Рішення № 87951946, 11.02.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3854/17

Провадження № 2/175/1282/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Іщенко Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, який в листопаді 2018 року уточнив та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 11 лютого 2012 року в розмірі 112878 грн. 22 коп., а також судові витрати по справі у розмірі 1600 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що відповідач 11 лютого 2012 року отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 27,60% за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язання за кредитним договором відповідач станом на 30 вересня 2018 року має заборгованість у розмірі 197214 грн. 53 коп., суму якої банк зменшив на свій розсуд, і заборгованість за кредитом склала у розмірі 112878 грн. 22 коп., що складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 8604 грн. 04 коп. та заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом за період з 30.09.2017 року по 30.09.2018 року у розмірі 104274 грн. 18 коп. Тому АТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутися до суду для стягнення вищевказаної суми заборгованості.

Представник позивача за довіреністю Коробков С.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Адвокат відповідача Хоменко В ОСОБА_2 М. за договором про надання правової допомоги ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позов, в якому просив застосувати строки позовної давності, оскільки заборгованість за кредитним договором утворилася з 30.09.2014 року, а банк звернувся до суду з позовом тільки 19.10.2017 року (а.с.112-118).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та адвоката відповідача в судових засіданнях, ознайомившись з відзивом на позов, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 11 лютого 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. У випадку невиконання зобов`язань по Договору, на вимогу Банка виконати зобов`язання по поверненню Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 11 лютого 2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором становить 197214 грн. 53 коп., суму якої банк зменшив на свій розсуд, і станом на 30 вересня 2018 року заборгованість за кредитом ОСОБА_1 встановив у розмірі 112878 грн. 22 коп., що складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 8604 грн. 04 коп. та заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом за період з 30 вересня 2017 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 104274 грн. 18 коп. (а.с.84-85).

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Так, ст. 12 ЦПК України, визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Як вбачається з анкети-заяви заповненої 11 лютого 2012 року від імені ОСОБА_1 (а.с.9) вбачається, що поля для заповнення даних, стосовно оформлення кредиту та зазначення його ліміту, є пустими. У вказаній анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки «Універсальна» або будь-якої іншої картки відповідачу. За таких обставин, доказів укладення відповідачем та позивачем кредитного договору б/н від 11 лютого 2012 року з встановленим кредитним лімітом 8000 грн. позивачем, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано.

Доказів того, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором та, що саме вищезазначені умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту не надано.

Адвокат відповідача заявив клопотання про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що за договором про надання банківських послуг, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, закінчився перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів, оскільки згідно наданого банком розрахунку, заборгованості за кредитним договором утворилась з 30.04.2014 року, початок перебігу позовної давності почався з 01.10.2014 року, кінцевою датою звернення до суду є 01.10.2017 року, а банк звернувся до суду з позовом 19.10.2017 року, що підтверджується штампом суду про реєстрацію вхідної кореспонденції (а.с.5-6).

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України, встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦПК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Слід зазначити, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14. Також, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11 лютого 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом №б/н від 11 лютого 2012 року у 19 жовтня 2018 року, надавши розрахунок заборгованості станом на 30 вересня 2018 року, тобто після спливу трирічного строку з часу спливу терміну дії кредитної картки та закінчення дії договору. Зважаючи на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим посилання адвоката відповідача щодо пропуску позивачем трирічного строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року в справі № 204/3294/14-ц.

Суд вважає, що позивач мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, та поновленням прав, пов`язаних з поверненням кредиту у встановлені строки. Детально проаналізувавши, перевіривши причини пропуску строку звернення до суду, встановлені ст. 257 ЦК України, не вбачає їх поважності.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, про що укладається договір у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України). Суд вважає, що збільшення строку позовної давності повинно бути обумовлено конкретною датою чи строком та підтверджено підписом позичальника.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що не визнаються відповідачем та не містять його підпису не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Також відповідно до вищевказаного правового висновку, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови зазначені у Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які надані суду, що також заперечується відповідачем. Окрім цього, суд не приймає до уваги положення п.1.1.7.31 Умов та правила надання банківських послуг, які затверджені Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, згідно якого установлено позовну давність тривалістю в 50 років, з тих підстав, що Умови не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними, оскільки на момент підписання кредитного договору в 2012 році діяли інші Умови та Правила надання банківських послуг, які позивачем суду не надано. Крім того, у заяві-анкеті позичальника ОСОБА_1 домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. У зв?язку із цим доводи представника позивача про звернення до суду з вимогами до відповідача з дотриманням договірних строків позовної давності, не заслуговують на увагу суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Тому суд робить висновок, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, необхідно відмовити в зв?язку з пропуском Банком строку звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 253, 256, 258, 261, 263, 266, 267, 526, 530, 611, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.