Ухвала суду № 87948640, 02.03.2020, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/98/20

Провадження № 1-кп/575/37/20

У Х В А Л А

про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою

02 березня 2020 р. смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області

в складі: судді В`юник Н.Г.

за участю секретаря Кузьменко А.А.

прокурора Скоромного О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Калантаєнка С.В.

потерпілих ОСОБА_2

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019200150000117 від 26 травня 2019 року по обвинуваченню за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с.Спірне Великописарівського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у с т а н о в и в:

У провадженні Великописарівського районного суду Сумської області знаходиться кримінальне провадження,внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019200150000117 від 26 травня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 зач.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України.

Прокурор Великописарівського відділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області Скоромний О.М. в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вякому виклав наступне.

Так, ОСОБА_1 , будучи раніше судимим та судимість якого не знята та не погашена в установленому порядку, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК Україниза вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, а також у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, що є злочином середньої тяжкості, за вчинення якого передбаченого покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Ухвалою слідчого судді Великописарівського районного суду Сумської області від 18.01.2020 ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, а саме до 17 березня 2020 року включно, але завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії запобіжного заходу, є неможливим.

На даний час всі ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відпали, зокрема наявні обґрунтовані ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може:

1) переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує в разі притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, у ОСОБА_1 відсутні стійкі соціальні зв`язки за місцем проживання, а саме відсутня власна сім`я та власне житло, на даний час ніде не працює та не має постійного джерела доходів;

3) незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схиляння їх до відмови від даних ними показів або ж до дачі неправдивих показів на його виправдання, оскільки проживає неподалік із свідками по даному кримінальному провадженню;

4) перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, а саме своїм переховуванням, відмовою у прибутті за викликами, не даючи можливості проведення своєчасного судового розгляду.

Крім того, ОСОБА_1 згідно характеризуючих даних за місцем проживання характеризується негативно, схильний до вживання спиртних напоїв, наслідком якого є вчинення протиправних дій по відношенню до осіб. Також, починаючи з 08.02.2019, з моменту звільнення з місць позбавлення волі по теперішній час ОСОБА_1 вже встиг вчинити злочин, а саме крадіжку грошей. Даний факт внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200150000117 від 26 травня 2019 року. Внаслідок суспільно-небезпечних дій ОСОБА_1 потерпілим завдано збитків.

Таким чином, застосування іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, до ОСОБА_1 не забезпечить належної його поведінки та не дасть можливості у проведенні повного неупередженого та об`єктивного судового розгляду по даному кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання прокурора не заперечував.

Захисник Калантаєнко С.В. з клопотанням прокурора не погодивсь, вважає його необґрунтованим, оскільки тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. До обвинуваченого слід застосувати більш м`який вид запобіжного заходу, оскільки ризики, на які вказував прокурор, не обґрунтовані.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченому належить продовжити з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Водночас, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Зважаючи на викладене, суд все ж приходить висновку, що обставини, на які посилався слідчий суддя при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, не змінилися. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованими йому злочинами та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, що є тяжким злочином, а також обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, що є злочином середньої тяжкості, був раніше судимимза злочини проти власності, судимість йоговідповідно до ст.89 КК України не погашена.

Суд вважає, що з урахуванням особи, всі ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та які зазначені в клопотанні прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відпали. Він не працював, єдиного та постійного джерела доходів не має, стійкі соціальні зв`язки за місцем проживання відсутні, за місцем проживання характеризується негативно, схильний до вчинення крадіжок та порушення громадського порядку.

За таких обставин, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження перешкоджанню кримінальному провадженню, попередження незаконного впливу на свідків по даному кримінальному провадженню, запобіганню вчинювати інші кримінальні правопорушення та кримінальні правопорушення по відношенню до свідків з метою схиляння їх до відмови від даних ними показів, або ж до дачі неправдивих показів на нього, з метою переховуванню від суду, що також може негативно вплинути на своєчасність виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду, суд вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_1 .

Застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 17 березня 2020 року, але розгляд кримінального провадження провести до вказаної дати неможливо.

Зважаючи на викладене, суд вважає доцільним продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 60 діб, а саме до 30 квітня 2020 року включно.

Продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст.177, 183, 199, 314, 331, 369-372, 395 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Великописарівськоговідділу Охтирської місцевої прокуратури Сумської області Скоромного О.М. пропродовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 60 діб, а саме до 30 квітня 2020 року включно.

Ухвала суду може бути оскаржена на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року, за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, справа № 4-р/2019, до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великописарівський районний суд Сумської області протягом семи днів з дня її оголошення,а особою, яка перебуває під вартою, в цей же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Н.Г. В`юник