Рішення № 87953756, 26.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року м.Київ № 320/1152/19

Київський окружний адміністративнивний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовного провадженя адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібокомбінат №1» до Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібокомбінат №1» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2018 № 0037191413, № 0037231413, № 0037201413, № 0037221413.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із ТОВ «Продсістем Компані», ТОВ «Кріост» та ТОВ «ТБС І К», що підтверджується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами та які були надані податковому органу під час перевірки. Крім того, позивач зазначив, що придбана у контрагента продукція була використана у власній господарській діяльності, оскільки була реалізована на експорт, що підтверджується відповідними первинними документами.

Крім того позивач звертав увагу на те, що не може нести відповідальність за можливі дії інших суб`єктів господарювання та/або його керівних органів.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Продсістем Компані», ТОВ «Кріост» та ТОВ «ТБС І К», а відтак вважає, що рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Також позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо здійснення ТОВ «Кріост» та ТОВ «ТБС І К» нереальних (без товарних) господарських операцій на адресу ТОВ «Запорізький хлібокомбінат №1», у зв`язку з наявністю кримінальних проваджень щодо певних осіб, які мають відношення до господарських операцій позивача є безпідставними та письмово не підтвердженними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову вказав, що оскаржувані рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Продсістем Компані", ТОВ «Кріост» та ТОВ «ТБС І К» вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання позивачем придбаного товару та послуг, оскільки у вказаного товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а також вказав на наявність кримінальних провадження щодо ТОВ «Кріост» та ТОВ «ТБС І К».

Від представника у судовому засіданні надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, про що представник відповідача не заперечував.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібозавод № 5" зареєстроване 04.06.1996, як юридична особа та як платник податків, зборів та обов`язкових платежів, а також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання (основний); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У листопаді 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі направлень від 22.10.2018 № 4376 та 4377, наказу від 19.10.2018 № 2231 та згідно з п.п. 78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі – ПК України) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ "Запорізький хлібозавод № 5" податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово – господарських взаємовідносин з ТОВ «Продсістем Компані», ТОВ «Кріост» та ТОВ «ТБС І К».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16.11.2018 № 1011/10-36-14-13/05486763, згідно висновків якого встановлено порушення, а саме:

п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 139 281, 00 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік – 42 512,00 грн., І квартал 2016 року – 6 867,00 грн., ІІІ квартал 2017 року – 89 893,00 грн.; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1 996 252,00 грн., у тому числі по періодах: ІІІ квартал 2017 року – 1 996 252,00 грн.;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) п.198.5, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 496 102,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2016 року в сумі 54 876,00 грн., вересень 2017 року в сумі 288 597, 00 грн., жовтень 2017 року в сумі 70 877,00 грн., листопад 2017 року в сумі 81 752,00 грн.;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) п.198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 54 905,00 грн., у тому числі, у тому числі по періодам: грудень 2017 року в сумі 57 905,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2018 № 0037191413, № 0037231413, № 0037201413, № 0037221413.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в акті перевірки зазначив про факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Продсістем Компані», ТОВ «Кріост» та ТОВ «ТБС І К» та ґрунтуються на аналізі наявної в ДПІ податкової інформації щодо контрагентів позивача. На думку перевіряючих, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів та наявність кримінальних справ щодо певних осіб, які мають відношення до господарських операцій позивача.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 ПК України.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.п. 134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Згідно норм п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної;

дата складання податкової накладної;

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

ціна постачання без урахування податку;

ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

індивідуальний податковий номер.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Так, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Продсістем Компані» на підставі договору поставки товару від 20.09.2017 № 200917-3X3№1, на виконання умов якого складено видаткові накладні та акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції (олія соняшникова нерафінована першого ґатунку).

Товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідній специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Поставка товару за договором здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у відповідній Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

При здійсненні поставки партії товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінал наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (в електронному вигляді згідно вимог ст. 201 ПК України); посвідчення (сертифікат) якості на Товар (передається в пункті вигрузки товару); завірену копію товарно-транспортних накладних.

На дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до ПК України) Постачальник складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них у випадках, передбачених законодавством, здійснюється Постачальником протягом 3-х календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань (підстав для їх коригування відповідно до ПК України).

Відповідно до Специфікації № 1 від 20.09.2017 до Договору поставки № 200917-ЗХЗ№1 від 20.09.2017 постачальник зобов`язується здійснити поставку 131,00 тон олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку +/- 10%, а покупець зобов`язується прийняти та оплати товар на умовах DAP м. Миколаїв, Миколаївська область. Продукція передається постачальником покупцю в пункті поставки: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 117. Загальна орієнтовна вартість товару за вказаною специфікацією становить 3 045 750,00 грн., у т.ч. ПДВ 507 625,00 грн.

Згідно Специфікації № 1 від 26.09.2017 до Договору поставки № 260917-ЗХЗ№1ТК від 26.09.2017 комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції комітет доручає комісіонеру продати продукцію у кількості 131,00 тон олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку +/- 10%, та передати комітентом комісіонеру у філії ТОВ «ЕВЕРІ» за адресою: Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Таким чином, на виконання умов договору 29.09.2017 за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 поставлено вказана олії соняшникової, яка прийнята представником позивача та того ж дня олія соняшникова передана ТОВ «Техно - консоль» відповідно до договору комісії від 26.09.2017 № 260917-ЗXК №1/ТК.

10 листопада 2017 року на підставі договору комісії від 26.09.2017 № 260917-ЗXК №1/ТК та відповідно до контракту від 26.09.2017 № 260917 з «NETAR TURIZM TICARET SANAYI VE PAZ. LTD A-TI», вказана кількість олії соняшникової експортовано.

Згідно з даними, що містяться у ВМД від 17.11.2017 № UА504120/2017/109412 товар, що було поставлено: олія соняшникова сира, нерафінована 1-го ґатунку, ДФСУ 4492:2005, наливом, вироблена у 2017 році, призначена для виробництва продуктів харчування.

Також згідно рахунку – фактури від 14.11.2017 № 9 вказана олія соняшникова врожаю 2017 року вироблена - ТОВ «Фірма «Оліс ЛТД».

На підтвердження реальності господарської операції позивачем також було надано до суду: договір поставки від 20.09.2017 № 200917-ЗХЗ, Специфікація від 20.09.2017 № 1, видаткова накладна від 29.09.2017 № 121, 122, 123, 124, 125, 126, акти прийому – передачі від 29.09.2017 № 1, 2, 3, 4, 5, 6, акт прийому – передачі сільськогосподарської продукції на комісію від 29.09.2017, звіт комісіонера від 30.11.2017, 22.12.2017, акт надання послуг від 30.11.2017 № 2, від 22.12.2017 № 4, від 17.11.2017 № 1402, рахунок про оплату від 17.11.2017 № 1112, рахунок – фактури від 14.11.2017 № 9, договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 26.09.2017, Специфікація 1 від 26.09.2017, контракт від 26.09.2017 № 260917, ВМД від 17.11.2017 № UА504120/2017/109412, книга обліку довіреностей, банківські виписки.

Крім того, суд не бере до уваги твердження податкового органу щодо відсутності товаро – транспортних накладних, оскільки на думку суду відсутність таких накладних не вказує на фіктивність операцій.

Зокрема, в даному випадку товар фактично знаходився до моменту передачі за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, за цією ж адресою і був здійснений прийом товару відповідно до умов договору, що підтверджується відповідними актами прийому – передачі.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Кріост», судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Кріост» було укладено договір поставки від 17.04.2015 № 17/4, відповідно до даного договору позивач придбав листи хлібопекарські у кількості 650 шт. (ціна без ПДВ 144,20 грн.).

Згідно з заявкою покупця на придбання товару від 17.04.2015 № 1, датою поставки товару є 05.05.2015 за адресою: 69032, м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1.

На підтвердження реальності придбання листів хлібопекарських, позивач надав такі документи: специфікація на поставку товару від 17.04.2015, заявку на придбання товару від 17.04.2015 № 1.

Також суд звертає увагу, що акт перевірки не містить посилань щодо відсутності або неналежного відображання даної господарської операції у первинній документації.

Водночас, податковий орган вказує на наявність кримінального провадження (№ 32016110000000067 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань), учасником якого є ТОВ «Кріост».

На думку відповідача, наявність вказаного кримінального провадження вказує на нереальність здійснення даної господарської операції, у зв`язку з тим, що неможливо підтвердити факт придбання товару ТОВ «Кріост» у ТОВ «Івентс - лайн», тобто відсутній ланцюг постачання.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТБС І К» укладено договори підряду від 01.12.2015 № 01/12-1, від 22.12.2015 № 343 відповідно до умов яких було виконано ремонтні роботи (фарбування стін та стелі) в офісних приміщення та роботи щодо капітального ремонту приміщення цеху № 2 позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1.

На підтвердження виконання зазначених робіт, позивачем подано до суду: договір підряду від 01.12.2015 № 01/12-1, договірну ціну на проведення ремонтних робіт, кошторис на проведення ремонтних робіт, кінцева відомість ресурсів до кошторису, розрахунок витрат, журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, лист погодження щодо пропуску на територію товариства найманих працівників та транспорту, які залученні до виконання ремонтних робіт.

В даному випадку, податковий орган також посилається на наявність кримінального провадження (№ 42017000000001195 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань), учасником якого є ТОВ «ТБС І К».

Однак відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надав до суду жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, суд дослідивши інформацію, що містить у Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановив відсутність вироків по ТОВ «Кріост» та ТОВ «ТБС І К».

На думку суду податковий орган в акті перевірки не може посилатися лише на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагента, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення.

За відсутності вироку суд не може вважати викладений в акті висновок податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтованим. Верховний Суд обґрунтовуючи відмову в задоволенні касаційної скарги податкового органу, вказав, що контролюючим органом такого доказу як вирок надано не було (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17).

Аналогічні правові позиції неодноразово зазначалось у постанові Верховного Суду, зокрема, від 16.01.2018 у справі № 20-а7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, від 06.11.2018 у справі № 822/551/18 тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладені між сторонами правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов`язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Також судом враховано і правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.

Аналогічна позиція містить у рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 у справі № К/9901/3360/17.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а надані пояснення відповідачем не можуть свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені твердження спростовуються наданими первинними документами.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень – рішень від 10.12.2018 № 0037191413, № 0037231413, № 0037201413, № 0037221413.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. (платіжні доручення № 1372 від 27.02.2019, № 1497 від 05.03.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 21 500,00 грн.

Так, згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторонни, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до їх розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу, що свідчить про надання такої допомоги, а лише подано попередній розрахунок витрат, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.12.2018 № 0037191413, № 0037231413, № 0037201413, № 0037221413.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібокомбінат №1» (код ЄДРПОУ 05486763) судові витрати у сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяча двісті десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.