Рішення № 87952641, 02.03.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3911/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра-1" до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віра-1" (ТзОВ «Віра-1», товариство) звернулося із позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області (далі - Управління) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 157798 від 02 грудня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 грудня 2019 року, начальник управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончук В.А., розглянув справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт перевізником ТзОВ «Віра-1» та ураховуючи те, що перевізником 15 жовтня 2019 року на 338 км а/д Н-09 допущено порушення законодавства щодо не оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абзацом 9 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийняв постанову про застосування до товариства адміністративно-господарського штрафу у сумі 1 700 грн.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та просить її скасувати з огляду на те, що товариству акт перевірки №186174 від 15 жовтня 2019 року не було вручено, також не повідомлено про дату та час розгляду справи про порушення вимог законодавства на підставі вказаного акта. Таким чином, на переконання позивача, його позбавлено можливості надати відповідні пояснення для захисту своїх прав та інтересів.

Окрім того зазначив, що із оскаржуваної постанови не убачається за відсутність яких саме документів товариство притягнуте до відповідальності (тобто не визначено об`єктивної сторони вчиненого правопорушення). Посилання відповідача на статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є загальним та не містить посилання на конкретне правопорушення. Згідно із пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. Однак, оскаржену постанову товариство отримало лише 23 грудня 2019 року звичайним поштовим відправленням. А на поштовому конверті відсутній штамп відділення поштового зв`язку із відбитком дати прийняття вищезазначених документів до відправлення, що ставить під сумнів дотримання відповідачем строків надсилання товариству цієї постанови.

З огляду на вказане позивач просить позов задовольнити.

У відзиві на позов від 24 січня 2020 року відповідач його вимог не визнав (арк. спр. 20-26). Вказав, що під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів працівниками Управління було зупинено транспортний засіб (далі - ТЗ) марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , належного ТзОВ «Віра-1», під керуванням водія ОСОБА_1 . Водій вказаного ТЗ надав пакет документів для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області. Згідно із пред`явленою товарно-транспортною накладною № Р3538 від 15 жовтня 2019 року, ТзОВ «Віра-1» надавало послуги з перевезення вантажу власним транспортним засобом від вантажовідправника ТзОВ «Гудвелі Україна» до вантажоодержувача ТзОВ «Нововолинський м`ясокомбінат». За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпу марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 41,76 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,365 т при нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 , становило 9,92 т при нормі 11 т. Водночас навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , становило 24,475 т (8,36 + 7,975 + 8,14) при нормативно допустимому - 22 т. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить квитанція про зважування № 490 від 15 жовтня 2019 року.

При цьому, дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами водій ТЗ не надав, що було зафіксовано в акті проведення перевірки №186174 від 15 жовтня 2019 року. Водій ОСОБА_1 з актом проведення перевірки був ознайомлений, проте відмовився від підпису та дачі письмових пояснень по суті виявлених порушень, що також зафіксовано у відповідній графі акту.

Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку №1567, розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт проводився в Управлінні Укртрансбезпеки у Волинській області 02 грудня 2019 року. Завчасно, повідомленням №70684/21/24-19 від 14 листопада 2019 року ТзОВ «Віра-1» запрошено на розгляд справи. (лист із запрошенням відправлений на юридичну адресу позивача, який також містив пропозицію надати письмові пояснення або долучити до акту документи, які мають значення для вирішення справи). На вказану дату та час розгляду справу позивач не прибув, відтак, розгляд справи проводився за наявними матеріалами без його участі, що узгоджується з вимогами п. 27 Порядку №1567.

Водночас, на переконання відповідача, відсутність особи під час розгляду справи, не може бути єдиною та самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки факт порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлений та нічим не спростований.

У відповіді на відзив № 01/5-46 від 30 січня 2020 року (арк. спр. 43-44) позивач зазначив, що єдиною методикою виконання вимірювання навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні, є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, атестованої у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08 (далі - Методика). Абзацом 2 пункту 11 Методики визначено, що вагові параметри транспортних засобів, що перевозять наливні вантажі визначаються виключно у статичному режимі. Тобто, вищезазначена Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Вимоги щодо нормативів навантажень транспортних засобів з відповідним видом вантажу відсутні, а тому, у даних випадках не можливо встановити факт порушення вимог вагових параметрів.

Товариство здійснювало перевезення свиней товарних (живих), які так само як і рідини, перебувають у русі. При проведенні габаритно-вагового контролю свині постійно рухались, зважування транспортного засобу здійснювалось шляхом поосного заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу необхідного для повного врівноваження (зупинення) свиней. Тварини не є нерухомим майном, а тому постійно переміщувались по причепу, що могло зумовити не сталі показники маси у різних точках автомобіля під час руху, що позбавляє можливості із достовірністю встановити, що перевезення здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Також представник позивача зазначила, що водію ТЗ не було вручено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У доданих відповідачем документах відсутні будь-які докази про те, що транспортний засіб внаслідок габаритно-вагового контролю затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу заборонявся. Окрім того, повторно зазначила про неналежне повідомлення товариства про дату і час розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт.

У запереченні на відповідь на відзив від 12 лютого 2020 року (арк. спр. 49-52) представник відповідача вказав, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року (далі - Правила №363) Відповідно до пункту 19.5.3 цих Правил для перевезення тварин і птиці перевізники зобов`язані надавати спеціалізований рухомий склад (скотовози), а при відсутності його - автомобілі з бортовою платформою, спеціально обладнані для перевезення тварин і птиці. Пунктом 19.5.4 визначено, що автомобілі з бортовою платформою, що призначені для перевезення тварин і птиці, обладнуються вантажовідправником або Перевізником за взаємною домовленістю дерев`яними щитами або металевими гратами і приладдям для прив`язування тварин. Довжина стійл для коней і великої рогатої худоби 2.2-3,0 м, ширина 0,8-1,2 м, висота бокових поперечних перегородок 1,2-1,9 м від підлоги кузова. За правилами пункту 19.5.7., молодняк великої рогатої худоби та інших тварин, а також вівці, кози, свині можуть перевозитись без прив`язування, але в такій кількості, щоб усі тварини могли лежати в кузові автомобіля: при цьому вантажовідправник повинен обладнати кузов перегородками, щоб не допустити скупчення тварин на підйомах, спусках, при гальмуванні тощо.

Із вказаного вище убачається, що перевезення тварин, здійснюється відповідно до встановлених правил. Тому твердження позивача про обставини, за яких тварини не є сталим вантажем та рухаються по кузову, не дозволяють здійснити габаритно-ваговий контролю транспортного засобу е безпідставними.

Також додатково пояснив, що затримання ТЗ не здійснювалось у зв`язку із тим, що такі повноваження покладені на органи Національної поліції.

Ухвалою суду Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справ (арк. спр. 1).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області 15 жовтня 2019 року проводили рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, на 338 км автомобільної дороги Н-09 «Мукачево - Львів». У межах вказаних заходів було зупинено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , належного ТзОВ «Віра-1», під керуванням водія ОСОБА_1

Водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , надав для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області документи: посвідчення водія відповідної категорії серії ВВТ №524641, виданого 09 листопада 2013 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 № НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну №Р3538 від 15 жовтня 2019 року.

Згідно із пред`явленою товарно-транспортною накладною № Р3538 від 15 жовтня 2019 року, ТзОВ «Віра-1» надавало послуги з перевезення вантажу власним транспортним засобом від вантажовідправника ТзОВ «Гудвелі Україна» до вантажоодержувача ТзОВ «Нововолинський м`ясокомбінат».

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпу марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , проведеного 15 жовтня 2019 року о 17 год. 39 хв., було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 41,76 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,365 т при нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 , становило 9,92 т при нормі 11т. Водночас навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , становило 24,475 т (8,36 + 7,975 + 8,14) при нормативно допустимому - 22 т.

Вказані результати габаритно-вагового контролю зафіксовано у квитанції про зважування № 490 від 15 жовтня 2019 року.

За результатами повторного габаритно-вагового контролю транспортного засобу, проведеного 15 жовтня 2019 року о 18 год. 03 хв., було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 41,035 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,185 т при нормі 11т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , становило 9,535 т при нормі 11т.

Водночас навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , становило 24,315 т (8,225 + 7,965 + 8,125) при нормативно допустимому - 22 т.

Вказані повторні результати габаритно-вагового контролю зафіксовані у квитанції про зважування №493 від 15 жовтня 2019 року.

Відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами, зафіксований в акті проведення перевірки №186174 від 15 жовтня 2019 року. При цьому, водій ОСОБА_1 з актом проведення перевірки був ознайомлений, проте відмовився від підпису та дачі письмових пояснень по суті виявлених порушень, про що інспекторами зроблено запис у відповідній графі акту.

Зважування проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA №414, що відображено у квитанціях про зважування №490 та №493 від 15 жовтня 2019 року.

Розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт проводився в Управлінні Укртрансбезпеки у Волинській області 02 грудня 2019 року. Повідомлення про проведення розгляду справи та пропозиція надати необхідні докази за №70684/21/24-19 від 14 листопада 2019 року ТзОВ «Віра-1» направлене поштовим зв`язком. Однак, на розгляд справи уповноважена особа від позивача не прибула, жодних доказів товариство також не надало.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТзОВ «Віра-1» начальник управління Укртрансбезпеки у Волинській області прийняв постанову за № 157798 від 02 грудня 2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1 700 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України “Про автомобільні дороги” від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (далі - Постанова №198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила №1306), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Частиною другою статті 29 Закону №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною сьомою статті 6 Закону №2344-IІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10 вересня 2014 року “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі – суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до вимог статті 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до вимог абзацу 1 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначає Порядок, затверджений спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року №1007/1207 (далі – Порядок №1007/1207).

Згідно з пунктом 4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку. Пункти 5 6 даного Порядку визначають повноваження працівників підрозділів МВС та Служби автомобільних доріг.

Пунктами 16, 18 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наведеного випливає, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Як встановлено судом, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпу марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , виявлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 41,76 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,365 т при нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 , становило 9,92 т при нормі 11т. Водночас навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Michieletto, номерний знак НОМЕР_2 , становило 24,475 т (8,36 + 7,975 + 8,14) при нормативно допустимому - 22 т.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що 15 жовтня 2019 року належний позивачу транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених вагових обмежень, при цьому у водія даного транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем.

Водночас, посилання позивача на те, що зважування транспортного засобу здійснено із порушенням технічних умов ваг та методики, що унеможливлює встановлення фактичних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно встановлення факту порушення, суд оцінює критично, оскільки Порядком №879 не передбачено необхідності застосування певної методики зважування, так як пункт 19 даного Порядку, який передбачав обов`язок Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671.

При цьому суд зауважує, що зважування належного позивачу транспортного засобу відбувалось на стаціонарному ваговому комплексі у статичному режимі, що унеможливлює рух вантажу в процесі такого зважування. Про факт приналежності ваг для статичного зважування свідчить сертифікат перевірки № 000438, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5383 від 29 березня 2019 року із строком дії до 29 березня 2020 року.

Суд також ставить під сумнів належність вантажу, який перевозився (свині живі), до рідких вантажів та необхідність застосування у даному випадку вимог Порядку №879 з огляду на таке.

Як уже зазначалось вище, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568.

Пунктом 19.5 цих Правил визначені умови перевезень тварин, птиці, бджіл. Так, відповідно до пункту 19.5.1 розділу 19.5 Правил передбачено умови перевезення тварин і птиці на підприємства м`ясної промисловості, відгодівельні пункти, молочно-товарні та племінні ферми, птахоферми та інші внутрішньогосподарські об`єкти.

Згідно із пунктом 19.5.3 Правил для перевезення тварин і птиці перевізники зобов`язані надавати спеціалізований рухомий склад (скотовози), а при відсутності його - автомобілі з бортовою платформою, спеціально обладнані для перевезення тварин і птиці.

Пунктом 19.5.4 установлено, що автомобілі з бортовою платформою, які призначені для перевезення тварин і птиці, обладнуються вантажовідправником або перевізником за взаємною домовленістю дерев`яними щитами або металевими гратами і приладдям для прив`язування тварин. Довжина стійл для коней і великої рогатої худоби 2.2-3,0 м, ширина 0,8-1,2 м, висота бокових поперечних перегородок 1,2-1,9 м від підлоги кузова.

За правилами пункту 19.5.7, молодняк великої рогатої худоби та інших тварин, а також вівці, кози, свині можуть перевозитись без прив`язування, але в такій кількості, щоб усі тварини могли лежати в кузові автомобіля: при цьому вантажовідправник повинен обладнати кузов перегородками, щоб не допустити скупчення тварин на підйомах, спусках, при гальмуванні тощо.

Відповідно до пункту 19.5.8 норми та способи вантаження тварин і птиці в рухомий склад установлюються вантажовідправником, виходячи з умов перевезень (типу рухомого складу, виду та віку тварин і птиці, відстані перевезень, пори року, стану доріг тощо) з урахуванням найповнішого використання вантажності автомобілів та забезпечення схоронності тварин і птиці.

Окрім того, у додатку 12 Правил №363 наведені схеми розміщення тварин у кузові напівпричепа у залежності від виду вантаження тварин у кузов.

Слід також зазначити про те, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його динамічності (переміщення по кузову) мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.

Таким чином, перевезення живих тварин, зокрема і свиней, здійснюється відповідно до встановлених правил, яких позивач, як перевізник, зобов`язаний дотримуватись. Тому безпідставними є доводи товариства про обставини, за яких тварини не є сталим (нерухомим) вантажем, що не дозволяє здійснити габаритно-ваговий контролю транспортного засобу.

Щодо тверджень позивача про порушення його права бути присутнім при розгляді справи, то суд зазначає наступне.

В силу вимог пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Віра-1» було повідомлене відповідачем про розгляд справи 02 грудня 2019 року (з 09 по 13 годину) листом № 70684/21/24-19 від 14 листопада 2019 року, надісланим за місцезнаходженням юридичної особи.

Однак, на вказану у повідомленні дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт представник позивача не прибув, товариство також жодних доказів на спростування установлених під час перевірки обставин не надало. Тому розгляд справи відбувся без участі перевізника на підставі наявних матеріалів.

Отже, оскільки ТзОВ «Віра-1» було обізнане про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак на розгляд справи представник позивача не прибув, тому відповідач правомірно розглянув справу у його відсутності. При цьому суд зауважує, що відсутність особи на час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати вину в суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17.

Отже, суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідач порушив приписи пункту 26 Порядку № 1567, оскільки про час і місце розгляду справи про порушення повідомив позивача шляхом направлення письмового повідомлення простою кореспонденцією, а не під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, як того вимагає пункт 26 вказаного Порядку.

Разом з тим, на думку суду, порушення вимог пункту 26 Порядку № 1567 не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки під час судового розгляду справи виявлене перевіркою порушення не спростоване.

Щодо твердження позивача про те, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає, що таке затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення.

Крім цього суд звертає увагу, що за приписами ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням встановлених в ході рейдової перевірки порушень ТзОВ «Віра-1» вимог законодавства про автомобільний транспорт, що знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, прийнята 02 грудня 2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області постанова №157798 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 1 700 грн є законною та обґрунтованою.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при проведенні рейдової перевірки та прийняття оскаржуваної постанови, з огляду на що, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про автомобільний транспорт”, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра-1" (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 13358625) до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кільцева, 1) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 02 березня 2020 року.