Рішення № 87953695, 02.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року справа № 320/6935/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117, ЄДРПОУ 03193643), що полягає у відмові ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київську область, 09117, ЄДРПОУ 03193643), призначити та виплатити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із тим, що 31.07.2017 у позивачки народився син, 30.05.2019 було подано до відповідача заяву щодо виплати допомоги при народженні дитини. Проте, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні такої допомоги, з посиланням на пропуск 12 календарних місяців з дня народження дитини. Позивач стверджує, що не мала об`єктивної можливості вчасно подати заяву з відповідними документами щодо виплати допомоги, внаслідок народження дитини на тимчасово окупованої території, на якій не діяли органи державної влади України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка звернулася із відповідною заявою після спливу 19 місяців після народження дитини, а статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Вказує, що зазначений строк є присічним та не підлягає поновленню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується, Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.05.2019^оку № 3248-5000134686, виданою Управлінням соціального захисту Білоцерківської міської ради. На обліку як внутрішньо переміщені особи перебувають і її неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що син - ОСОБА_4 народився у місті Єнакієве Донецької області, 31.07.2017 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території якого органи державної влади України, тимчасово не здійснюють свої повноваження. Дитина народилася в шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис №30 від 12.08.2006року складений виконкомом Вуглегірської міської ради Єнакієве Донецької області.

Документами, що підтверджували факт народження дитини були:

- свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 09.08.2017року видане у м, Єнакієве Донецької області;

- медичне свідоцтво про народження № 163 від 07.08.2017року за формою 103/у, видане КЗ Міською лікарнею 31м. Єнакієве;

- обмінна карта пологового будинку, пологового відділення лікарні за формою 113/у, видане КЗ Міською лікарнею 31м. Єнакієве;

З метою реєстрації народження дитини батько дитини. чоловік позивачки, звернувся до Слов`янського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, однак йому було відмовлено та роз`яснено, що пред`явлені документи видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17.07.2018 у справі 243/6312/18 було встановлено факт народження дитини. Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було видано свідоцтво про народження сину позивачки, ОСОБА_2 , про що 27 липня 2018 року складено відповідний актовий запис №515.

В травні 2019 року позивач з своїми дітьми переїхала з тимчасово окупованої території до м. Біла Церква Київської області, та стали на облік як внутрішньо переміщені особи.

Позивач зазначає, що оскільки до даного часу вони проживали на окупованій території, допомоги при народженні дитини від органів державної влади України не отримувала. Під час проживання на окупованій території звернутись до органів соціального захисту в іншій місцевості, не за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання позивач не мала змоги та права. Лише в травні 2019 року, після переїзду до м . Білої Церква 30.05.2019р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення соціальної допомоги при народженні дитини.

11.06.2019 року відповідач надіслав позивачу Повідомлення про відмову у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми, оскільки позивач не має права на допомогу при народженні.

24 жовтня 2019 року, не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, позивач повторно звернулась з листом до відповідача з проханням надати розгорнуту відповідь про причини такої відмови посилаючись на законодавчий акт.

Листом № 11471 від 5 листопада 2019 року повідомлено наступне:

"Відповідно до Порядку призначення, і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001року № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж 12 календарних місяців після народження, дитини. Оскільки, за призначенім такої допомоги позивач звернулась через 19 місяців, згідно рішення, комісії від 10.05.2019року позивачу було відмовлено в призначенні вищезгаданої допомоги. Виключень у разі недотримання терміну подачі заяви до управління соціального захисту населення щодо призначення та отримання допомоги при народженні даним Порядком не передбачено.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначені спірної допомоги протиправними, оскільки вона об`єктивно не мала можливості дотриматися строку звернення для отримання соцдопомоги внаслідок народження нею дитини на тимчасово окупованій території, де органи державної влади України не здійснювали свої повноваження, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частинами 1 та 2 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено, що громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону одним з видів державної допомоги сім`ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.

Згідно зі статтею 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частиною 1 статті 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 7 статті 11 вказаного Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Аналогічні положення містить пункт 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, згідно з яким допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Разом з тим, приймаючи таке рішення відповідачем не враховано наступне.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 591/610/16-а.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянкою України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на території Луганської області, що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскарженого рішення в частині, яке створює правові наслідки, і зобов`язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, а отже мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своєї відмови у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 28.11.2019 №. Отже, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117, ЄДРПОУ 03193643), що полягає у відмові ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київську область, 09117, ЄДРПОУ 03193643), призначити та виплатити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київську область, 09117, ЄДРПОУ 03193643) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.