняли шість годин.

Матеріали справи не містять доказів консультування позивача щодо необхідності отримання додаткових доказів, а також збору документів для справи представником позивача.

Крім того, вжиття адвокатом дій щодо подання (направлення) документів у справі до суду та відповідачу не належить до жодного з видів професійної правничої допомоги, що визначені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому не підлягає врахуванню.

Більш того, суд зауважує, що адвокат Кумечко М. спеціалізується на представництві інтересів фізичних осіб у спорах з суб`єктами владних повноважень щодо реалізації права на отримання земельних ділянок у власність в межах норм безоплатної приватизації. Так, за період з червня 2019 року по січень 2020 року адвокат Кумечко М.С. представляла інтереси позивачів щонайменше у 34 справах лише за позовами фізичних осіб до Великобагачанської селищної ради з аналогічними позовними вимогами (справи №№ 440/2283/19, 440/2394/19, 440/2467/19, 440/2488/19, 440/2614/19, 440/2654/19, 440/2700/19, 440/2811/19, 440/2911/19, 440/3067/19, 440/3127/19, 440/3141/19, 440/3568/19, 440/3929/19, 440/4025/19, 440/4999/19, 440/5000/19, 440/5030/19, 440/5110/19, 440/5235/19, 440/174/20, 440/175/20, 440/192/20, 440/193/20, 440/194/20, 440/249/20, 440/250/20, 440/267/20, 440/379/20, 440/461/20, 440/477/20, 440/498/20, 440/499/20, 440/520/20), а також у справах №№ 440/5163/19, 440/166/20, 440/167/20, де відповідачем була Козельщинська селищна рада.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що адвокат Кумечко М.С. здійснює представництво інтересів фізичних осіб у судових провадженнях з аналогічними або подібними спірними відносинами, підготовлені нею процесуальні документи (позовна заява, клопотання про розподіл судових витрат) не потребують значних затрат часу для їх складення, адже у даному випадку робота адвоката зводиться до заміни прізвища позивача та ще декількох деталей (як-то реквізити спірного акта, дій відповідача, обставини їх прийняття (вчинення) тощо), а тому суд визнає безпідставними та юридично необґрунтованими доводи представника позивача про те, що нею витрачено загалом дев`ять годин на представництво інтересів позивача у цій справі.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.19 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що написання позовної заяви та клопотання про розподіл судових витрат загалом мало зайняти у представника позивача не більше півтори години часу. Складення відповіді на відзив адвокатом та клієнтом у акті виконаних робіт не відображено, а тому судом не враховується.

З цих підстав суд погоджується з доводами відповідача про затрату адвокатом не більше півтори години часу на надання правничої допомоги позивачу у цій справі.

Разом з цим, суд враховує непропорційність визначення адвокатом та її клієнтом вартості години роботи, адже у розрахунку зазначено, що вартість години опрацювання законодавчої бази складає 400,00 грн, вартість години підготовки позову - 1250,00 грн, а клопотання про розподіл судових витрат - 233,33 грн. Суд визнає обґрунтованою вартість години роботи адвоката у розмірі 400,00 грн.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 600,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Зобов`язати Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області розглянути на черговому засіданні сесії селищної ради клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600,00 грн (шістсот гривень).

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Боржник: Козельщинська селищна рада Козельщинського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21063513; вул. Остроградського, 87, смт Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба