Вирок № 87941966, 11.02.2020, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/164/17

провадження №1-кп/457/5/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд в складі

в складі: головуючого судді Марчука В.І.,

секретарі судового засідання Болонна І.І., Мазурик В.В., Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці матеріали кримінального провадження № 12016140140000834 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Трускавець Львівської області, кий проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, інваліда другої групи загального захворювання, раніше судимого 18 травня 2011 року Трускавецьким міським судом Львівської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з застосування ст. 75 КК України строком 1 рік; вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 121 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 6 місяців (термін покарання ухвалено рахувати з 20 серпня 2011 року; згідно з ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення з 20 серпня 2011 року по 21 грудня 2015 року у строк позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та звільнено від призначеного покарання),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

з участю: прокурора Тидаша О.І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Стеца В.М., -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 01 грудня 2016 року близько 20:30 год., знаходячись на вул. Воробкевича у м. Трускавець навпроти магазину «Колібріс», під час суперечки, що раптово виникла на грунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно наніс удар ножем по тілу ОСОБА_2 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді рани на грудях спереду, що проникла в грудну порожнину та супроводжувалася накопиченням крові в плевральній порожнині, яка, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2364 від 08 грудня 2016 року, за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні частково визнав вину у вчиненому ним злочині, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України та пояснив, що він не мав наміру заподіювати тілесне ушкодження потерпілому. Ввечері 01 грудня 2016 року він хотів зайти у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », щоб погрітися. При вході він дістав гроші і почав рахувати. У той момент до нього підійшов потерпілий і попросив покурити. Він сказав, що у нього сигарет немає, а потерпілий почав обзивати його образливим словами. Між ними почався конфлікт, тоді він зайшов всередину магазину. Там конфлікт загострився, до них підійшла працівниця охорони. Після того, як їх вивели з магазину, він побіг у напрямку свого дому. Перед будинком він вирішив повернутися до «Колібріса», щоб знайти там потерпілого і вияснити, навіщо той його обзивав. ОСОБА_2 він побачив біля лавочки напроти «Колібріса» з іншим хлопцем, якого він не знав. Коли він підійшов до ОСОБА_2 та іншого мужчини, ОСОБА_2 штовхнув його на землю. У нього з собою був брелок, на ланцюжку якого висів розкладний ножик, яким він пригрозив ОСОБА_2 , щоб той не підходив до нього ближче. Вони підійшли один до одного. ОСОБА_2 наштовхнувся на його брелок. Між ними почалася штовханина. Під час падіння він відвернувся так, що впав зверху на потерпілого. Після тих подій він викинув брелок з ножиком.

Не зважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, його винуватість також підтверджується наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив, що 01 грудня 2016 року (це було свято Романа). Він був у свого знайомого. По дорозі додому з вул. В.Івасюка зайшов у магазин «Колібріс», щоб купити пачку сигарет, і зустрів ОСОБА_1 , до якого він підійшов першим. У них виникла словесна суперечка, в ході якої вони обзивали один одного нецензурними словами. З магазину їх вигнали через словесний конфлікт. ОСОБА_1 вийшов з магазину перший, а він вийшов за ним десь через хвилину. Він побачив, що ОСОБА_1 побіг у сторону, де він проживає. Він пішов по сходах в напрямку за ОСОБА_1 і біля лавочок навпроти магазину зустрів свого знайомого ОСОБА_3 , який запитав, що сталося і чому ОСОБА_1 вибіг з криками. Поки він покурив, ОСОБА_1 вернувся назад і між ними знову почався словесний конфлікт. Обвинувачений почав підходити до нього ближче, а він теж зробив крок-два йому на зустріч. Деталей він не пригадує, тому що був у стані шоку та в стані алкогольного сп`яніння. Він стояв спиною до свідка ОСОБА_3 . У ОСОБА_1 руки були в кишені. ОСОБА_1 його вдарив рукою в район грудної клітки і він впав. ОСОБА_1 зачепився і впав на бік поруч з ним. Він ногами почав відпиратися назад. Вони обоє піднялися, ОСОБА_1 за ним не біг і його не наздоганяв. Він не пригадує, чи наносив ОСОБА_1 йому ще удари після того, як вони піднялися. Ножа у ОСОБА_1 він не бачив. Удар він відчув в районі грудної клітки по дорозі додому поблизу «Дворика Лева», де він зустрів знайомого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), який зателефонував до ОСОБА_6 . Біля « ОСОБА_7 » йому стало погано, він побачив під курткою та двома кофтами, що в нього з рани текла кров. ОСОБА_5 він сказав, що його «черканули ножем». Ніякого ножа у руках ОСОБА_1 перед тим не бачив. Його телефон та ключі випила з куртки під час падіння. На даний час ОСОБА_1 відшкодував йому матеріальну шкоду, претензій до обвинуваченого у нього немає.

Показами свідка ОСОБА_8 , яка у судовому засіданні пояснила, що вона працює охоронцем у Торговому домі «Аванта». 01 грудня 2016 року була її зміна. У вечірній час зайшов потерпілий ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння і купив пачку сигарет. Через дві-три хвилини ввійшов ОСОБА_1 , а слідом за ним – ОСОБА_2 . Вони розмовляли між собою. Суті розмови вона не розуміла, але чула нецензурну лайку від обох осіб. У цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стояли біля бутіку з біжутерією всередині приміщення. Вона, побачивши, що мужчини починають поводитися щораз агресивніше, пригрозила, що викличе поліцію. Після цього обвинувачений витягнув гроші і почав їх рахувати біля прилавку бутіка. Потерпілий підійшов до нього і кілька разів казав «Давай вийдем» і вони вийшли. Коли вона закривала двері, то побачила, як обвинувачений побіг у сторону газової контори, а потерпілий у цей час біля лавочок курив сигарету.

Показами свідка ОСОБА_9 , який у судовому засіданні пояснив, що він є лікарем Трускавецької міської лікарні, ввечері 01 грудня 2016 року здійснював прийом потерпілого ОСОБА_2 , який поступив з ножовим пораненням. У момент прийому стан хворого був задовільний. Пошкодження були заподіяні в район легені, але легеня дихала, хворий не жалівся на утруднене дихання. Він проводив огляд пораненого. Він проводив ревізію раневого каналу зондом. Раневий канал на той момент був довжиною 4 см. Знаючи, що в подальшому кров може збиратися у плевральну порожнину легень і тиснути на легеню, хворого госпіталізували. Стан хворого був задовільний. Коли вранці зробили повторний рентгенівський знимок, то виявили кров у плевральній порожнині, що означало, що ножове поранення було проникаючим. Наступного дня ОСОБА_2 було направлено в обласну лікарню (пульменологічний центр Сихівського району м. Львова).

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що ввечері 01 грудня 2016 року десь за годину часу до закриття магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до неї до каси підійшов мужчина (потерпілий ОСОБА_2 ), розрахувався та пішов у напрямку до виходу, де зустрів обвинуваченого, з яким у нього розпочався словесний конфлікт. Покупець кричав «Давай викликай!». Після цього мужчин вивели. Більше їй нічого невідомо, оскільки вона працює на касі та не може покидати касу.

Показами свідка ОСОБА_6 , який у судовому засіданні пояснив, що він є колегою потерпілого по роботі. 01 грудня 2016 року він, потерпілий та інші особи святкували свято ОСОБА_11 , ввечері розійшлися по домах. Десь о дев`ятій вечора йому зателефонував ОСОБА_5 що потерпілий ОСОБА_2 без свідомості. Він підійшов через три хвилини до «Дворика Лева», де був потерпілий в приміщенні адміністратора готелю. ОСОБА_2 був роздягнутий лежав на кріслі, на грудях (ближче грудної клітки) у нього була рана, з якої текла кров. Зі слів працівників поліції йому відомо, що удари потерпілому наніс ОСОБА_12 , а власне обставини нанесення тілесних ушкоджень йому невідомі. Він також був присутній при проведенні впізнання, де потерпілий впізнав на фотографіях особу обвинуваченого.

Показами свідка ОСОБА_13 , який був допитаний під час досудового слідства у порядку ст. 225 КПК України. Свідок пояснив, що 01 грудня 2016 року він близько четвертої години дня приїхав у м. Трускавець, пішов додому, а потім пішов на вул. Річки, де працює у магазині його дружина. З дому він вийшов близько восьмої години вечори. Він йшов попри ресторан «Стара броварня». Близько за 10-15 м до сходів до магазину «Колібріс» він побачив, як з криками першим вибіг ОСОБА_1 і побіг наліво, а за 30 секунд за ними вибіг ОСОБА_2 . Він пішов на лавочку напроти магазину. ОСОБА_2 впізнав його і підійшов. ОСОБА_2 попросив закурити сигарету. Десь через хвилину він побачив, що повертається ОСОБА_1 , який руки тримав у кишенях. Потерпілий відійшов від лавочки і пішов до ОСОБА_1 назустріч. Власне удару ножем він не бачив. Свідок особисто у сутичку не вмішувався. Десь через хвилину вони обоє почали падати: ОСОБА_2 впав на спину, а ОСОБА_1 – на бік. Потім ОСОБА_1 хотів зверху сісти на ОСОБА_2 . ОСОБА_2 кричав, що він вибачається, відповзав, відштовхуючись рукою. Так вони «юзалися» десь секунд 20-30. Потім ОСОБА_2 встав і пішов у напрямку до «Дворика Лева». Коли ОСОБА_14 піднявся, ОСОБА_15 ще лежав на землі. Далі він знайшов на асфальті телефон ОСОБА_14 , який випав у нього з кишені. У телефонній книзі він знайшов абонента «Старший зміни» і повідомив про втрату телефону. Більше з потерпілим ОСОБА_2 він не розмовляв.

Крім цього, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними письмовими доказами:

-протоколом огляду місця події від 02 грудня 2016 року /арк. справи 131-132, Т. 1/;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 грудня 2016 року /арк. справи 133-135, Т. 1/;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 грудня 2016 року /арк. справи 137-139, Т. 1/;

-висновком експерта № 2364 від 21 грудня 2016 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_2 згідно з записами медичних документів Трускавецької міської лікарні та Львівського регіонального фтизіопульмонологічного клінічного лікувально-діагностичного центру у грудні 2016 року було діагностовано рану на грудях спереду, що проникла в грудну порожнину та супроводжувалася накопиченням крові у плевральній порожнині. Вказана рана утворилася від дії гострого плоского колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа. Окрім цього, при проведенні судово-медичної експертизи у потерпілого виявлено ще 2 плями на шкірі на лівій руці. Плями на шкірі є слідами недавно загоєних саден, які утворилися від дії тупих предметів або внаслідок контакту з такими. Вказані тілесні ушкодження по періоду виникнення можуть відповідати 01 грудня 2016 року. Рана, яка проникла в плевральну порожнину, за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення /арк. справи 143-145, Т. 1/;

-висновком експерта № 726 від 13 грудня 2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді ділянок пігментації, які могли бути наслідками загоєних саден і які були розташовані в ділянці правої ключиці, на боковій поверхні шиї зліва, а також синця на зовнішній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії ближче до третього ребра. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути менше двох тижнів до моменту огляду, зокрема, їх виникнення не виключається 01 грудня 2016 року дією твердого тупого предмета чи твердих тупих предметів і за ступенем тяжкості кваліфікуються за ознакою легких тілесних ушкоджень /арк. справи 163, Т. 1/;

-протоколом слідчого експерименту від 26 січня 2017 року /арк. справи 193-195, Т. 1/;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30 січня 2017 року /арк. справи 199-201, Т.1/;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30 січня 2017 року /арк. справи 206-208, Т. 1/;

-висновком експерта № 46 від 31 січня 2017 року, відповідно до якого тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки справа, що малось у ОСОБА_2 , виникло внаслідок взаємодії з гострим знаряддям, що мав колюче-ріжучі властивості, яким міг бути і ніж. Враховуючи викладені дані медичної документації, травмуючи знаряддя діло в напрямку спереду-назад, знизу-догори (згідно вертикального положення тіла потерпілого). Тілесні ушкодження у вигляді саден, що мались в ділянках лівого променево-зап`ясного суглоба лівої китиці ОСОБА_2 , виникли внаслідок взаємодії з загостреним чи тупим твердим предметом (предметами). Тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, що малось у ОСОБА_2 , відноситься до тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя в час спричинення. Тілесні ушкодження у вигляді саден, що мались у нього, - до легкого ступеня тяжкості. При проведенні слідчих експериментів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були показані ділянки на тілі потерпілого, що контактували з гострим знаряддям (ножем), які відповідали дійсній локалізації рани та тілі ОСОБА_2 . При цьому таке ушкодження могло виникнути при ударі колюче-ріжучим знаряддям, як показав ОСОБА_2 , з достатньою для виникнення такого ушкодження силою. За механізмом, показаним ОСОБА_1 , тобто при сумісному падінні його та потерпілого, таке ушкодження могло виникнути тільки про одночасному поступальному руху травмую чого знаряддя відносно тіла ОСОБА_2 в напрямку спереду-назад та знизу-догори (враховуючи вертикальне положення тіла) теж з достатньою для виникнення такого ушкодження силою /арк. справи 211-213, Т.1/;

-висновком комісійної судово-медичної експертизи № 270 від 06 листопада 2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 була травма у вигляді проникаючого поранення грудної клітки справа, що проявилося раною на грудній клітці спереду, в проекції мечовидного відростка грудини дещо справа, рановим каналом у напрямку знизу-вверх, спереду-назад та супроводжувалося внутрішньою кровотечею у праву плевральну порожнину (правобічним гемотораксом) із пошкодженням м`яких тканин та судин грудної клітки. Така травма могла утворитися від дії гострого плоского колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа. Виявлені при судово-медичній експертизі плями на шкірі лівої руки на задній поверхні в проекції лівого променево-зап`ястного суглоба та на долонній поверхні лівої кисті є слідами загоєних саден, які могли утворитися від дії тупих предметів.

Оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, суд вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винним у скоєному злочині, а часткове визнання ним своєї вини, на думку суду, являється способом його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене. Суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_1 , дані ним в судовому засіданні, оскільки вони не послідовні та суперечать поясненням інших допитаних в судовому засіданні свідків.

Судом встановлено, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник раптово, був спровокований самим потерпілим. До виникнення конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були близькими знайомими, жодних погроз щодо потерпілого обвинувачений не висловлював.

Суд звертає увагу на те, що обвинувачений в цілому не заперечує виникнення між ним та потерпілим конфлікту, який мав місце 01 грудня 2016 року, однак не пригадує, щоб він свідомо спричиняв тілесні ушкодження потерпілому. Проте, такі показання обвинуваченого спростовуються показаннями свідків, даними висновку судово-медичної експертизи, а тому такі показання, суд оцінює критично та не бере до увагу і вважає їх такими, які направлені на уникнення кримінальної відповідальності за тяжкий умисний злочин проти життя і здоров`я особи.

З врахуванням згаданого вище, суд вважає, що обвинувачений, завдаючи потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій і передбачав їх наслідок - спричинення тяжкого тілесного ушкодження, а тому дії обвинуваченого ОСОБА_1 свідчать про його умисний характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненому повністю доведена, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд приймає до уваги та визнає належними доказами висновок судово-медичної експертизи №2364 від 21 грудня 2016 року та висновок судово-медичної експертизи №46 від 31 січня 2017 року, оскільки такі прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню. Так, вказаними висновками встановлено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_2 , виникли внаслідок взаємодії з загостреним чи тупим твердим предметом (предметами). Тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, що малось у ОСОБА_2 , відноситься до тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя в час спричинення; за механізмом, показаним ОСОБА_1 , тобто при сумісному падінні його та потерпілого, таке ушкодження могло виникнути тільки про одночасному поступальному руху травмую чого знаряддя відносно тіла ОСОБА_2 в напрямку спереду-назад та знизу-догори (враховуючи вертикальне положення тіла) теж з достатньою для виникнення такого ушкодження силою. Жоден з наведених висновків не суперечить один одному. Ба більше, наведене підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи № 270 від 06 листопада 2019 року, що проводилася на підставі ухвали суду за клопотанням сторони захисту.

Наведені висновки експертиз проведені висококваліфікованими експертами, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, зробленому на підставі діючого законодавства, містять відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках відносяться до справи і мають доказове значення. Тому дані висновки суд покладає в основу прийнятого рішення. Підстав не довіряти висновкам експертиз в суду немає.

Не заслуговують на увагу доводи сторони захисту, наведені захисником під час судових дебатів, для визнання доказу недопустимим судом до уваги не беруться, оскільки з висновків експертиз чітко вбачається той факт, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, висновки експертиз за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам ст.101 КПК України. Дослідження експертом медичної карти потерпілого та матеріалів кримінального провадження не суперечить нормам кримінально-процесуального закону і сумнівів у законності дій експерта не викликає.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, а саме те, що він раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває під наглядом лікаря нарколога з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, активна залежність», а також перебуває під наглядом лікаря психіатра з діагнозом «Розлад особистості по типу емоційної нестійкості», його матеріальне та сімейне становище.

Крім цього, суд враховуєстан здоров`я (за станом здоров`я обвинувачений потребує лікування), думку потерпілого, який матеріальних претензій до обвинуваченого не має, просив у письмовій заяву суворо не карати, а також те, що у судовому засіданні було встановлено, що саме потерпілим було спровоковано конфлікт. Вищеперелічені обставни суд розцінює як такі, що пом`якшують покарання.

Обставинами , що обтяжують покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання у виді у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності.

Крім цього, суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного злочину, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаних діянь, а також те, що обвинувачений частково визнав себе винним у вчиненні злочину, посередньо характеризується за місцем проживання, а також обставини, що пом`якшують покарання, якими на думку суду, є відшкодування заподіяної злочином шкоди, відсутність претензій зі сторони потерпілого та приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування покарання й вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов`язків згідно ст. 76 КК України. Суд вважає, що таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури Бежиком А.М. в інтересах держави в особі комунального підприємства «Трускавецька міська лікарня» заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого 1149,68 грн. – коштів, які були затрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, суд вважає, що цивільний позов прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Бежика А.М. в інтересах держави в особі комунального підприємства «Трускавецька міська лікарня» підлягає до задоволення.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

- виконувати заходи, передбачені пробаційною программою.

Запобіжний захід у вигляд домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Цивільний позов прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Трускавецька міська лікарня» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства «Трускавецька міська лікарня» кошти в сумі 1149,68 гривень, які були затрачені на лікування потерпілого.

Речовий доказ – СД-диск марки ANV з відеозаписом з камер спостереження в магазині «Колібріс» за період з 20 год. 25 хв. по 20 год. 35 хв. 01 грудня 2016 року, що зберігається у матеріалах кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міський суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: В. І. Марчук