Рішення № 87953596, 03.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2020 року Справа № 280/5624/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6427-49 У від 13.03.2019.

Ухвалою суду від 20.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. У зв`язку із тим, що відповідачем не надано до суду доказів направлення та вручення позивачу оскаржуваної вимоги для вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом, та неможливістю розглянути справу за наявними у справі документами, суд 17.01.2020 вирішив перейти до розгляду справи № 280/5624/19, за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 11.02.2020

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.03.2020.

Позивач 12.02.2020 до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві. В обґрунтуванні позовних вимог зокрема зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнята в супереч приписів чинного законодавства України. Зазначав, що позивач у встановленому порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснює діяльність у сфері права. Вказував, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачувались зобов`язання зі сплати єдиного внеску, як фізичною особою - підприємцем. Також позивач вказував, що він має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, проте, на обліку у податковому органі, як самозайнята особа не перебуває, оскільки здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, у зв`язку з чим у нього відсутній обов`язок фактично двічі сплачувати єдиний внесок як ФОП та як самозайнята особа за один і той же вид діяльності. Крім того, зазначив, що незважаючи на те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник єдиного внеску за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», позивача протиправно взято на облік як самозайняту особу, яка проводить незалежну професійну (адвокатську) діяльність. Враховуючи зазначене, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 02.03.2020 до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказаним Законом також передбачено те, що кожна особа протягом 10 календарних днів після отримання свідоцтва про право на зайняття певною діяльністю, незалежно від наміру фактичного здійснення такої діяльності чи обраної організаційно-правової форми, зобов`язана стати на облік платників єдиного внеску та податків як платником податків та ЄСВ. У свою чергу, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає обов`язок платника єдиного внеску сплачувати такі внески незалежно від того, чи отримує платник дохід від незалежної професійної діяльності чи ні. З цих підстав, відповідач робить висновок про те, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та має ознаку незалежної професійної діяльності, то він зобов`язаний сплачувати ЄСВ як фізична особа-підприємець та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6427-49 У від 13.03.2019, позивачем отримано в Олександрівському відділі державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 05.11.2019, разом із отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60387929 від 22.10.2019 року, що підтверджується копією постанови від 22.10.2019 та фотокопію супровідного листа з відміткою про отримання постанови. Відповідач не спростував доводи позивача, тому суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

20.09.2001 рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області №18 позивачу було видано свідоцтво №346 про право на заняття адвокатською діяльністю.

27.03.2007 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису 2 103 000 0000 032489), а 28.03.2017 взятий на облік у якості платника податку ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В02 №668575 та довідкою від 28.03.2007 року №8071 про взяття на облік платника податків.

Крім того, у 2007 році позивач також був взятий на облік в органах Пенсійного фонду України, що підтверджується повідомленням від 25.04.2007.

Позивач є платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку серія Б №2556672 від 31.05.2012.

Отже, позивач здійснює підприємницьку діяльність, а також має право на зайняття незалежною професійною діяльністю (професійною діяльністю адвоката).

13.03.2019 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6427-49 У, якою визначено позивачу суму боргу (недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску) у розмірі 9006,48 грн.

Нарахування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.01.2019 у сумі 9 006,48 грн. відповідач здійснив виходячи з того, що позивач повинен сплачувати єдиний соціальний внесок окремо як ФОП, та як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - адвокат.

Не погодившись із Вимогою про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ від 13.03.2019 за № Ф-6427-49 У позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для формування спірної вимоги стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку нараховувати та сплачувати ЄСВ окремо як ФОП та окремо як самозайнята особа - адвокат. Проте, оскільки позивачем сплачувався ЄСВ у розмірі меншому ніж визначено для ФОП та для самозайнятої особи утворилась недоїмка, що і стало підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позивач, в свою чергу, вказував на те, що у нього відсутній обов`язок подвійної сплати ЄСВ, а ЄСВ як фізичною особою - підприємцем сплачувався своєчасно та у повному обсязі.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є:

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що позивачем, як фізичною особою - підприємцем, єдиний внесок сплачувався не у порядку, строки та розмірі визначеному Законом №2464.

Щодо твердження відповідача про наявність у позивача обов`язку сплачувати ЄСВ і як самозайнята особа, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст.63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст.63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.65.2 ст.65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно пп.65.4.4 п.65.4 ст.65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень ч.4 п.6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов`язок контролюючого органу передбачено пп.65.4.4 п.65.4 ст.65 Податкового кодексу України.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Таким чином, суд вважає, що з системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст.178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що з огляду на приписи пункту 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску. Така особа, відповідно до цього Порядку, веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

Проте, суд зазначає, що аналіз змісту вказаних приписів, в розрізі положень Податкового кодексу України, дає підстави для висновку, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

Слід зауважити, що позивач здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

Отже, твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку окремо вести облік та сплачувати ЄСВ як самозайнята особа та як ФОП не ґрунтується на приписах чинного законодавства України.

Як вбачається з доводів відповідача, позивача з 12.02.2018 зареєстровано як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю, та з цього часу позивач одночасно обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець та як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач не подавав відповідної заяви про його реєстрацію як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, а тому автоматичне взяття позивача на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без заяви цієї особи встановленої форми, є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 по зразковій справі № Пз/9901/10/19 (520/3939/19).

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що сформована відповідачем податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6427-49 У від 13.03.2019, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 9006,48 грн. є протиправною, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6427-49 У від 13.03.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 03.03.2020.

Суддя О.В. Конишева