Ухвала суду № 87953945, 27.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/120/20

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

27 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

представника позивача Качабульського І.В.,

представника відповідача Когут Л.І.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівського комунального підприємство «Сонячне», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (79044, м.Львів, вул.Чупринки, 85) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), із вимогою - зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати самовільно влаштований балкон 5,75м х 2,30м до квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 08.01.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівське комунальне підприємство «Сонячне», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4

30.01.2020 року представник відповідача подала до суду клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з означеним позовом.

10.02.2020 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 27.02.2020 року суд поставив на обговорення клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд відмови у задоволенні клопотання представника відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні вказала на пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, просила суд залишити позов без розгляду.

Третя особа - ОСОБА_1 клопотання представника відповідача підтримала.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не прибули; ЛКП «Сонячне» також явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило.

Судом ухвалено здійснювати розгляд справи, у тому числі клопотання про залишення позову без розгляду у відсутності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та уповноваженого представника - ЛКП «Сонячне».

Заслухавши думку представників сторін, третьої особи - ОСОБА_1 , розглянувши клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, виходячи з такого.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, строк три місяці визнано законодавцем достатнім для того, щоб суб`єкт владних повноважень, який вважає, що його права, свободи чи інтереси порушено, визначився, чи буде звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, установлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Підставами для визнання причин пропуску строку звернення із позовом поважними, визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Європейський суд з прав людини у Справі «Пономарьов проти України» зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Судом із матеріалів справи з`ясовано, що будинок АДРЕСА_1 на території ЛКП «Сонячне» .

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру №963 від 10.04.2002 року, співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Як стверджує у позові представник позивача, працівниками ЛКП «Сонячне» було встановлено, що ОСОБА_2 самовільно, без дозвільних документів влаштував балкон розміром 5,75м. х 2,30м. до квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.11.2016 року №977 (зі змінами), до повноважень Франківської районної адміністрації віднесено здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам, а також прилеглих територій; розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).

Так, головою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 15.11.2016 року було винесено розпорядження №614, згідно з яким затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол від 08.11.2016 року №35 пар.01) про знесення самочинно збудованого балкона до квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2 - співвласника квартири АДРЕСА_1 у місячний термін за власні кошти знести самочинно збудований балкон розміром 5,75м. х 2,30м. до квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язано директора ЛКП «Сонячне» у випадку невиконання вимог п.2 розпорядження, у двотижневий термін подати документи у Франківську районну адміністрацію для вирішення питання знесення самочинно збудованого балкона в примусовому порядку.

Отже, підставою для звернення представника позивача в інтересах Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з позовом стало невиконання відповідачем розпорядження від 15.11.2016 року №614 «Про знесення самочинно збудованого балкона до квартири АДРЕСА_1 » в термін, що зазначений у вказаному розпорядженні.

Таким чином, на переконання суду, у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом з 16.12.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим представником позивача, позовну заяву було надіслано засобами поштового зв`язку до суду 28.12.2019 року, що також стверджується відміткою на штемпелі поштового відділення та надійшла до суду 04.01.2020 року, про що є також відмітка суду про надходження вхідної кореспонденції - позову (вх. №765).

Тож, суд, позитивно оцінюючи твердження представника відповідача, зазначає, що строк на подачу позову розпочався із моменту невиконання розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, яким було надано строк відповідачу - ОСОБА_2 на добровільне демонтування/знесення самочинно збудованого балкону розміром 5,75м. х 2,30м. до квартири АДРЕСА_1 .

Більше того, щодо тверджень представника позивача, що строк на звернення до суду слід відраховувати з дня виявлення факту невиконання розпорядження відповідача, тобто з 27.12.2019 року (день складення комісією акту, в якому зафіксовано, що балкон не коментовано) суд зазначає наступне.

Як слідує із матеріалів справи, розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №614 від 15.11.2016 року відповідачу надано добровільний термін знести самочинно збудований балкон розміром 5,75м. х 2,30м. до квартири АДРЕСА_1 до 06.09.2018 року.

Згідно акту обстеження від 27.12.2019 року комісією ЛКП «Сонячне» було встановлено, що розпорядження не виконано, а саме - балкон не демонтовано.

Суд дослідив доводи представника позивача з цього приводу та вважає їх необґрунтованими.

Тож, враховуючи, що позовна заява була подана до суду 28.12.2018 року, а строк звернення до суду закінчився 16.12.2016 року, тому суд приходить до висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.

При цьому, інших обґрунтованих причин судом для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом і поновлення строку судом знайдено. Окрім того, суд враховує, що представник позивача (позивач) до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду із позовом також не звертався.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, під час розгляду клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду позивач/представник позивача не надав в обґрунтування своїх стверджень достатніх доказів у підтвердження обставин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду із позовом. Водночас, суд роз`яснює, що оскільки Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, в силу наданих їй повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації своєї діяльності, а тому повинна була забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи.

Таким чином, наведені представником відповідача обставини щодо відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду, знайшли підтвердження відповідними доказами, зокрема, наявними у справі документами. Тож, суд не вбачає можливим визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними та звертає увагу на те, що значний пропуск строку звернення до суду за захистом порушених прав є перешкодою для повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2019 року у справі №9901/896/18, від 10.04.2019 року у справі №826/5165/18, від 20.03.2019 року у справі №9901/816/18, від 21.12.2018 року у справі №803/1030/16, від 09.10.2018 року у справі №804/5150/17, від 17.07.2018 року у справі №522/7721/17.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч.3-4 ст.123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов слід залишити без розгляду (задоволивши клопотання представника відповідача), відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

В силу частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), тому судовий збір в сумі 1921,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №181 від 16.12.2019 року підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.122, 123, 139, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в :

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №380/120/20 - задоволити.

Залишити без розгляду позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівського комунального підприємство «Сонячне», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про зобов`язання до вчинення дій.

Повернути Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (79044, м.Львів, вул.Генерала Чупринки, 85; код ЄДРПОУ 04056121) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення №181 від 16.12.2019 року.

Роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, він має право на повторне звернення до адміністративного суду, у загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02 березня 2020 року.