Ухвала суду № 87939071, 28.02.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

28.02.2020

Справа № 642/6348/18

Провадження № 2/642/202/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря Гнатенко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Гаврилова Світлана Анатоліївна про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 642/6348/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Гаврилова Світлана Анатоліївна про визнання договору дарування недійсним.

Ухвалою суду від 28.02.2020 року провадження по вищевказаній справі було закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

28.02.2020 року представник відповідача заявив клопотання про ухвалення по справі додаткового рішення, в якому просив ухвалите додаткове рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судови витрат на оплату правничої ( правової) допомоги, в розмірі 40000 грн., які остання понесла під час розгляду справи. В обґрунтування вказаної заяви, представник вказує, що 07.03.2019 року між ним та ОСОБА_2 були укладені окремі договори про надання професійної правничої ( правової) допомоги.

Відповідачкою були сплачені грошові кошти в сумі 40000,00 грн. відповідно до акту надання послуг та чека про оплату послуг адвоката.

Представник вважає, що позивач ОСОБА_1 в процесі розгляду справи зловживав своїми процесуальними правами - звернувся до суду з завідомо безпідставними вимогами заяви, намагався змінити предмет та підставу позову, систематично не з`являвся у судові засідання.

Ознайомившись із поданою заявою про ухвалення додаткового рішення, за слухавши думку учасників справи та вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, на яку посилається представник відповідачів, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270цього Кодексу.

Згідно пункту 3 частини 1статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З вивчення ст.ст.141, 246,270 ЦПК України вбачається, що дані статті передбачають розподіл судових витрат між сторонами та винесення додаткового рішення при розгляді справи, що закінчилася проведенням судових дебатів та винесенням судового рішення по суті справи .

Крім того, представник посилається на ч.5 ст.142 ЦПК України відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З вивчення ст.142 ЦПК України вбачається, що дана стаття передбачає розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі, або залишення позову без розгляду.

Виходячи з наведеного суд розглядає подану заяву представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України, так як справа не була розглянута по суті, а провадження по справі було закрито на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.11.2018 року провадження по вищевказаній справі було відкрито.

Ухвалою суду від 28.11.2018 року заяву про забезпечення позову – задоволено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02.04.2019 року ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 16.11.2018 року залишено без змін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.02.2020 року провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 6 ст.142ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини 9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ч.1, ч.2 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

При розгляді даної справи, судом не встановлено зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та не було встановлено дій, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Суд не може погодитись з думкою представника відповідача щодо зловживання процесуальними правами з боку позивача стосовно звернення із завідомо безпідставними позовними вимогами, які він намагався змінити, оскільки звернення особи до суду це є його правом та суд не може обмежити доступ до правосуддя .

Таким чином, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені відповідачкою ОСОБА_2 відшкодуванню з позивача не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 141,142 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяви представника відповідача ОСОБА_3 про розподіл судових витрат залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення .

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя: В.Г.Пашнєв