Ухвала суду № 87939073, 28.02.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

28.02.2020

Справа № 642/7685/16-а

Провадження №6-а/642/1/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.,

за участю секретаря Сузанського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення,

в с т а н о в и в :

04.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова із заявою про встановлення способу виконання судового рішення, відповідно до якої просив встановити спосіб виконання постанови Верховного суду від 25.09.2019 р. по справі № 642/7685/16-а шляхом: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, у розмірах, зазначених у довідці Харківського обласного військового комісаріату від 24.10.2016 р. №594, здійснити виплату перерахунку починаючи з 10.11.2015 р. без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року, № 103 від 21.02.2018 року тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, вказуючи, що боржник не виконав рішення суду зобов`язального характеру, а заміна способу виконання рішення на виплату коштів негайно (без відстрочення) дозволить у повному обсязі виконати рішення по справі.

Ухвалою суду від 07.02.2020 заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, подав до суду заперечення на заяву ОСОБА_1 , вказуючи, що пенсія позивачу виплачується з урахуванням вказаного рішення суду. Доплата за період з 10 листопада 2015 року по 25 вересня 2019 року (до дня набрання рішенням суду законної сили) буде проведена в порядку, визначеному постановою КМУ від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Обраний позивачем спосіб виконання рішення суду суперечить чинному законодавству. Виконання рішення суду фактично можливе, хоча й за певних умов (за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України), тому відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає можливим розглянути заяву у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Постановою Верховного суду України від 25.09.2019 р. по справі № 642/7685/16-а, скасована постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 р. і постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 14.02.2017 р. та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково, зокрема визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо невнесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 від 16.08.2013 року № 269/ВФС-1 відомостей про щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби ; визнано протиправною відмова ГУПФУ в Харківській області у перерахунку розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації у розмірах зазначених у довідці Харківського обласного військового комісаріату від 24.10.2016 р. №594. Зобов`язано ГУПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, у розмірах, зазначених у довідці Харківського обласного військового комісаріату від 24.10.2016р. №594, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 10 листопада 2015 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

17.10.2019 позивачем отриманий виконавчий лист, який звернутий до відділу примусового виконання рішень УДВС ГтУЮ у Харківській області для виконання, постановою держаного виконавця від 25.11.2019 відкрито виконавче провадження №60691996.

Відповіддю від 06.11.2019 р. ГУПФУ в Харківській області про виконання постанови Верховного суду України від 25.09.2019 по справі № 642/7685/16-а зазначено , що ГУПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії з 10.11.2015 у розмірі 71% грошового забезпечення, з урахуванням додаткової грошової винагороди та індексації, у розмірах, зазначених у довідці Харківського обласного військового комісаріату від 24.10.2016 №594. Різниця пенсії обчислена за рішенням суду за період з 10.11.2015 по 24.09.2019 буде виплачуватись у порядку, передбаченому постановою КМУ від 22.08.2018 № 649 «Про питання погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду» .

Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України не надано жодного доказу на підтвердження виконання рішення суду від 25.09.2019 по справі № 642/7685/16-а в частині виплати пенсії у розмірі 71% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, у розмірах, зазначених у довідці Харківського обласного військового комісаріату від 24.10.2016 № 594, виплати суми перерахунку починаючи з 10.11.2015 до 25.09.2019, заявник вважає, що боржником не виконано судове рішення в повному обсязі.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами 1,3 ст. 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд вважає за необхідне зазначити, що приписи статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, яке ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини постанови, яка містить висновки суду по суті позовних вимог.

Отже, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Таким чином, вимоги заявника про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, не можуть бути задоволені у порядку ст. 378 КАС України, оскільки у позові взагалі не заявлялись. Отже, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 у справі № 279/7584/15.

Відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 10.11.2015 р без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум, оскільки зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 10.11.2015 з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року, № 103 від 21.02.2018 року тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, суд зазначає наступне.

З огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у ст.370 КАСУ.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону, виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України Про виконавче провадження визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.378 КАСУ за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Таким чином, із системного аналізу вказаних законодавчих норм слідує, що у випадку наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, державний виконавець з метою належного виконання своїх повноважень зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №0840/3112/18.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Враховуючи, що в межах справи № 642/7685/16а розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, слід враховувати, що згідно з п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

При цьому, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Верховний Суд в постанові від 12 листопада 2019 року (справа №826/3858/18) дійшов до висновку, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати. Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України. Зазначений висновок Верховного Суду враховується судом в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

На підставі викладеного, заява ОСОБА_1 про встановлення способу виконання постанови Верховного суду України від 25.09.2019 по справі № 642/7685/16-а шляхом: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, у розмірах, зазначених у довідці Харківського обласного військового комісаріату від 24.10.2016 р. №594, здійснити виплату перерахунку починаючи з 10.11.2015 р. з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 248, 255, 295, 372, 378 КАС України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі № 642/7685/16-а - задовольнити частково.

Встановити спосіб виконання постанови Верховного суду України від 25.09.2019 р. по справі № 642/7685/16-а шляхом: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, у розмірах, зазначених у довідці Харківського обласного військового комісаріату від 24.10.2016 р. №594, здійснити виплату перерахунку починаючи з 10.11.2015 р. з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

В іншій частині заяви - відмовити.

Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Роз`яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України згідно п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду .

Головуючий