Рішення № 87953720, 02.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Київ справа № 320/5977/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 травня 2018 р. № 0013831414 та № 0013841414.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стверджує, що позивачем правомірно задекларовано податковий кредит, який сформовано на підставі реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Астера Групп», ТОВ «Гесада Компані», ТОВ «Аріал-Торг», що підтверджується первинними документами. Твердження податкового органу про неможливість фактичного здійснення цих господарських операцій не ґрунтується на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку і пов`язано не з діяльністю самого позивача, а його контрагентів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19 грудня 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит за період з 1 липня 2016 р. по 31 липня 2016 р. на загальну суму 619 669 грн. 00 коп. У зв`язку з цим податковим органом законно прийнято податкові повідомлення-рішення від 8 травня 2018 р. №0013831414 та № 0013841414.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

4 вересня 2019 р. до суду від представників сторін надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 4 вересня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 28 березня 2018 р. по 3 квітня 2018 р. податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астера Груп» за період з 1 лютого 2015 р. по 30 квітня 2015 р., з Товариства з обмеженою відповідальністю « Гесада Компані» за період з 1 грудня 2015 р. по 31 січня 2016 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг» за період з 1 грудня 2015 р. по 31 січня 2016 р.

За результатами складено Акт перевірки від 11 квітня 2018 р. № 279/10-36-14-14/39399482, в якому встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 ПК України та зроблено висновок, що ним занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 547 701 грн. 00 коп., а саме: за лютий 2015 р. в сумі 20 916 грн. 00 коп., за березень 2015 р. в сумі 27 500 грн. 00 коп., за квітень 2015 р. в сумі 30 793 грн. 00 коп., за грудень 2015 р. в сумі 193 304 грн. 00 коп., за січень 2016 р. в сумі 275 188 грн. 00 коп. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71 968 грн. 00 коп., в тому числі за лютий 9 151 грн. 00 коп., за березень 2015 р. в сумі 26 833 грн., за квітень 2015 р. в сумі 358984 грн. 00 коп.

В Акті перевірки встановлено завищення податкового кредиту за рахунок відображення у складі податкового кредиту взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астера Групп» за період з 1 лютого 2015 р. по 30 квітня 2015 р., з Товариством з обмеженою відповідальності «Гесада Компані» за період з 1 грудня 2015 р. по 31 січня 2016 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг» за період з 1 рудня 2015 р. по 31 січня 2016 р.

Відповідач вважає, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астера Групп», з Товариством з обмеженою відповідальності «Гесада Компані», з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг» відсутні, а наслідком для податкового обліку є лише формальний рух активів, задекларований на папері, зазначені обставини не є підставою для формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астера Групп», з Товариством з обмеженою відповідальності «Гесада Компані», з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг».

В Акті перевірки зазначено, що проведеним аналізом документів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідалдьністю «Астера Групп» зареєстровано в Центральній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС (Холодногірський р-н). Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Проте, з аналізу зареєстрованих податкових накладних встановлено, що в податковому кредиті зареєстровано наступні накладні: Сік Річ в асортименті, Спрайт, Холодильник, Фанта, Йогуртниці в асортименті, Бонаква та інше. В реалізації - будівельно-монтажні роботи, портфелі в асортименті, блокноти, калькулятори, хомути, труби та інше.

Податковий орган зазначає також, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гесада Компані» зареєстровано в Центральній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС (Холодногірський р-н). Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Проте, з аналізу зареєстрованих податкових накладних встановлено, що в податковому кредиті зареєстровано наступні накладці: Віскас, Снікерс, Спрайт, Пиво, Фанта, Печиво в асортименті та інше. В реалізації - будівельно-монтажні роботи, портфелі в асортименті, блокноти, калькулятори, хомути, труби та інше.

Податковий орган також зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг» зареєстровано в Центральній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС (Холодногірський р-н). Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Проте, з аналізу зареєстрованих податкових накладних встановлено, що в податковому кредиті зареєстровано наступні накладні: Печиво в асортименті, цукерки в асортименті, Шеридан горіховий та інше. В реалізації - будівельно-монтажні роботи, послуги з технічного обслуговування промислового обладнання, підшипники, сухофрукти, яблука та інше.

Тому контролюючий орган вважає, що позивачем здійснено нереальні господарські операції з ТОВ «Астера Групп», ТОВ «Гесада Компані», ТОВ «Аріал-Торг».

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано відповідні первинні та інші документи, з яких судом встановлено наступне.

8 квітня 2016 р. між позивачем (далі – підрядник) та ОСОБА_1 (далі – замовник) укладено договір будівельного підряду № 01/04-16 (далі – договір будівельного підряду від 8 квітня 2016 р. № 01/04-16). Відповідно до вимог п. 1.1 цього договору підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи (об`єкт будівництва), а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх. Згідно з вимогами 8.1 договору будівельного підряду № 01/04-16 підрядник має право залучати субпідрядників до виконання Робіт.

На виконання договору будівельного підряду від 8 квітня 2016 р. № 01/04-16, позивачем (замовник) укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астера Групп» (підрядник) договір підряду від 30 січня 2015 р. №30/1. Відповідно до умов договору підряду підрядник зобов`язується за замовленням замовника, власними та/або залученими силами з власних матеріалів, та матеріалів замовника здійснити роботи на об`єкті і здати у встановлений цим договором строк виконані роботи на об`єкті, а замовник зобов`язується надати підрядникові об`єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах цього договору.

На виконання цього договору було складено податкові накладні: № 49 від 30 квітня 2015 р.; № 47 від 30 квітня 2015 р.; № 48 від 30 квітня 2015 р.; № 3 від 23 квітня 2015 р.; № 6 від 31 березня 2015 р.; № 7 від 31 березня 2015 р.; № 23 від 28 лютого 2015 р.; № 24 від 28 лютого 2015 р.

Про здійснення цих будівельних робіт складено Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) за березень 2015 року та квітень 2015 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форма КБ-3, а саме: за лютий 2015 року на загальну сум 180 404 грн. 26 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 30 067 грн. 38 коп.; за березень 2015 року на загальну сум 325 997 грн. 63 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 54 332 грн. 94 коп.; за квітень 2015 року на загальну сум 400 662 грн. 87 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 66 777 грн. 15 коп..

Оплата коштів за виконані роботи відображено у журналах-ордерах по рахунку 631 та складених платіжних доручення № 61 від 12 березня 2015 р.; № 56 від 5 травня 2015 р.; № 53 від 23 квітня 2015 р.; № 44 від 7 квітня 2015 р.; № 39 від 2 квітня 2015 р. № 29 від 12 березня 2015 р.

На виконання договору будівельного підряду від 8 квітня 2016 р. № 01/04-16 позивачем (замовник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гесада Компані» (підрядник) договір від 25 вересня 2015 р. №25/09-2015. Згідно з умовами договору підрядник зобов`язується за замовленням замовника, власними та/або залученими силами з власних матеріалів, та матеріалів замовника здійснити роботи на об`єкті і здати у встановлений цим договором строк виконані роботи на об`єкті, а замовник зобов`язується надати підрядникові об`єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах цього договору.

На виконання цього договору складено податкові накладні: № 56 від 31 січня 2016 р.; № 25 від 21 січня 2016 р.; № 199 від 31 грудня 2015 р.

Про здійснення цих будівельних робіт позивачем надано Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за грудень 2015 року та січень 2016 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форма КБ-3, а саме: за грудень 2015 року на загальну сум 298 082 грн. 66 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 49 680 грн. 44 коп.; за січень 2016 року на загальну сум 108 036 грн. 91 коп., в тому числі ПДВ на загальну суму 54 332 грн. 94 коп.

Оплата коштів за будівельні роботи відображена у журналах-ордерах по рахунку 631 та платіжних дорученнях № 6 від 13 січня 2016 р, № 184 від 3 грудня 2015 р., № 171 від 5 листопада 2015 р..

На виконання договору будівельного підряду від 8 квітня 2016 р. № 01/04-16 позивачем (замовник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг» (виконавець) договір про надання послуг від 10 грудня 2015 р. № 1012/15-1. Згідно з цим договором, за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з термообробки плитки та на умовах визначених цим договором, а саме: термообробка гранітної плитки родовища «Дидковичі» 600x400x30 мм, тип обробки – термо - 350 м.2; термообробка гранітної плитки родовища «Дидковичі» 600x400x40 мм, тип обробки – термо - 442 м.2; термообробка гранітної плитки родовища «Дидковичі» 300x400x30 мм, тип обробки – термо - 150 м.2; термообробка гранітної плитки родовища «Дидковичі» 200x1000x100 мм, тип обробки - термо - 386 м.п.

Також, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг» (продавець) укладено договір поставки від 10 грудня 2015 р. № КП-1-10-12/2015. Згідно з умовами договору продавець зобов`язаний передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар.

На виконання цього договору було складено податкові накладні: № 49 від 21 січня 2016 р., № 48 від 21 січня 2016 р., № 127 від 14 грудня 2015 р., № 128 від 14 грудня 2015 р.

Крім того, позивачем надано Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за грудень 2015 року та січень 2016 року (перевір назву договору, не може бути таких актів до договору поставки, може договір підряду?, або це абзац не від того договору).

На підтвердження оплати позивачем надано журнали-ордери по рахунку 631 та платіжні доручення № 11 від 21 січня 2016 р., № 193 від 21 грудня 2015 р., № 12 від 21 січня 2016 р., № 194 від 21 грудня 2015 р.

29 квітня 2018 р. позивачем подано до відповідача заперечення на Акт перевірки. 4 травня 2018 п. відповідачем прийнято рішення № 8470/10/10-36-14-14, яким висновки акта від 11 квітня 2018 р. залишено без змін.

8 травня 2018 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0013831414, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 ст. 198 ПК України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу). Відповідно до цього податкового повідомлення-рішення позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 45 135 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення № 0013841414, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України. У зв`язку з цим згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 520 201 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 130 051 грн. 00 коп. Загальна сума грошових зобов`язань по податковому повідомленню-рішення № 0013841414 становить 650 252 грн. 00 коп.

16 травня 2018 р. позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу та 30 травня 2018 р. доповнення до скарги на податкові повідомлення-рішення відповідача від 8 травня 2018 р. № 0013841414, № 0013831414.

4 липня 2018 р. ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 8 травня 2018 р. № 0013841414, № 0013831414, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується із прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (ПК України).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Як убачається з п. 198.1. ст.. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як убачається з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність – діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з наведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Із наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд зауважує, що з урахуванням наведеного будь-яких доказів, які можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарських операцій, відповідачем не надано і судом у цій справі не встановлено.

Зазначення податкового органу про особливості формування податкового кредиту вказаними в Акті перевірки контрагентами позивача (податковому кредиті зареєстровано накладні на напої, печиво, холодильники тощо, а в реалізації - будівельно-монтажні роботи, послуги з технічного обслуговування) є лише припущеннями і не виключає можливості виконання зазначених позивачем будівельних робіт, у т.ч. шляхом укладення інших договорів (субпідрядних, цивільно-правових угод тощо). Разом з тим, ці обставини, як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом не досліджувалися.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Суд зазначає, що за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 р. у справі № 21-1526а15.

Отже, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд бере до уваги, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам та аргументам сторін, суд бере до уваги таке.

Наявні у справі документи (бухгалтерські та податкові) свідчать про реальність укладення та виконання договорів між позивачем та його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Астера Групп», Товариством з обмеженою відповідальності «Гесада Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг». У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів було сформовано витрати, які враховуються у податковому кредиті за період, що перевірявся податковим органом.

Суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності із здійснення будівельних робіт, адже у комерційній діяльності виконання будівельних робіт не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів субпідряду тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до податкового кредиту. Разом з тим, у цій справі суд зазначає, що, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а стосовно поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, зазначено, що це не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Суд звертає увагу, що будь-які докази такої протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у справі відсутні і відповідачем їх не надано.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинних документів, складених за результатами фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентами, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій та здійснення оплати, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації, можливості здійснювати ту чи іншу діяльність та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно належного виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 р. у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності. Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно з нормами чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство, яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 9 січня 2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астера Групп», з Товариством з обмеженою відповідальності «Гесада Компані», з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріал-Торг» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміни у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкові повідомлення-рішення від 8 травня 2018 р. № 0013831414 та № 0013841414, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що податкові-повідомлення рішення є протиправними. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 20 червня 2018 р. № 156 позивачем сплачено судовий збір на суму 7 048 грн. 00 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 7 048 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 8 травня 2018 р. № 0013831414 та № 0013841414.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС" (код ЄДРПОУ - 39399482) судовий збір у розмірі 7048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БАЛАНС", адреса: вул. Лобановського Валерія, буд. 23, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ - 39399482.

Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання рішення суду 2 березня 2020 р.