Ухвала суду № 87937684, 27.02.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8221/19

Кримінальне провадження № 1-кп/428/195/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суду Луганської області у складі:

головуючого судді Луганського В.І.,

за участю секретаря Голуб Т.М.,

прокурора Бавикіної Г.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Толокольнікова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

У судовому засіданні захисником ОСОБА_1 – адвокатом Толокольніковим С.В. було заявлено клопотання про визнання доказу очевидно недопустимим у даному кримінальному провадженні, а саме наданого DVD – диску (оптичного носія) з розсекреченими даними проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), щодо закупівлі наркотичного засобу у ОСОБА_1 , оскільки на думку захисника дозволу на проведення відео зйомки у непублічному місті, а саме квартирі органом досудового розслідування отримано не було.

Вислухавши клопотання адвоката Толокольнікова С.В., думку обвинуваченого ОСОБА_1 , які підтримали заявлене клопотання, думку прокурора, який вважав клопотання захисника необґрунтованим, так як в Ухвалі Луганського апеляційного суду, чітко вказано які дії повинно було виконано органом досудового розслідування по відеоконтролю особи обвинуваченого, дійшов наступних висновків.

Як видно з заявленого захисником клопотання, останній вважає недопустимим доказом DVD – диск з відеозаписом, так як відео зображення на ньому отримано у спосіб не передбачений діючим законодавством, або дозвіл на таке відеоспостереження за обвинуваченим ОСОБА_1 не недавався.

Згідно ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, будь-які процесуальні дії, які передбачені кримінальний процесуальним законом можуть вчинятись лише в рамках кримінального провадження уповноваженим на те особами з дотриманням відповідних положень закону.

Слід зазначити, що доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Зауважимо, що застосоване законодавцем при наданні визначення поняття «докази» формулювання «фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку» та положення ч. 3 ст. 17 КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Положення, які містяться у листі ВССУ, дозволяють виокремити деякі позиції судової палати у кримінальних справах стосовно конструкції «очевидна недопустимість доказів», зокрема:

а) відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими;

б) відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) є очевидно недопустимими за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості;

в) сторони мають доводити «очевидну недопустимість доказів», зокрема шляхом надання суду відповідних відомостей, заслуховуванням думки експерта, спеціаліста тощо.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Заявлений в клопотанні доказ - DVD – диск з відеозаписом, який просить визнати недопустимим захисник обвинуваченого, може бути визнаний недопустимим під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду обвинувачення, шляхом дослідження цього доказу у його сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості цього доказу на цій стадії судового провадження без дослідження його у взаємозв`язку з іншими доказами суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про недопустимість такого доказу.

Слід також зазначити, що жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили, та їх оцінка має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

За таких обставин у суду, на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує захисник обвинуваченого, у зв`язку з чим його клопотання слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 350, 369, 371, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Толокольнікова С.В. про визнання доказу очевидно недопустимим, а саме оптичного носія з розсекреченими даними проведення НСРД – залишити без розгляду та прийняти рішення про допустимість, чи недопустимість вказаного доказу у нарадчій кімнаті при винесенні вироку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений до 02.03.2020 року до 12.00 години у приміщенні Сєвєродонецкого міського суду Луганської області, про що повідомлені усі учасники судового провадження.

Суддя В. І. Луганський