Рішення № 87952848, 03.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Справа № 160/1415/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі за участю: представника позивача представника відповідача-1 представника відповідача -2 Юхно І.В. Андріяші А.М Більдія А.Г. Шустрова Є.Ф. Балашова С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, відповідача-2: приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни про визнання протиправними та скасування постанов приватних виконавців,–

ВСТАНОВИВ:

05.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, відповідача-2: приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 16.12.2019 про стягнення з ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди в сумі 137 246 751,13 грн у виконавчому провадженні № 60892369;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни від 29.01.2020 про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 61103953;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни від 29.01.2020 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 61103953;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни від 29.01.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 61103953;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни від 29.01.2020 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 61103953.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало порушення відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що:

- підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження щодо погашення заборгованості ПрАТ «АВК шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки/застави (які належать ПрАТ «АВК м. Дніпро») шляхом реалізації на прилюдних торгах, є здійснення приватним виконавцем дій щодо реалізації предметів забезпечення та фактичного стягнення з боржника коштів отриманих від реалізації заставного майна, у свою чергу, основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум;

- приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. не було виконано рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2018 у справі №905/2864/15 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, тому немає підстав для стягнення основної винагороди у вигляді відсотка від фактично стягнутої суми, відповідно розмір основної винагороди неправомірно визначений приватним виконавцем в постанові від 16.12.2019, а отже, постанова є незаконною;

- початкова вартість предметів іпотеки/застави була визначена в рішенні суду по справі №905/2864/15 на підставі висновків судової експертизи, та є ринковою вартістю відповідних предметів іпотеки/застави та становить 173 200 252,21 грн, а тому сума винагороди приватного виконавця не може становити 137 246 751,13 грн.

- оскільки підставою для прийняття приватним виконавцем Мосейко А.Г. постанов у виконавчому провадженні ВП 61109353 є протиправна постанова приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А. від 16.12.2019 про стягнення з боржника суми основної винагороди у ВП №60892369, то такі постанови також є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року відкрито загальне позовне провадження з урахуванням особливостей, передбачених статтею 287 КАС України. Підготовче судове засідання було призначено на 17.02.2020 року, витребувано у відповідачів додаткові докази у справі.

17.02.2020 року від відповідача – 1, ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом документи, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви, обґрунтовуючи наступним:

- на примусовому виконанні перебувало ВП №60892369, яке було відкрито на підставі відповідної заяви стягувача 16.12.2019 року на виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/28/64/15, який було видано 04.03.2019 року;

- п. 3 постанови про відкриття провадження було визначено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% від суми основного боргу, а саме 137 246 751,13 грн;

- 16.12.2019 було винесено постанову про стягнення з ПрАТ «АВК» м. Дніпро» основної винагороди приватного виконавця у сумі 137 246 751,13 грн.

- 29.01.2020 року стягувач у цьому виконавчому провадженні звернувся із заявою про повернення йому виконавчого документу без виконання;

- 29.01.2020 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, при цьому на примусове виконання було до приватного виконавця Мосейко А.Г. було направлено постанову про стягнення з ПрАТ «АВК» м. Дніпро» основної винагороди, стягувачем за яким є ОСОБА_1 ;

- крім того, зазначає, що сума основної винагороди розрахована вірно та становить 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, на етапі відкриття виконавчого провадження приватний виконавець має змогу при розрахунку суми основної винагороди виходити лише з тієї суми заборгованості, яка зазначена у виконавчому документі;

- позивач вказує на те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, примусове виконання розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, при цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійнсює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій.

17.02.2020 року від представника відповідача-2: приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із вступом представника у справу та ознайомленням з матеріалами справи.

17.02.2020 року до суду від представника відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

17.02.2020 року від відповідача-2: приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом документи.

Відповідач – 2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне:

- на примусовому виконанні знаходиться ВП №61103953, яке було відкрито за заявою ОСОБА_1 , яка є стягувачем у виконавчому провадженні, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2020 року на виконання постанови №60892369 приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А. про стягнення з боржника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди на користь стягувача у розмірі 137 246 751,13 грн.

- позивач вказує на те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, примусове виконання розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, при цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійнсює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від зідйснених дій.

17.02.2020 року у підготовче судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача-1, представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засіданя повідомлений належним чином. Протокольною ухвалою клопотання відповідача-2 було повернуто без розгляду з підстав відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала клопотання. З метою забезпечення отримання витребуваних судом доказів та належного представництва відповідача- 2, у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 21.02.2020 року о 15:00.

21.02.2020 року у підготовче судове засідання з`явились представник позивача, предстаники відповідача -1, відповідача -2.

21.02.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 1 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/1415/20 за позовом приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, відповідача-2: приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни про визнання протиправними та скасування постанов приватних виконавців.

У підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 25.02.2020 року о 15:40 год.

25.02.2020 року від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відмову позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даним позовом, залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року клопотання представника відповідача-2 про відмову позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даним позовом, залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, відповідача-2: приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни про визнання протиправними та скасування постанов приватних виконавців було повернуто без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 27 лютого 2020 року о 15:30 год.

27.02.2020 року в судове засідання з`явились представники учасників справи, підтримали раніше обрані правові позиції, з метою підготовки до судових дебатів в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.03.2020 року.

03.03.2020 року в судове засідання з`явились представники учасників справи, підтримали раніше обрані правові позиції.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

16.12.2019 року представник публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області, виданого Господарським судом Донецької області від 04.03.2019 року у справі №905/2864/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до приватного акціонерного товариства «АВК» про звернення стягнення на предмет застави.

16.12.2019 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною було відкрито виконавче провадження ВП №60892369 за результатом розгляду вищезазначеної заяви стягувача (публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про примусове виконання наказу №905/2864/15 від 04.03.2019 року, виданого Господарським судом Донецької області, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості приватного акціонерного товариства АВК (87510, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Луніна, 42, код 30482582) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011 р. перед публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 000390002) у розмірі 1 372 467 511,28 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 60600000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті (по курсу НБУ за 1 долар США – 21,986687 грн.) складає 1 332 393 232,20 грн., заборгованість по процентам у сумі 1 060 362,84 дол. США, що в гривневому еквіваленті (по курсу НБУ за 1 долар США – 21,98667 грн.) складає 747 607,42 дол. США, що в гривневому еквіваленті (по курсу НБУ за 1 долар США – 21,9866787 грн.) складає 16 437 410,34 грн., заборгованість по комісії сумі 315 230,37 грн., пеня ща несплату комісії і сумі 7772,80 грн. вирішено звернути стягнення на:

1) нерухомість, що є предметом іпотечного договору №20-2589/3-1 від 28.09.2011, нотаріально посвідченого за реєстровим №1083 (з урахуванням змін від 03.09.20152), яка належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Кондитерська Фабрика А.В.К. м. Дніпропетровськ (згідно переліку);

- шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації за ціною - 97241408,00 грн. без ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №3 від 26.05.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз.

2) нерухомість, що є предметом іпотечного договору №20-2623/3-1 від 28.092011, нотаріально посвідченого за реєстровим №1103 (з урахуванням змін від 25.07.2012, 03.09.2012), яка належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Кондитерська Фабрика А.В.К. м. Дніпропетровськ (згідно переліку);

- шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації за ціною - 23484007,00 грн. без ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №3 від 26.05.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз.

3) транспортні засоби, які є предметом договору застави транспортних засобів №20-2586/3-1 від 28.09.2011 (з урахуванням змін від 25.07.2012, 03.09.2012, 26.12.2013), які належать на праві власності Публічному акціонерному товариству Кондитерська Фабрика А.В.К. м. Дніпропетровськ (згідно переліку);

- шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації за ціною - 987531,09 грн. без ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №4 від 26.05.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз.

4) основні засоби, які є предметом договору застави №20-2586/3-1 від 28.09.2011 (з урахуванням змін від 25.07.2012, 03.09.2012, 26.12.2013), які належать на праві власності Публічному акціонерному товариству Кондитерська Фабрика А.В.К. м. Дніпропетровськ (згідно переліку);

- шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації за ціною - 42041172,27 грн. без ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №5 від 30.09.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз;

5) основні засоби, які є предметом договору застави №20-0593/3-1 від 24.04.2015, які належать на праві власності Публічному акціонерному товариству Кондитерська Фабрика А.В.К. м. Дніпропетровськ (згідно переліку);

- шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації за ціною - 9446133,85 грн. без ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №5 від 30.09.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до п. 3 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження №60892369 від 16.12.2019 року визначено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% від суми основного боргу, а саме: 137 246 751,13 гривень.

16.12.2019 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною у ВП №60892369 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою постановлено стягнути з боржника - приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основну винагороду у сумі 137 246 751,13 грн.

24.01.2020 року представник публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни з заявою за вх.№132 про повернення стягувачу виконавчого документа.

29.01.2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною було винесено постанову у ВП№60892369 про повернення виконавчого документа стягувачу.

29.01.2020 року приватний виконавець Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна звернулась до приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови ВП №60892369 від 16.12.2019 року, виданої приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною про стягнення з боржника -приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро основної винагороди приватного виконавця у сумі – 137 246 751,13 грн.

29.01.2020 року приватним виконавцем Мосейко Анжелою Геннадіївною було відкрито виконавче провадження ВП №61103953 за результатом розгляду заяви стягувача – приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни про примусове виконання постанови №608922369, виданої 16.12.2019 року про стягнення з боржника -приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро основної винагороди приватного виконавця у сумі – 137 246 751,13 грн.

Крім того, судом встановлено, що приватним виконавцем Мосейко Анжелою Геннадіївною під час здійснення виконавчих дій у ВП №61103953 також було винесено постанову про арешт коштів боржника від 29.01.2020 року, постанову про арешт майна боржника від 29.01.2020 року, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.01.2020 року,

Вважаючи постанову приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни у ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 137 246 751,13 грн., постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни про відкриття виконавчого провадження ВП №61103953, постанову про арешт коштів боржника від 29.01.2020 року у ВП №61103953, постанову про арешт майна боржника від 29.01.2020 року у ВП №61103953, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.01.2020 року у ВП №61103953 протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон України «Про виконавче провадження» або Закон №1404-VIII; тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як судові накази.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

З аналізу вказаних норм вбачається, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Суд також зазначає про те, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 по справі №750/7624/17 (провадження №К/9901/620/17) та від 15.07.2019 по справі №805/1174/17-а (провадження №К/9901/22996/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом було встановлено, що 16.12.2019 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною на виконання вищенаведених норм, було відкрито виконавче провадження ВП №60892369 за результатом розгляду заяви стягувача (публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про примусове виконання наказу №905/2864/15, виданого 04.03.2019 року Господарським судом Донецької області, відповідно до якого заборгованість приватного акціонерного товариства АВК (87510, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Луніна, 42, код 30482582) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011 р. перед публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 000390002) становить 1 372 467 511,28 грн. та підлягає стягненню за рахунок звернення стягнення на нерухомість, транспортні засоби, основні засоби, які є предметом договору застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації за цінами, визначеними висновками, що складені Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до п. 3 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2019 року визначено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% від суми основного боргу, а саме: 137 246 751,13 гривень.

Суд зазначає, що постанова приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 16.12.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №60892369 оскаржена не була.

При цьому, статтею 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII встановлено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів:

1) верховенства права;

2) законності;

3) незалежності;

4) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

5) обов`язковості виконання рішень;

6) диспозитивності;

7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами;

8) розумності строків виконавчого провадження;

9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 року приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до абз. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі – Інструкція №512/5; тут і далі – в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону №1404-VIII. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених норм, приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною було винесено постанову від 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди.

Сума основної винагороди була визначена у розмірі 137 246 751,13 грн. у постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2019 року, виходячи з суми заборгованості приватного акціонерного товариства АВК (87510, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Луніна, 42, код 30482582) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011 р. перед публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 000390002) у розмірі 1 372 467 511,28 грн. Отже, посилання позивача на визначення суми основної винагороди від початкової вартості предметів іпотеки/застави, яка була визначена в рішенні суду по справі №905/2864/15 на підставі висновків судової експертизи, та є ринковою вартістю відповідних предметів іпотеки/застави та становить 173 200 252,21 грн., є необґрунтованими, оскільки початкова вартість не є остаточною вартістю, за якою відбудеться реалізація майна. Суд наголошує, що на виконанні знаходився наказ саме щодо звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

Проте, суд зазначає, що в порушення наведених норм, у вищезазначеній постанові приватним виконавцем не було визначено порядку стягнення основної винагороди.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вищезазначену постанову приватним виконавцем було винесено керуючись саме статтею 3, ч.3 статті 40, статті 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 45 Закону №1404-VIII встановлено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

3. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, судом встановлено, що під час винесення постанови про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 року ВП №60892369, яка виносилась одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна керувалась статтями, які передбачають стягнення виконавчого збору/основної винагороди за наслідками закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа та порядку розподілу стягнутих з боржника грошових сум, що не відповідало стадії виконавчого провадження.

Крім того, статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З огляду на наведені вище норми, належним порядком стягнення основної винагороди приватного виконавця при виконанні рішення про звернення стягнення на нерухомість, транспортні засоби, основні засоби, які є предметом договору застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження є її виплата пропорційно до фактично стягнутої суми від реалізації такого майна на прилюдних торгах.

Крім того, Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) на 86-му пленарному засіданні 25—26 березня 2011 року у доповіді «Верховенство права» вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права є, зокрема: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом; влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.

Таким чином, верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.

Враховуючи вищенаведене, та як вже було встановлено судом, оскільки приватним виконавцем у постанові від 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди не було встановлено порядок стягнення такої винагороди, тому позивач мав правомірні очікування стосовно стягнення суми основної винагороди, виходячи з її розрахунку пропорційно до фактично стягнутої суми від реалізації такого майна на прилюдних торгах. При цьому, суд звертає увагу на те, що реалізації майна на прилюдних торгах не відбулося, та відповідно і стягнення.

Відповідно до практики ЄСПЛ (справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010 року) будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італі" (Beyeler v. Italy) [GC], № 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Таким чином, зазначена постанова про стягнення з боржника основної винагороди суперечить принципам, що встановлені ст. 4 Закону України №1403-VIII.

Щодо відкриття провадження 29.01.2020 року приватним виконавцем Мосейко Анжелою Геннадіївною ВП №61103953 за результатом розгляду заяви стягувача – приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни про примусове виконання постанови №608922369, виданої 16.12.2019 року про стягнення з боржника-приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди приватного виконавця у сумі – 137 246 751,13 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди

Відповідно до ст. 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Вищенавдене кореспондується з пунктом 7 розділу І Інструкції №512/5, в якому зазначено, що постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити:

номер виконавчого провадження;

вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене;

мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого виконавцем рішення;

строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, на таку постанову накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону №1404-VIII.

Інші посадові особи органів державної виконавчої служби у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.

Отже, постанова 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом та повинна відповідати встановленим вимогам.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постанова від 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди не містить повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків), відомості щодо строку пред`явлення рішення до виконання.

Таким чином, постанова 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону №1404-VIII.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, доводи представників відповідачів відносно того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту та відсутність посилань на вищезазначені обставини у позовній заяві, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що суд повинен перевіряти правомірність оскаржуваного рішення (зокрема, постанови від 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61103953 від 29.01.2020 року) з урахуванням усіх обставин та доказів, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII встановлено що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

В порушення наведеної норми, постанова від 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди не була повернута приватним виконавцем, ОСОБА_3 Анжелою Геннадіївною, стягувачу.

Щодо посилання представника відповідача-2 на наявність повного найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб); реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номеру паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) в заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови ВП №60892369 від 16.12.2019 року, виданої приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною про стягнення з боржника -приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро основної винагороди приватного виконавця у сумі – 137 246 751,13 грн., суд зазначає, що відповідно до вимог п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» встановлено, що для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Таким чином, ототожнення представником відповідача-2 понять щодо вимог до змісту заяви та постанови про стягнення основної винагороди є помилковим.

Крім того, ні постанова від 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди, ні заява про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови ВП №60892369 від 16.12.2019 року не містить строку пред`явлення рішення до виконання.

Зазначена постанова прийнята з порушенням принципів здійснення примусового виконання рішення, встановлених ст. 4 Закону №1403-VIII.

Отже, суд приходить до висновку, що постанова від 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з боржника основної винагороди, винесена приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61103953, винесена приватним виконавцем Мосейко Анжелою Геннадіївною є протиправними.

З огляду на задоволення судом вимоги про визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61103953, винесеної приватним виконавцем Мосейко Анжелою Геннадіївною, підлягають задоволенню й похідні вимоги про визнання протиправними і скасування постанов, прийнятих в межах виконавчого провадження №61103953, які також зачіпають й порушуються права та інтереси позивача, обмежуючи його речові права на користування і розпорядження належним йому майном тощо.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 29 428,00 грн, сплачений приватним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» при поданні позовної заяви до суду відповідно до квитанції від 04.02.2020 року № 25173306, від 10.02.2020 року №25173306 підлягає стягненню на користь позивача з приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 11) до відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни (місце реєстрації: 49049, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 2, оф.6), відповідача-2: приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни (місце реєстрації: 49049, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 2, оф.6) про визнання протиправними та скасування постанов приватних виконавців– задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 16.12.2019 про стягнення з ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди в сумі 137 246 751,13 грн у виконавчому провадженні № 60892369;

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни від 29.01.2020 про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 61103953;

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни від 29.01.2020 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 61103953;

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни від 29.01.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 61103953;

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни від 29.01.2020 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 61103953.

Стягнути на користь приватного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн. (двацять одна тисяча двадцять гривень) з приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни.

Стягнути на користь приватного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8408 грн. (вісім тисяч чотириста вісім гривень) з приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно