Рішення № 87953272, 02.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/12098/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Народицької селищної ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

5 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Народицької селищної ради Житомирської області, у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення №1104 від 6 червня 2019 року Народицької селищної ради Житомирської області;

- зобов`язати Народицьку селищну раду Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , працівника полку патрульної служби поліції особливого призначення “Київ” ГУНП України у м.Києві та задовольнити це клопотання шляхом надання відповідного дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки заявнику.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у розмірі не більше 2,0 га, про, що подав відповідну заяву до Народицької селищної ради Житомирської області. Проте відповідачем йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що вказані земельні ділянки внесені для продажу права оренди на них на земельних торгах окремими лотами. Позивач вважає, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки можуть бути лише умови, що визначені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, а тому просив позов задовольнити.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

23 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22 січня 2020 року №01-26/106. В якому відповідач проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, які виставлені на земельні торги, у зв`язку з чим її передача є неможливою.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій серії МВ №020872 від 29 липня 2015 року (а.с.4).

Рішенням 32 сесії 7 скликання Народицької селищної ради №1104 від 6 червня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0000 га, які розташовані за межами населених пунктів с.Норинці, с.Клочки АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з внесенням вказаних земельних ділянок до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарською призначення, розташованих за межами населених пунктів Народицькоі селищної об`єднаної територіальної громади, для продажу права оренди на них на земельних торгах окремими лотами (а.с.8).

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 122 Земельного кодексу України, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що для отримання земельної ділянки безоплатно у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

Суд наголошує, що на етапі надання дозволу на розробку проекту, так і в той час, коли проект вже розроблений, земельна ділянка не має обтяжень, відповідно власник земельної ділянки має право розпоряджатись нею на власний розсуд, у тому числі і надавати дозвіл особам на розроблення проекту відведення, здійснювати інші розпорядчі дії з власною земельною ділянкою.

При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням 32 сесії 7 скликання Народицької селищної ради №1104 від 6 червня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0000 га, які розташовані за межами населених пунктів с.Норинці, с.Клочки, с АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га вказано факт продажу права оренди на такі землі на земельних торгах окремими лотами.

Так, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У порушення пункту 1 частини 4 статті 162 Кодекс адміністративного судочинства України відповідачем до відзиву не додано доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а саме: доказів прийняття Народицькою селищноюї радою відповідних рішень про продаж права оренди на запитувану земельну ділянку на земельних торгах.

У порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, виходячи з матеріалів судової справи, відповідачем протиправно відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Водночас вказівки на наявність певних прав інших осіб на такі землі у рішенні №1104 від 6 червня 2019 року не наведено та до матеріалів справи не надано.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до норм частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР сільській голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд вважає, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законодавством.

Таким чином, рішення Народицької селищної ради №1104 від 6 червня 2019 року "Про відмову наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0000 га, які розташовані за межами населених пунктів АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Позовна вимога в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо передачі позивачу земельної ділянки у власність є похідною від визнання протиправним та скасування такого рішення.

Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Позовна вимога в частині зобов`язання відповідача задовольнити клопотання позивача шляхом надання відповідного дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки заявнику не може бути задоволена судом, оскільки належить до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на наведене, з урахуванням встановленого факту порушених прав позивача оскаржуваним рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Народицької селищної ради Житомирської області (вул.Свято-Миколаївська, 175, смт.Народичі, Житомирська область, 11401, код ЄДРПОУ 04346480) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення №1104 від 6 червня 2019 року Народицької селищної ради Житомирської області у частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за межами населених пунктів с.Норинці АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Народицьку селищну раду Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з урахуванням висновків суду у справі.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін