Ухвала суду № 87954250, 02.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1096/20

УХВАЛА

02 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов державного виконавця ВП 57991993 від 21.02.2019 року, від 12.03.2019 року та від 07.12.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 11 лютого 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:

- скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу ВП 57991993 від 21.02.2019 року;

- скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу ВП 57991993 від 12.03.2019 року;

- скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу ВП 57991993 від 07.12.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року зазначений позов залишений без руху з підстав не відповідності позову вимогам статей 160, 161 КАС України, зокрема, у зв`язку з пропуском 10-ти денного строку звернення до суду в порядку передбаченому ст.287 КАС України, у зв`язку з чим, позивачу необхідно було надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням необхідних доказів.

20 лютого 2020 року, на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року про залишення позову без руху, від позивача надійшла заява (вхід. №7732/20), в якій ОСОБА_1 просив долучити до матеріалів справи копію квитанції про сплату судового збору. Також, 20.02.2020 року від позивача надійшла заява (вхід. №7767/20), в якій ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що подана заява (вхід. №7732/20) не є усуненням недоліків позовної заяви згідно ухвали суду від 14.02.2020 року у повному обсязі.

27 лютого 2020 року від позивача надійшло клопотання (вхід. №9144/20), в якому позивач, на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року про залишення позову без руху надав позовну заяву разом з додатками, а також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач просить поновити строк на подання позовної заяви про оскарження постанови державного виконавця у зв`язку з тим, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору по ВП від 07.12.2019 року ОСОБА_1 отримав тільки 10.02.2020 року згідно виклику державного виконавця від 10.02.2020 року. Також, позивач зазначив, що ніяких інших повідомлень він не отримував.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При цьому за приписами частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є протиправність постанов державного виконавця про накладення штрафу ВП №57991993 від 21.02.2019 року, від 12.03.2019 року та від 07.12.2019 року.

В обґрунтування протиправності дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов, позивач зазначив, що 19.02.2019 року ним подано заяву до відділу державної виконавчої служби про відкладення або зупинення виконавчого провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами та розглядом апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду м. Одеси №521/11751/16-ц. Також, позивач посилається на те, що Актом державного виконавця від 21.11.2019 року встановлено, що всі вимоги виконавчого документа боржником виконані.

На підтвердження обставин викладених у позовній заяві, позивачем надано, зокрема:

- копію Акта державного виконавця від 18.01.2019 року з якого вбачається, що боржнику ( ОСОБА_1 ) роз`яснено резолютивну частину виконавчого листа №521/11751/16-ц про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю та наданий строк у 10 робочих днів, а саме до 04.02.2019 року для добровільного виконання зобов`язання. Зазначений Акт підписаний особисто ОСОБА_1 ;

- копію заяви позивача від 24 січня 2019 року про роз`яснення судового рішення, в якому позивач зазначив, що на теперішній час здійснюється виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження відкритого Другим Малиновським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

- копія заяви ОСОБА_1 від 18 лютого 2019 року про відкладення або зупинення виконавчого провадження;

- копія Акта державного виконавця від 08 листопада 2019 року, в якому зазначено, що на момент виходу державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі, боржником вимоги виконавчого документа виконано частково. Зазначений Акт підписаний особисто ОСОБА_1 ;

- копія Акта державного виконавця від 21 листопада 2019 року, в якому зазначено, що на момент виходу державного виконавця встановлено, що боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги виконавчого документа виконані в повному обсязі. Зазначений Акт підписаний боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, проаналізувавши зміст позовних вимог, а також документи надані позивачем до позовної заяви на підтвердження протиправності дій державного виконавця щодо винесення постанов про накладення штрафу, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був належним чином обізнаний та повідомлений про всі виконавчі дії та документи, які були винесені державним виконавцем в рамках примусового виконання виконавчого листа №521/11751/16-ц з моменту відкриття виконавчого провадження №57991993, а саме з 03 січня 2019 року та мав можливість звернутися до суду з відповідним позовом у строки передбачені ст.287 КАС України з метою захисту свого порушеного права.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача, викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.12.2019 року ОСОБА_1 отримав тільки 10.02.2020 року, згідно Виклику державного виконавця від 10.02.2020 року, оскільки з наданого позивачем оригіналу Виклику державного виконавця від 10.02.2020 року неможливо встановити отримання позивачем жодної з оскаржуваних постанов.

Таким чином, позивачем пропущено встановлений пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України строк звернення із позовом до суду та не доведено поважність причин його пропуску.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення з відповідним позовом до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2020 року по справі №240/8823/19

Суд також звертає увагу, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дана правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові по справі №813/3950/17 від 25.10.2018 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об`єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Крім того, на переконання суду, право на доступ до суду як один з аспектів закріпленої у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантії справедливого судочинства, яке за практикою Європейського суду з прав людини має бути ефективним та реальним, не слід розуміти як право особи, що звертається до суду, на власний розсуд обирати, які саме вимоги процесуального закону щодо змісту позовної заяви слід виконувати чи не виконувати, вважаючи їх формальними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №9901/129/19 від 16 жовтня 2019 року та №9901/300/19 від 11 вересня 2019 року.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі від 14 лютого 2020 року про залишення позову без руху, позивачем не усунуто.

Згідно з вимогами п.1 ч.4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставинах, в силу п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позов ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов державного виконавця ВП 57991993 від 21.02.2019 року, від 12.03.2019 року та від 07.12.2019 року слід визнати неподаним та повернути позивачу.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Керуючись ст.169, 287 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов державного виконавця ВП 57991993 від 21.02.2019 року, від 12.03.2019 року та від 07.12.2019 року - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов