Рішення № 87953146, 21.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/11963/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Попова І.В.,

представника відповідача - Стасюк І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення,

встановив:

28 листопада 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1314 від 16 жовтня 2019 року «Про застосування дисциплінарних стягнень»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Житомирській області №223 о/с від 31 жовтня 2019 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0011421) начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Житомирській області зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31 жовтня 2019 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 1 листопада 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 1 листопада 2019 року по дату поновлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, невиконання вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині недотримання Присяги поліцейського, пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, пункту 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині запобіганню вчиненню правопорушень, наказу НПУ від 23 вересня 2016 року №920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах і підрозділах Національної поліції України», ігнорування вимог керівництва НПУ та ГУНП, порушення розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось у налагодженні схеми по незаконному збуту наркотичних засобів на території Бердичівського району Житомирської області. Позивач вважає вищевказані накази протиправними, оскільки факт вчинення ним саме дисциплінарного проступку у ході службового розслідування не встановлений.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання на 29 січня 2020 року на 11:00.

13 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.55-37). В якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами проведення службового розслідування було встановлено порушення ОСОБА_1 Дисциплінарного статуту, вчинення проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває до нього довіру, як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним службових обов`язків. На думку відповідача, реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. Наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

На відміну від звільнення у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду (якщо такий є), звільнення, працівника поліції, у зв`язку з накладенням стягнення в дисциплінарному порядку не пов`язано із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою і для службового розслідування, і для кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

З огляду на те, що підставою для звільнення позивача стали обставини порушення ним службової дисципліни, судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка правомірності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, обставинам наявності чи відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Таким чином, відповідач вважає, що за наслідками службового розслідування ним правомірно зроблено висновок про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, який є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі чого, на думку відповідача, позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області винесені в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є обґрунтованими, та правомірними і такими, що не підлягають скасуванню.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 29 січня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 12 лютого 2020 року на 12:00, для виклику свідка ОСОБА_2 , що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 29 січня 2020 року (а.с.143-144).

10 лютого 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про грошове забезпечення позивача (а.с.146-147).

У судовому засіданні суд ухвалою від 12 лютого 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву у судовому засіданні до 21 лютого 2020 року до 15:30 для надання додаткових пояснень (а.с.153-154).

21 лютого 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (а.с.156-158). В яких відповідач підтримує заперечення, викладені у відзиві проти позову, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 21 лютого 2020 року заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 7 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон України «Про Національну поліцію»).

5 жовтня 2019 року до керівництва ГУНП в Житомирській області звернувся начальник УПН ГУНП підполковник поліції Богун О.М. з рапортом про призначення та проведення службового розслідування за фактом затримання працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницькому начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України в рамках відкритого 25 квітня 2019 року кримінального провадження №62019240000000344 (ЄО №892 від 6 жовтня 2019 року).

З метою проведення своєчасного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин, на підставі рапорту начальника УПН ГУНП в Житомирській області полковника поліції Богуна О.М. від 5 жовтня 2019 року, у відповідності до вимог статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», а також наказу МВС України від 7 листопада 2018 року №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту України», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807, наказом ГУНП в Житомирській області від 7 жовтня 2019 року за №1266 призначено службове слідування за вказаним фактом та утворено дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування (а.с.69).

7 жовтня 2019 року до ГУНП в Житомирській області надійшло подання Житомирського управління ДВБ НП України щодо проведення службового слідування та вжиття заходів реагування за фактом внесення відомостей до ЄДР та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення начальнику 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності капітану поліції ОСОБА_1 (а.с.70, 75-76).

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 15 жовтня 2019 року (а.с.122-127). Згідно з яким у ході службового розслідування встановлено невиконання ОСОБА_1 вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині недотримання Присяги поліцейського, пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, пункту 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині запобіганню вчиненню правопорушень, наказу НПУ від 23 вересня 2016 року №920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах і підрозділах Національної поліції України», ігнорування вимог керівництва НПУ та ГУНП, порушення розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось у налагодженні схеми по незаконному збуту наркотичних засобів на території Бердичівського району Житомирської області.

За результатами службового розслідування, проведеного комісією ГУНП в Житомирській області, видано наказ №1314 від 16 жовтня 2019 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» (а.с.24).

31 жовтня 2019 року Головним управлінням Національної поліції у Житомирській області винесено наказ №223 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) з 31 жовтня 2019 року (а.с.28).

Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як встановлено статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя статті 59 Закону України «Про Національну поліцію»).

Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону України «Про Національну поліцію»).

Частиною 1 статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

Обов`язки поліцейського визначені у частині першій статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до вимог якої поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина 2 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина 6 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Суд зазначає, що до позивача застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Згідно з частиною 9 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право:

1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи;

3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією (частина 10 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пункту першого розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт перший розділу V Порядку №893).

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Отже, об`єктивне службове розслідування обов`язково повинно передувати звільненню, якщо поліцейського звільняють у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Службове розслідування має бути проведене із збиранням, перевіркою та оцінкою матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.

З матеріалів справи вбачається, що 6 жовтня 2019 року до ГУНП в Житомирській області надійшла інформація про те, що 5 жовтня 2019 року у ході розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62019240000000344 від 25 квітня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницькому, у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України був затриманий начальник 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУНП капітан поліції Шатохін Д.М.

8 жовтня 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 2 грудня 2019 року. В цей же день ОСОБА_1 звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави (а.с.20-21).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2019 року відсторонено на час проведення розслідування у кримінальному провадженні №62019240000000344 підозрюваного ОСОБА_1 від посади начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Житомирській області (а.с.22-23).

За результатами службового розслідування, проведеного комісією ГУНП в Житомирській області, видано наказ №1314 від 16 жовтня 2019 року «Про застосування дисциплінарних стягнень». Відповідно до пункту 1 вищевказаного наказу за порушення службової дисципліни, невиконання вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині недотримання Присяги поліцейського, пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, пункту 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині запобіганню вчиненню правопорушень, наказу НПУ від 23 вересня 2016 року №920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах і підрозділах Національної поліції України», ігнорування вимог керівництва НПУ та ГУНП, порушення розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179, пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось у налагодженні схеми по незаконному збуту наркотичних засобів на території Бердичівського району Житомирської області, застосовано до начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні провадиться досудове розслідування, відповідно не існує вироку суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини 2 статті 307 Кримінального кодексу України.

Верховний Суд у справі №802/925/17-а зробив висновок, що один і той самий проступок може бути підставою для різних видів юридичної відповідальності, однією з яких є дисциплінарна. З огляду на наведене правове регулювання, вчинення адміністративного правопорушення може бути підставою для службового розслідування і застосування заходів дисциплінарного впливу не ставиться у залежність від того, чи притягнена особа, зокрема, до адміністративної відповідальності. Водночас, для притягнення до дисциплінарної відповідальності треба з`ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки, а також вину особи. Усі ці питання з`ясовуються в рамках службового розслідування (постанова Верховного Суду від 8 серпня 2019 року у справі №802/925/17-а).

Верховний Суд у справі №826/17433/16 зробив висновок, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службових обов`язків (постанова Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі №826/17433/16).

Верховний Суд у справі №816/1218/16 зазначив: з аналізу норм чинного законодавства, яке регулює особливості проходження служби в органах поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII). Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII). Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення особою-поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №816/1218/16).

Враховуючи висновки Верховного Суду, суд, у рамках даної справи, розглядає виключно службове розслідування та застосоване за його результатами дисциплінарне стягнення не торкаючись кримінального провадження в ракурсі відсутності вироку суду як підстави для поновлення на роботі.

Судом встановлено, що позивач працював начальником 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУНП у Житомирській області.

До посадових обов`язків позивача входило здійснення оперативної діяльності з метою отримання оперативної інформації щодо обігу наркотичних засобів.

Судом було допитано як свідка безпосереднього начальника позивача ОСОБА_2 , який пояснив, що позивач у ході виконання своїх службових обов`язків неодноразово подавав рапорти як усні так і письмові щодо зустрічей з наркозалежними особами, які надавали позивачу інформацію в рамках здійснення оперативних дій, в тому числі і з особою, яка фігурує в рамках кримінального провадження. Зазначена особа сама неодноразово зв`язувалася по телефону як із ним безпосередньо так і з ОСОБА_1 і просила про зустрічі для повідомлення важливої інформації, як наприклад інформації про організацію виробництва наркотичних засобів на території Житомирської області. Такі зустрічі проводились позивачем з відома начальника (свідка). Про результати зустрічей ОСОБА_1 доповідав як усно так і письмовими рапортами. На запитання суду про те, чому свідок у ході проведення службового розслідування не надавав свої пояснення щодо оперативної діяльності ОСОБА_1 , свідок пояснив, що про причини затримання позивача не знав, оскільки йому було повідомлено лише про сам факт затримання ОСОБА_1 , у ході проведення службового розслідування у нього пояснення щодо оперативної діяльності ОСОБА_1 не відбирались. Передача наркозалежним особам як і продаж наркотичних засобів заборонені і про такі факти йому не відомо.

Факт незаконного збуту наркотичних засобів позивач категорично заперечує.

Досліджений висновок службового розслідування свідчить про те, що висновки у ньому зроблені на підставі внесення відомостей до ЄРДР №62019240000000344 від 25 квітня 2019 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України та на підставі підозри у скоєнні кримінального правопорушення.

Представник відповідача в обґрунтування доводів законності рішення про звільнення ОСОБА_1 посилається на те, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, висунута ОСОБА_1 слідчими ТУ ДБР в м.Хмельницькому, є обґрунтованою та відсутні підстави піддавати сумнівам відображені в ній факти (збуту наркотичних засобів). Крім того керівництво ГУНП в Житомирській області займає безальтернативну позицію щодо негайного звільнення з лав Національної поліції будь-якого поліцейського, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

У порушення пункту 2 частини 9 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України уповноважені члени дисциплінарної комісії, що проводили службове розслідування, не одержали в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах, зокрема в Управлінні протидії наркозлочинності ГУНП у Житомирській області необхідні документи (рапорти, пояснення, тощо) для з`ясування причин зустрічей ОСОБА_1 із особою, яка фігурує в рамках кримінального провадження та дала проти нього свідчення, не з`ясували чи були проведені ці зустрічі в рамках здійснення оперативної діяльності чи ці зустрічі носили інший, кримінально караний характер, у зв`язку з чим службове розслідування не можна вважати повним та об`єктивним, що не відповідає пункту 1 розділу V Порядку №893, відповідно прийняте на підставі нього рішення відносно ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку про те, що службове розслідування було проведено поверхнево, без з`ясування та аналізування обставин про те чи ОСОБА_1 дійсно вчинялись дії, які дискредитують його як працівника поліції. Не були також відібрані пояснення у безпосереднього начальника позивача ОСОБА_2 щодо діяльності підлеглого та не відібрані пояснення у самого ОСОБА_1 .

Сам факт внесення відомостей до ЄРДР та оголошення позивачу про підозру в незаконному збуті наркотичних засобів згідно частини 2 статті 307 Кримінального кодексу України не може бути розцінений як дискредитація авторитету Національної поліції, оскільки під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити, в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

Доводи відповідача про наявність підозри у вчиненні позивачем кримінального правопорушення, як на підставу для застосування дисциплінарного стягнення, є необґрунтованими, оскільки повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Слід ураховувати, що звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності та звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби - не пов`язано із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою для службового розслідування і кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №816/1218/16).

Відповідно до статті 62 Конституції України, частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Зазначене дає підстави стверджувати, що пункт 1 наказу Головного Управління Національної поліції в Житомирській області №1314 від 16 жовтня 2019 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» та наказ №223 о/с від 31 жовтня 2019 року про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , прийняті з порушенням норм чинного законодавства та без належного встановлення вини позивача у вчиненні саме дисциплінарного проступку.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач не мав жодних дисциплінарних стягнень на час проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів. При цьому поза увагою відповідача залишилося ставлення позивача до виконання службових обов`язків, позитивні службові характеристики, рівень кваліфікації позивача, його освіта та проходження служби в органах внутрішніх справ та в поліції.

Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Житомирській області за №1314 від 16 жовтня 2019 року є обґрунтованою, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Як наслідок, притягнення наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1314 від 16 жовтня 2019 року «Про застосовування дисциплінарних стягнень» у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 є протиправним.

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу відповідача «По особовому складу» за №223 о/с від 31 жовтня 2019 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Житомирській області №1314 від 16 жовтня 2019 року яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких обставин, вимога про визнання протиправним та скасування наказу відповідача «По особовому складу» за №223 о/с від 31 жовтня 2019 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Житомирській області №1314 від 16 жовтня 2019 року, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Отже, вимога про визнання протиправним та скасування наказу відповідача «По особовому складу» за №223 о/с від 31 жовтня 2019 року, що виданий на підставі наказу ГУ НП в Житомирській області №1314 від 16 жовтня 2019 року, про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», капітана поліції ОСОБА_1 , начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Житомирській області з 31 жовтня 2019 року, є обґрунтованою, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Таким чином, за наслідками судового розгляду обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1314 від 16 жовтня 2019 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» та №223 о/с від 31 жовтня 2019 року «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції підтверджені, а заявлений адміністративний позов в цій частині є таким, що підлягає до задоволення.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що проступок позивача підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, яка вчинила діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби, оскільки наявність дисциплінарного проступку у спірних правовідносинах не доведена належними та допустимими доказами та не була належним чином встановлена у ході службового розслідування.

Враховуючи протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 підлягає поновленню на службі в поліції на посаді начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Житомирській області.

Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На думку суду, належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто на посаді капітана поліції ОСОБА_1 посаді начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Визначаючись щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд зазначає таке.

В абзаці третьому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України» від 6 березня 2008 року №2 роз`яснено, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посади позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Крім цього, відповідно до абзацу десятого підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 31 жовтня 2019 року №223 о/с позивача з 31 жовтня 2019 року звільнено зі служби в поліції.

Приймаючи до уваги, що день звільнення вважається останнім днем служби, суд вважає, що днем звільнення позивача є 1 листопада 2019 року.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з дня, наступного за днем звільнення позивача зі служби в поліції, а саме з 1 листопада 2019 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вказано у частинах 1 та 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

У свою чергу, питання про виплату грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988).

Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 6 квітня 2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 6 розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Отже, з вищезазначених норм вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу може стягуватись в разі настання однієї з двох підстав - поновлення особи на службі на підставі відповідного наказу керівника поліції, а так само - скасування наказу про звільнення особи зі служби. При цьому, в обох випадках передумовою виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є визнання незаконним звільнення особи зі служби в поліції.

З системного аналізу зазначеної вище норми пункту 6 розділу III Порядку №260 вбачається, що остання прийнята задля обов`язкового поновлення прав незаконно звільнених працівників та гарантує останнім право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення.

Суд також зазначає, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Судом в ході розгляду даної справи встановлено, що позивач був звільнений зі служби в поліції 31 жовтня 2019 року на підставі наказу відповідача від 31 жовтня 2019 №223 о/с.

Відтак, час вимушеного прогулу слід рахувати з 1 листопада 2019 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки позивач звільнений зі служби в поліції з 31 жовтня 2019 року, то для обчислення середньомісячної заробітної плати слід брати 2 календарні місяці роботи, що передують 31 жовтня 2019 року, тобто серпень-вересень 2019 року.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

В якості джерела інформації про середню заробітну плату та для розрахунку середньоденного заробітку судом використані дані по нарахованому грошовому забезпеченню позивача за серпень 2019 року та вересень 2019 року, оскільки це останні два місяці служби позивача перед місяцем звільнення.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки від 21 лютого 2020 року №93/29/01-2020 про нараховані доходи за період з серпень-вересень 2019 року (а.с.142), загальна сума нарахованого грошового забезпечення позивача за серпень 2019 року становить 14120,00 грн, за вересень 2019 року — 14120,00 грн.

Згідно вказаної довідки середньоденний заробіток позивача, виходячи з виплат за два останні календарні місяці, що передують місяцю звільнення позивача, становив 462,95 грн.

При цьому, тривалість вимушеного прогулу позивача до дня постановлення рішення у справі, становить 113 календарних днів, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 52313,35 грн.

Крім того, судом враховано, що відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 6 квітня 2016 року №260, грошове забезпечення поліцейським виплачується за кожен календарний день проходження служби, тому при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходить з кількості календарних днів, що минули з 1 листопада 2019 року до 21 лютого 2020 року включно.

Отже, оскільки кількість днів вимушеного прогулу складає 113 днів, то розмір середнього грошового забезпечення, яке необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, становить 52313,35 грн (462,95 х 113).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення з 1 листопада 2019 року до 21 лютого 2020 року підлягають задоволенню у сумі 52313,35 грн.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (вул.Старий Бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1314 від 16 жовтня 2019 року "Про застосування дисциплінарних стягнень".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Житомирській області №223 о/с від 31 жовтня 2019 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0011421) начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Житомирській області зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 31 жовтня 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 1 листопада 2019 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 1 листопада 2019 року до 21 лютого 2020 року у розмірі 52313,35 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 02 березня 2020 року.

Суддя Д.М. Гурін