Рішення № 87939520, 26.02.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7374/18

Провадження № 2/645/86/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Іващенко С.О.

секретар судового засідання - Гурської С.Ю.,

за участю:

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи - ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

В с т а н о в и в :

В грудні 2018 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що відповідач, ОСОБА_6 , у спірному жилому приміщенні не проживає більше двадцяти років, оплату за комунальні послуги не сплачує, за місцем реєстрації відповідач ніяким чином не здійснює своє право користування спірним жилим приміщенням, фактично проживає за іншою адресою. В позовній заяві ОСОБА_5 зазначила, що на даний час у добровільному порядку відповідач не бажає знятися з реєстрації за зазначеною адресою, тому вона вимушена звернутися до суду з цим позовом. На відповідача продовжують нараховуватися відповідні комунальні платежі, які ОСОБА_5 вимушена оплачувати разом із іншими членами її сім`ї, що справляє негативний вплив на матеріальне становище останньої.

Представник відповідача, ОСОБА_6 , адвокат Панасенко П.П. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, відхиляючи наведені позивачем у позовній заяві міркування, зазначив, що ОСОБА_6 жодного разу не залишав спірну квартиру більше, ніж на пів року, а періодична відсутність останнього у спірній квартирі викликана поважними причинами, а саме - характером роботи відповідача та необхідністю здійснювати догляд за хворою особою.

Представник позивача, ОСОБА_5 , адвокат Бєлокриницький А.О. подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що всі твердження й аргументи представника відповідача стосовно тієї обставини, що відповідач постійно і безперервно проживає за адресою спірної квартири, не відповідають дійсності, не підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, тому з такими доводами представника відповідача погодитися не можна; крім того, у відповіді на відзив на позовну заяву представник ОСОБА_5 посилався на відсутність відповідача у спірній квартирі понад встановлені законом строки з неповажних причин.

Сторона відповідача не скористалася правом подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.12.2018 розпочато підготовче провадження по справі і призначено підготовче засідання.

25.01.2019 через канцелярію суду представником відповідача адвокатом Панасенком П.П. подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , в якій просив суд усунути ОСОБА_6 перешкоди в користуванні даною квартирою і зобов`язати ОСОБА_5 не чинити йому перешкод у користуванні житлом. Зустрічний позов обґрунтовано поважністю причин періодичної відсутності ОСОБА_6 у спірній квартирі, обумовлених характером виконуваної останнім роботи, відсутністю іншого житла, систематичним перешкоджанням ОСОБА_5 і членами її сім`ї ОСОБА_6 проживати у спірній квартирі та користуватися цим житловим приміщенням.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним і відкладено підготовче засідання по справі на 09.04.2019.

Представник відповідача за зустрічним позовом, адвокат Бєлокриницький А.О., подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, в якому зазначив, що зустрічний позов не підлягає задоволенню з огляду на відсутність

ОСОБА_6 у спірній квартирі понад встановлений законом строк без поважних причин.

Представник позивача за зустрічним позовом, адвокат Панасенко П.П., подав до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, в якій, з огляду на поважність причин періодичної відсутності ОСОБА_6 у спірній квартирі, обумовлених характером виконуваної останнім роботи, ряд письмових доказів, які наявні в матеріалах справи, адресування листів, в тому числі цінних, на ім`я ОСОБА_6 на адресу саме спірної квартири, а не на якусь іншу адресу, вказав, що первісна позовна заява не підлягає задоволенню, в той час як для задоволення зустрічного позову наявні достатні підстави.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2019 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням; справу призначено до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, в той час як підстав для задоволення зустрічної позовної заяви не вбачається, з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, допитавши свідків, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 у зв`язку зі смертю наймача, ОСОБА_8 , її чоловіка, на підставі Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 26.12.2012 року № 850 «Про визнання громадян наймачами житлової площі» та додатку до даного рішення є основним квартиронаймачем трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 зі складом сім`ї п`ять осіб: ОСОБА_5 - наймач; ОСОБА_6 - син; ОСОБА_3 - дочка; ОСОБА_4 - онука; ОСОБА_7 - онука.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13.11.2018, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований, зокрема, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Актом за підписами сусідів ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_6 у спірному жилому приміщенні не проживає більше двадцяти років, оплату за комунальні послуги не сплачує, за місцем реєстрації ніяким чином не здійснює своє право користування спірним жилим приміщенням, фактично проживає за іншою адресою.

У відповідності зі ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача чи членів його родини за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців.

Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності її понад встановлені строки, провадиться в судовому засіданні.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Суд зазначає, що тлумачення статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за одночасної наявності двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Стосовно самого факту не проживання ОСОБА_6 у спірній квартирі більше шести місяців суд встановив, що в матеріалах справи наявний акт за підписом сусідів, згідно з яким відповідач у спірному жилому приміщенні не проживає більше шести місяців (а саме - більше двадцяти років), оплату за комунальні послуги не сплачує, за місцем реєстрації відповідач ніяким чином не здійснює своє право користування спірним жилим приміщенням, фактично проживає за іншою адресою.

Щодо другої умови, за якою особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування житловим приміщенням, тобто стосовно відсутності поважних причин, суд зазначає наступне.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Факт не проживання ОСОБА_6 у спірному житлі більше шести місяців та відсутність поважних причин цього непроживання підтверджується, в тому числі, показаннями свідків.

Так, допитана в якості свідка третя особа ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_6 починаючи з 1993 році, після призиву на військову службу припинив проживати в квартирі АДРЕСА_1 , в 1994 році відповідач почав проживати зі своєю дружиною за адресою: АДРЕСА_4 , де й по сьогоднішній день проживає. ОСОБА_6 в господарських справах щодо утримання квартири участі не бере, ремонт як поточний, так і капітальний не здійснює, не бере участі у сплаті комунальних платежів, його особистих речей у квартирі немає, крім того, ключів від квартири в нього також немає. Оплату комунальних платежів здійснюють за свої особисті кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Повідомила про те, що в квартирі обмаль місця: так, в 1 кімнаті - проживає ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , в 2 кімнаті - проживає ОСОБА_5 , в 3 кімнаті - проживає свідок разом зі своїм чоловіком.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 , повідомила про те, що вона проживає та зареєстрована в квартирі № 309, в цій квартирі проживають - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . ОСОБА_6 не проживає в зазначеній квартирі, його речі в квартирі відсутні. Квартира складається з трьох кімнат. В 1 кімнаті - проживає ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , а також в ній знаходиться два спальних місця, в 2 кімнаті - проживає ОСОБА_5 , в ній знаходиться одне спальне місце, в 3 кімнаті - проживають її батьки, в кімнаті знаходиться одне двоспальне місце. Будь-які інші спальні місця, розкладушки тощо в квартирі відсутні. Комунальні послуги сплачує мама та бабуся. В будь-яких господарських справах щодо утримання квартири ОСОБА_6 участі не брав, ремонт не здійснював. В квартиру приходив лише в гості на деякі сімейні свята зі своєю дружиною та донькою. Ночувати в квартирі ніколи не залишався. Останній раз був в квартирі в лютому 2018 року, коли прийшов на святкування дня народження сестри свідка.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 повідомив про те, що він є сусідом ОСОБА_5 . Проживає в будинку з 2002 року та товаришує з ОСОБА_5 . В квартирі проживають - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . ОСОБА_6 перший раз побачив в судовому засіданні з приводу розгляду даної справи, в квартирі буває регулярно, приходить в гості до ОСОБА_5 , однак ніколи ОСОБА_6 не бачив в квартирі. В 1 кімнаті - проживає ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , а також в ній знаходиться два спальних місця, в 2 кімнаті - проживає ОСОБА_5 , в ній знаходиться одне спальне місце, в 3 кімнаті - проживають її батьки, в кімнаті знаходиться одне двоспальне місце. Повідомив про те, що він склав і підписав разом із іншими сусідами акт про те, що ОСОБА_6 не проживає в зазначеній квартирі понад 20 років.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 повідомив про те, що періодично буває в квартирі. В зазначеній квартирі проживає ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . ОСОБА_6 в квартирі не проживає, ОСОБА_6 повідомляв свідка про те, що він проживає зі своєю дружиною на Тракторобудівників . Повідомив про те, що він склав і підписав разом із іншими сусідами акт про те, що ОСОБА_6 не проживає в зазначеній квартирі.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_17 повідомила про те, що свідку не відомо хто проживає в 309 квартирі, в даній квартирі ніколи не бувала, свідок бачила періодично відповідача, що він заходив до сьомого під`їзду, раз у рік-півроку. В 2018 році свідок ОСОБА_6 не бачила.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_18 повідомив про те, що в квартирі він не був починаючи зі школи, свідок бачив періодично ОСОБА_6 біля під`їзду до 2018 року, після чого свідок відповідача біля під`їзду не бачив.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_19 повідомила про те, що ОСОБА_6 є братом її чоловіка. ОСОБА_6 приходив до матері в гості, інколи там ночував. Востаннє бачила його в квартирі в 2018 році. Повідомила про те, що в 1 кімнаті квартири № 309 проживає ОСОБА_9 , в другій - ОСОБА_7 з батьками, а в третій - позивач разом із відповідачем. Постійно в квартирі № 309 ОСОБА_6 не проживає. Повідомила про те, що наразі ОСОБА_6 проживає в неї в квартирі.

ОСОБА_22 повідомив про те, що інколи підвозив ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_6 до мами. Останній раз підвозив в кінці 2018 року. В 309 квартирі ніколи не бував.

Суд критично ставиться до показань свідків зі сторони відповідача, оскільки жоден свідок зі сторони відповідача не зміг беззаперечно підтвердити проживання відповідача у квартирі № 309 починаючи з 1993 року, а також поважності причин його не проживання в цій квартирі.

Отже, на підставі показань свідків і повно та всебічно досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_6 не проживає в квартирі № 309 з 1993 року, а також про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_6 не проживає у спірній квартирі більше шести місяців із поважних причин.

Надаючи оцінку доводам сторони відповідача за первісним позовом суд виходить із наступного.

Суд критично ставиться до тверджень представника ОСОБА_6 про те, що

останній постійно і безперервно проживав у спірній квартирі, оскільки, на думку сторони відповідача за первісним позовом, Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 26.12.2012 року № 850 «Про визнання громадян наймачами житлової площі» та додатком до даного рішення ОСОБА_5 разом зі складом сім`ї, в тому числі разом із сином - ОСОБА_6 , визнано наймачами спірної квартири. Так, дані документи тільки констатують факт визнання ОСОБА_6 наймачем спірної квартири, який не оспорюється ОСОБА_5 . Разом із цим, позивач за первісним позовом як на підставу визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування спірним житлом, не посилається на відповідні приписи ст. 107 ЖК Української РСР, яка регулює правові наслідки вибування члена сім`ї наймача з жилого приміщення і, як наслідок, втрату таким членом сім`ї статусу наймача, а, отже, у даній справі статус ОСОБА_6 як одного з неосновних наймачів спірної квартири не оспорюється позивачем; наявність цього статусу не може слугувати належним підтвердженням того, що ОСОБА_6 проживав у спірному житлі протягом останніх 6 місяців.

Щодо доводів сторони відповідача за первісним позовом стосовно відсутності юридичного факту не проживання відповідача у спірному жилому приміщенні більше шести місяців з огляду на те, що в доданих представником ОСОБА_6 до відзиву на первісну позовну заяву цивільно-правових договорах, постанові у справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 108742 від 23.07.2013, постанові про закінчення виконавчого провадження ВП № 40246822 від 22.10.2013, листі Міністерства юстиції України від 09.10.2013, постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 40246822 від 09.10.2013, листі Міністерства юстиції України за вих. № 7421В-12/12-30 від 18.06.2015, постанові про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2015, листі Міністерства інфраструктури України від 19.10.2017 місце проживання останнього вказане за адресою спірної квартири, а також з огляду на зміст заяви ОСОБА_6 до органу прикордонного контролю, суд зазначає наступне.

По-перше, вказані вище договори не є документами, якими посвідчується факт проживання особи за певною адресою; тим більше, вони не є доказами того, що відповідач жодного разу не переривав свого проживання за адресою спірної квартири більше, ніж на шість місяців; по-друге, дані цивільно-правові договори заповнені самим відповідачем.

Так само критично суд оцінює посилання представника відповідача за первісним позовом на наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_6 до органу прикордонного контролю та інших компетентних органів, оскільки нотаріус, засвідчивши справжність підпису ОСОБА_6 на вказаній заяві, не міг встановити юридичний факт проживання ОСОБА_6 у спірному жилому приміщенні більше шести місяців і не є суб`єктом, уповноваженим законодавцем на встановлення подібних юридичних фактів. Не є такими суб`єктами і державний виконавець та інші особи, підписи яких містяться на відповідних постановах і листах.

Крім того, вихідні дати зазначених вище документів (окрім договору № 8338 про надання освітніх послуг від 17.08.20118) не мають відношення до спірного періоду часу (останніх шести місяців), в якому ОСОБА_6 без поважних причин не проживав у спірній квартирі.

Посилання сторони відповідача за первісним позовом на адресування листів, в тому числі цінних, на ім`я ОСОБА_6 на адресу саме спірної квартири, а не на якусь іншу адресу, як на доказ того, що ОСОБА_6 жодного разу не залишав дану квартиру більше, ніж на шість місяців, відхиляються судом, оскільки фактичні обставини на кшталт повідомлень у листах, адресування кореспонденції тощо мають істотне значення лише в тому випадку, коли в якості підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, позивач указує підстави, встановлені ст. 107 ЖК Української РСР, а не підстави, встановлені ст. 71 даного кодексу. Дану правову позицію висловлено Пленумом Верховного Суду України в п. 11 постанови № 2 від 12.04.1985 (vd850412 vn12) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України».

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача за первісним позовом стосовно факту звернення ОСОБА_6 в поліцію 15.01.2019 з огляду на наступне.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2

«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», зокрема передбачено, що коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.

З урахуванням того, що згоди членів сім`ї на повернення ОСОБА_6 до спірного житла не було, що має місце в даній справі і підтверджується показаннями свідків, то ОСОБА_6 втратив право користування спірною квартирою. Більше того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач за первісним позовом звернувся до органів поліції лише 15.01.2019, тобто вже після відкриття провадження в даній справі, в той час як раніше таких звернень із приводу усунення перешкод у користуванні спірною квартирою до правоохоронних органів або до суду від відповідача не надходило; дані обставини підтверджують той факт, що протягом великого періоду часу (значно більше шести місяців) ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій щодо захисту своїх житлових прав, не проявляв інтересу до спірного житла, а тому останній є такими, що втратив право користування спірною квартирою. Крім того, ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 не чинилися перешкоди у користуванні спірною квартирою, як це було встановлено судом, в тому числі, і з показань свідків.

Твердження представника ОСОБА_6 стосовно відсутності в останнього іншого житла суд до уваги не бере з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявний правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності дружини ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Отже, ОСОБА_6 як чоловік особи, яка на праві власності володіє квартирою за вказаною адресою, має право проживати в даній квартирі, а, отже, має інше, крім спірного, житло.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в ухвалі від 09.11.2017 у справі № 598/1718/16-ц, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням; таким чином, факт розірвання шлюбу ОСОБА_6 з власницею квартири АДРЕСА_7 не позбавляє останнього права користуватися цією квартирою.

Посилання представника ОСОБА_6 на необхідність здійснення відповідачем догляду останнім за його сестрою як на підтвердження поважності причин його не проживання у спірній квартирі відхиляються судом з огляду на непідтвердженість цієї обставини жодними доказами.

Стосовно доводів сторони відповідача за первісним позовом про зумовленість періодичної відсутності ОСОБА_6 у спірній квартирі через характер роботи останнього суд зазначає наступне.

Характер роботи ОСОБА_6 жодного відношення до обставин даної справи не має, оскільки останній не проживає у спірній квартирі понад шість місяців через зовсім інші неповажні причини, які жодного зв`язку з характером роботи ОСОБА_6 не мають, що підтверджено в ході допиту свідків. Виходячи з духу закону, характер роботи ОСОБА_6 міг би слугувати поважною причиною тільки якщо би це була основна, значуща причина відсутності останнього, в той час як за обставинами даної справи цю причину безпідставно вважати поважною, вона не є основною.

Таким чином, позовні вимоги позивача по первісному позову про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, у зв`язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважної причини, підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, який гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою житла.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Зазначені висновки не суперечать нормам ст.47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Щодо оцінки інших доводів представника ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Як вказував ЄСПЛ, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» № 63566/00. § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з викладеного вище, суд встановив наявність достатніх підстав для задоволення первісної позовної заяви з одночасною відсутністю правових підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 71, 72 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_3 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, місцезнаходження: 61003 Україна, Харків, пл. Конституції, 7, ідентифікаційний код Департаменту реєстрації Харківської міської ради в ЄДРПОУ: 40214227.

Повне рішення складено 02.03.2020.

Суддя-