Рішення № 87942399, 25.02.2020, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/42/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Павлової А.С.,

за участі секретаря судового засідання Козак Г.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В січні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором спадкодавця.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.05.2011 ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями, які прийняли спадщину оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідачі від прийняття спадщини не відмовились.

12.09.2019 до вказаних спадкоємців було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій зі сторони відповідачів не було виконано.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язання за вказаним кредитним договором, станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком становить 7681,19 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідачів вищевказану заборгованість, а також судовий збір.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подачу відзиву на позов.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник банку разом з позовом подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін і клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому вказав, що необхідні докази є в матеріалах справи, і позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Від відповідачів жодних заяв та клопотань не надійшло.

ІІІ. Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою від 28.01.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд проводиться в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Також судом роз`яснено права позивача подавати докази на підтвердження позовних вимог та наслідки не вчинення процесуальних дій.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому ЦПК України порядку.

Суд провів заочний розгляд справи за відсутності сторін, про що постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, а також ухвалив заочне рішення від 25.02.2020.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 23.05.2011 ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 7).

Факт звернення відповідача до банку підтверджується наданою позивачем копією анкети-заяви і копією паспорта ОСОБА_3 (а.с. 7, 32).

Анкета-заява не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг звернулася до банку ОСОБА_3 . У цьому документі зазначено, що ОСОБА_3 згідна із тим, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Разом із позовною заявою, крім копій анкети-заяви і паспортів на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості станом на 03.08.2019 (а.с. 5-6), який містять лише підпис представника банку, Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 8-31), який не містить підпису боржника про ознайомлення саме з цією редакцією Умов та правил, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а.с. 36), копію реєстру відправлення претензії кредитора (а.с. 37-39), копію претензії кредитора (а.с. 40), копію відповіді нотаріуса від 10.07.2018 (а.с. 41), копію відомостей з ЄДРПОУ (а.с. 48); копію довіреності представника банку (а.с. 51); копію банківської ліцензії (а.с. 49); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 50); копію 1 та 2 сторінки статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (нова редакція) (а.с. 52-53).

Повна версія Умов та правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на офіційному сайті ПриватБанку https://privatbank.ua (а.с. 9, зворот).

Правовідносини з приводу надання банківських послуг врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами.

V. Оцінка суду.

Позивач зазначав, що шляхом акцепту публічної оферти Банку, що виразилось у підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, з ОСОБА_3 укладено кредитний договір, який є договором приєднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла на момент підписання анкети-заяви) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про умови кредитування, перелік яких наведено в даній частині статті.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В даному випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив ПАТ КБ «ПриватБанк» (відповідно до статуту, правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»). Такі умови повинні бути зрозумілі споживачу і доведені до його відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц).

В анкеті-заяві від 23.05.2011 розмір наданого кредитного ліміту не вказано, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про обов`язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначено виду і номеру картки, а також реквізитів карткового рахунку.

Долучений до позову розрахунок заборгованості не може, на переконання суду, бути доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань, та не підтверджує отримання ОСОБА_3 кредиту, видачу їй кредитної карти, фактичне використання кредитних коштів останньою. Він не є первинним обліковим бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно, не може підтверджувати здійснення тих чи інших операцій. У разі встановлення існування договірних зобов`язань цей розрахунок може мати лише інформаційний характер для обрахування ціни позову.

Щодо погоджених сторонами умов договору позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини кредитного договору. Вказані документи засвідчені лише підписом позивача, підпис ОСОБА_3 про ознайомлення саме з цими умовами відсутній.

Наданий банком Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить лише перелік «Універсальних карт» та їх характеристику і не вказує на вид кредитної карти, отриманої ОСОБА_3 , та строк її дії.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів про те, що анкета-заява стосувалась саме надання кредиту, розмірів встановленого кредитного ліміту і його зміни протягом строку дії договору. Не підтверджено позивачем й фактів відкриття карткового рахунку та розпорядження ОСОБА_3 кредитними коштами.

Про те, що банк, звертаючись до суду із позовом, повинен довести факт надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), оскільки без цього неможливо перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу, неодноразово висловлювався Верховний Суд. Таку правову позицію викладено у постановах від 06.06.2018 справа № 364/594/17, від 10.05.2018 справа № 357/16301/15-ц, від 03.04.2019 справа № 221/5089/16-ц.

У постанові від 06.06.2018, справа № 364/594/17, Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи банку про те, що суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не уточнили підстав заявленого позову та меж позовних вимог, з посиланням на те, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, що вказує на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства.

Аналогічно, й у цій справі позивач не виконав своїх обов`язків із доказування підставності своїх вимог.

Не довів позивач і того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил мала на увазі ОСОБА_3 , що вона ознайомилася і погодилася саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку. Суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили наведені банком у позовній заяві умови, зокрема, щодо можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Вирішуючи цей спір суд також враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц), за якою роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У згаданій постанові, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок, на думку Великої Палати, не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Зазначені Великою Палатою вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» діяли і на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_3 . Отже, суд приходить до аналогічного висновку про те, що узгодження між сторонами усіх істотних умов договору не відбулось.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості не доведеними, тому підстави для стягнення з відповідачів нарахованої банком заборгованості ОСОБА_3 відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позовні вимоги заявлені Банком до спадкоємців ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому в даному випадку підлягають застосуванню норми книги 6 ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Волочиськ померла ОСОБА_3 . Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 01.07.2014 (а.с. 36).

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Обґрнунтовуючи позовні вимоги Банк посилався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Судом не встановлено ким для померлої ОСОБА_3 являються відповідачі та до якої черги спадкоємців кожний з них відноситься.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Копіями паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також довідками щодо реєстрації їх місця проживання підтверджується, що на час смерті ОСОБА_3 відповідачі були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33-35, 62, 64).

На думку суду, копія паспорту померлої ОСОБА_3 (а.с. 32), завірена 23 жовтня 2009 року, згідно якої остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 не є беззаперечним доказом того, що на момент її смерті в 2014 році вона все ще була там зареєстрована.

Суд звертає увагу на те, що в справі відсутня довідка про зареєстроване місце проживання спадкодавця на час відкриття спадщини, також відсутній витяг зі Спадкового реєстру, або ж інші докази на підтвердження того, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, заяви про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття спадкоємцями не подавались.

Волочиська державна нотаріальна контора листом від 10.07.2018 повідомила Банк про надходження їхньої претензії до спадкоємців померлої ОСОБА_3 Завідувач контори Кочаток Т.В. вказала, що спадкоємці будуть повідомлені про претензію в разі з`явлення до нотаріальної контори.

Однак, вказаний лист не доводить того, що відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_3 за законом, які прийняли спадщину і у встановленому законом порядку не відмовились від неї.

Крім того, необхідно вказати на вимоги ст. 1282 ЦК України, відповідно до якої спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права, задоволення вимог кредитора має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували будь-яке нерухоме чи рухоме майно після смерті ОСОБА_3 в межах вартості якого могло б бути задоволено вимогу Банку.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає позов не доведеним, як в частині права грошової вимоги до позичальника ОСОБА_3 , так і до її спадкоємців, тому підстави для стягнення з відповідачів нарахованої банком заборгованості відсутні.

Враховуючи вищевикладене, у позові АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити повністю.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 264-265, 280-282, 350, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором спадкодавця - відмовити повністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст заочного судового рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя: Павлова А.С.