Рішення № 87939587, 02.03.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8138/19

Провадження № 2/645/634/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання - Волкова А.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. За укладеною Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 24.02.2015 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16812,63 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ "ПриватБанк" умовами та правилами, тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. При укладанні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2019 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

24 лютого 2020 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій відповідач позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення з неї на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6583,54 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2600,66 грн. У іншій частині позовні вимоги не визнала, оскільки не була ознайомлена з розміром штрафів і порядком нарахування пені. Просила розглянути справу без її участі (Вх.№4520).

Представник позивача Гребенюк О.С., який діє на підставі довіреності у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника, в якій він просить слухати справу без його участі, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.40).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі відповідача.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження. Ці правила визначаються ухвалою суду про відкриття провадження (п.п.4 ч.2 ст.187 ЦПК України).

24 лютого 2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованість та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт.

Відповідно до п.п. 1.1.2, 1.1.3 Генеральної угоди заборгованість по кредитному договору №1 з дати підписання угоди становить 18012,63 грн. Датою кінцевого погашення заборгованості є 28.02.2018 року.

Відповідно до п.п. 1.1.1 Генеральної угоди сторони узгодили зменшення розміру заборгованості, що виникла з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї Додаткової угоди, а саме відсотки на 677,80; комісію на 70,19 грн.; пеню на 0,0 грн.; штраф на 1932,26 грн.

Відповідно до п.1.3.1 - 1.3.3 Генеральної угоди сторони погодили, що строком повернення кредиту є другий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту починаючи з дня наступного за днем повернення кредиту (2-й день), вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 2680,25 грн.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за генеральною угодою не виконав. У зв`язку із зазначеним порушенням умов договору станом на 24 листопада 2019 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 20554,67 грн., яка складається з наступного:

6583,54 грн. - заборгованість за кредитом;

2600,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

8690,22 грн. - заборгованість за пенею;

2680,25 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідач у своїй заяві визнала позовні вимоги в частині стягнення з неї 6583,54 грн. - заборгованості за кредитом та 2600,66 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо не обізнаності , про розмір штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди, оскільки відповідач була особисто ознайомлена з вказаною умовою, про що свідчить особистий підпис відповідача на Генеральній угоді (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень. Факт його неуважності при підписанні договору не може слугувати правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитом у розмірі 6583,54 грн., нарахованими відсотками у розмірі 2600,66 грн. та штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди у розмірі 2680,25грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за пенею у розмірі 8690,22 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

В своїх поясненнях відповідач вказує, що не погоджується з позовними вимогами про стягнення з неї на користь позивача суми заборгованості за пенею, оскільки не була ознайомлена з порядком нарахування пені.

Відповідно п.2.8 Генеральної угоди при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та правилах за кожний день прострочення (а.с.8).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також, позивачем не надано жодного підтвердження про погодження з ОСОБА_1 розміру пені та порядку її нарахування.

Відповідно до ч. 3 ст 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, то у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 8690,22 грн., суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову в цій частині.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546-552, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 76-80, 133, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.02.2015 року в розмірі 11864 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 45 коп., яка складається з: 6583,54 грн. - заборгованість за кредитом; 2600,66 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 2680,25 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважний причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Інформацію щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - АТ КБ «Приват Банк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, юридична адреса: 010601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1 Д, адреса для кореспонденції: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , вказана в позовній заяві адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя -