Постанова № 87940969, 26.02.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/6998/19

пр.№ 3/464/18/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Рудаков І. П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання –

АДРЕСА_1 , інвалід ІІІ групи,

РНОКППФО НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.41 КУпАП,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 будучи головою комісії по реорганізації державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» – тимчасового виконуючий обов`язки державного підприємства «Магерівський військовий лісгосп», що знаходиться за адресою – місто Львів, вулиця Луганська,3, порушив вимоги законодавства про працю, які виявлені 04 грудня 2019 року, а саме:

ч. ч. 1, 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 закону України «Про працю» - виплата заробітної плати на підприємстві проводиться з порушенням строків виплати заробітної плати, що призвело до формування заборгованості за період вересень-жовтень 2019 року та станом на листопада цього ж року заробітна плата не виплачена одинадцятьом працівникам у вересні та вісімнадцятьом у жовтні;

ст. 34 Закону України «про оплату праці» - при виплаті у жовтні 2019 року заборгованої заробітної плати за серпень 2019 року адміністрацією підприємства не проведено нарахування грошової компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому законодавством. Зокрема, звільненому працівнику ОСОБА_2 при виплаті 30.10.2019 заробітної плати за серпень 2019 року не проведено нарахування грошової компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати;

ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України адміністрацією підприємства надано заяву ОСОБА_2 про звільнення з роботи 31.10.2018 за ч. 3 ст. 38 цього Кодексу у зв`язку із тим, що керівництво підприємства не виконує законодавство про працю і умови колективного договору в частині виплати заробітної плати, яку він не отримує з серпня 2019 року. ОСОБА_2 звільнено за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, хоч останній просив звільнити його за ч. 3 ст. 38 цього Кодексу.

В суді адвокат особи, яка притягається до адміністративної відповідальності заперечив проти складеного протоколу про адміністративне правопорушення та просить закрити провадження у справі з наступних підстав. ОСОБА_1 є діючим директором ДП «Магерівський військовий лісгосп», а тому з об`єктивної причини не міг вчинити відповідне правопорушення. Директором ДП «Львівський військовий лісгосп» є ОСОБА_3 . Дані обставини підтверджено Витягом з ЄДРПОУ та копією наказу ДС МОУ. Разом із тим, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про місце і час вчинення адміністративного правопорушення, не вказано свідків чи потерпілих даного адміністративного правопорушення. З урахуванням наведених обставини просить закрити провадження у справі у зв`язую із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Додаткова надав суду пояснення, що невиплата заробітної плати на підприємстві виникла через складне фінансове становища цього підприємства. Не заперечує проти проведення розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 , адже його інтереси належним чином представляються ним, як адвокатом.

У суді свідок ОСОБА_2 надав суду показання, що працював на підприємстві ДП «Львівський військовий лісгосп», однак через невиплату заробітної плати протягом останніх трьох місяців вирішив звільнитися. У жовтні подав заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тобто з виплатою вихідної допомоги, однак був звільнений за ч. 1 ст. 38 цього Кодексу (за власним бажанням), хоч за такою підставою не просив. Заборгованість по заробітній платі була виплачена на день звільнення.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення стверджується зібраними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 04.12.2019 № ЛВ4656/459/АВ/П/ПТ, який містить пояснення ОСОБА_1 «недоліки будуть усунені»

- актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 04.12.2019 № ЛВ/4656/459/АВ, яким виявлено вищенаведене правопорушення законодавства про працю,

- заявою ОСОБА_2 про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, адресовану голові комісії по реорганізації ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_1 ,

- наказом ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 31.10.2019 № 332-ОС «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, виданий головою комісії з реорганізації «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_1 ,

- видатковими касовими ордерами про виплату заробітної плати від 30.10.2019 про виплату заробітної плати ОСОБА_4 за серпень-жовтень 2019 року /арк. спр. 10-11/,

-довідка про оплату праці на підприємстві станом на 04.12.2019, яка містить відомості про заборгованість із виплати заробітної плати за вересень-жовтень 2019 року. Довідка підписана головним бухгалтером підприємства.

Суд приймає до уваги поданий захисником наказ державного секретаря Міністерства оборони України від 12.09.2019 № 53-ДП та оцінює такий як окремо так і в сукупності з іншими наявними у справі доказами, яким тимчасове виконання обов`язків директора ДП «Львівський військовий лісокомбінат» покладено на ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 увільнено від таких обов`язків та повернуто до виконання обов`язків за посадою директора Магерівського лісгоспу ДП «Львівський військовий лісокомбінат». Попри те, вказаний наказ не містить відомостей про увільнення ОСОБА_1 від прав та обов`язків голови комісії по реорганізації ДП «Львівський військовий лісокомбінат», адже протокол складено відносно такого голови, а не відносно тимчасового виконуючого обов`язків директора спірного підприємства.

Суд надає оцінку поданим захисником витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які сформовані станом на 30.01.2020, тобто на момент перебування справи у суді, містять інформацію про: ДП «Львівський військовий лісгосп», перебуває у стані припинення 16.10.2019, відомості про органи управління: ОСОБА_3 керівник, ОСОБА_5 підписант, ОСОБА_1 голова комісії з припинення або ліквідатор; ДП «Мегерівський військовий лісгосп», керівник та підписант ОСОБА_1 , дата взяття на облік підприємства 27.09.2019.

Таким чином, суд прийшов переконання, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 41 КУпАП, оскільки він будучи посадовою особою – головою комісії по реорганізації ДП «Львівський військовий лісгосп» порушив вимоги законодавства про працю, чим вчинив зазначене адміністративне правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, враховую обставини вчиненого правопорушення, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан та ступінь вини. З огляду на наведене, вважаю, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення, в межах санкції статті за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу, що буде достатньою мірою відповідальності.

Щодо аргументів захисника про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення місця і часу вчинення адміністративного правопорушення то таку оцінює критично, адже спірний протокол містить місце вчинення – місто Львів, вулиця луганська, та час вчинення – серпень-вересень 2019 року.

Попри те, щодо доводів захисника про відсутність у протоколі відомостей про свідків та потерпілих, то такі дані зазначаються у разі їх наявності у відповідності до ст. 256 КУпАП. При цьому спірний протокол мітить відомості, що свідки відсутні.

Щодо усної заяви адвоката Мудрика І. В. про відвід судді, у зв`язку із небажанням суду об`єктивно з`ясувати всі обставини справи і не надання стороні захисту це зробити, оскільки суддя відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості для ознайомлення із цивільної справи № № 465/6784/19, яка ймовірно може містити докази, що можуть мати знання для даної справи, приходжу наступного.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить процесуальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і не передбачають порядку розгляду заяви про відвід.

Однак, відповідно до ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

Відповідно до правової позиції викладенні у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

У п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Враховуючи наведене вище, приходжу переконання, що у задоволенні заяви про відвід судді необхідно відмовити, оскільки захисником, не наведено будь-яких переконливих доказів про заінтересованість судді у розгляді справи, а також жодних обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Ті обставини, на які посилається захисник, а саме на небажання суду об`єктивно з`ясувати обставини справи, суд оцінює критично, адже розгляд справи у суді здійснюється протягом останніх двох місяців та такий неодноразово відкладався на вимогу захисника, а відтак останньому надавались усі можливості про належного представлення інтересів ОСОБА_1 у суді; цивільна справа № 465/6784/19, з якою хоче ознайомитися захист перебуває у провадженні Франківського районного суду м. Львова з листопада 2019 року.

Суд враховує строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, які закінчуються 04.03.2020, а відтак розцінює клопотання та заяву захисника як спосіб уникнення відповідальності особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративне правопорушення.

Разом із тим, оскільки відносно правопорушника прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення, то у відповідності до ст.40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір» у сумі 420 грн. 40 коп.

Відповідно до ст.41 ч.1 КУпАП та керуючись ст.ст.40-1, 221, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.41 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмір 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 /п`ятсот десять/ гривень в доход держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. в доход держави.

Реквізити для оплати штрафу: рахунок: UA898999980313060106000013008, одержувач: УК у Сихівському р-ні м. Львова/Сихівський/21081100, код ЄДРПОУ: 38007636, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998.

Реквізити для оплати судового збору: рахунок: UA 9089999313111256000026001, одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У випадку несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя І. П. Рудаков