Ухвала суду № 87936463, 02.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/6748/17

Провадження № 2/947/1048/20

УХВАЛА

02.03.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Компанії з обмеженою відповідальністю КАЛРОСЕНА ХОЛДІНГ ЛТД, ОСОБА_4 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктор Д», про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, пред`явленого в рамках цивільної справи №520/6748/17,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просить суд витребувати з володіння ОСОБА_3 частку у статуному капіталі у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Віктор д», що складає 10000 грн., на свою користь; визнати за ОСОБА_3 право власності на частку у статуному капіталі у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «Віктор Д», що складає 10000 грн.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа – ТОВ «Віктор Д», про визнання недійсним договору дарування, укладеного 02.06.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Маразатій А.В., за реєстровим номером № 1095.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д», ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності – відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д» про визнання недійсним договору дарування – задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладання договір дарування, укладений 02.06.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Маразатій А.В., за реєстровим номером № 1095.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_3 сплачений при подані позову судовий збір у розмірі 640 гривень.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №520/6748/17 касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Карпенко Максим Ігорович, задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

18 жовтня 2019 року вказана цивільна справа №520/6748/17 надійшла до Київського районного суду міста Одеси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану цивільну справу розподілено судді Калініченко Л.В.

21 жовтня 2019 року справу було передано головуючому Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 23.10.2019 року прийнято вказану справу до провадження, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

24.02.2020 року до суду надійшла позовна заява від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Компанії з обмеженою відповідальністю КАЛРОСЕНА ХОЛДІНГ ЛТД, ОСОБА_4 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктор Д», про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,в якій ОСОБА_1 просить суд: визнати недійсним договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ «Віктор Д» у розмірі 100% статутного капіталі ТОВ, що складає 10000 грн. від 04.07.2013 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ; витребувати з володіння компанії з обмеженою відповідальністю КАЛРОСЕНА ХОЛДІНГ ЛТД частку у статутному капіталі у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Віктор Д», що складає 10000 грн.

Відповідно до ст. 52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Статтею 195 ЦПК України закріплено положення щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, відповідно до якої, до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 цього Кодексу.

Статтею 194 ЦПК України регламентовані вимоги до форми і змісту зустрічної позовної заяви, які застосовуються і до позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Відповідно до ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Оглянувши поданий до суду позов ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, судом встановлено, що він відповідає вимогам статті 175 і 177 ЦПК України.

Щодо доцільності прийнятті зазначеного позову до спільного розгляду з первісним і зустрічним позовами в цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

З урахуванням зазначених положень законодавства, які є наслідком відповідності позову вимогам ст. 175 і 177 ЦПК України, які застосовуються до позову третьої особи, суд вирішує питання щодо доцільності об`єднання зазначеного позову ОСОБА_1 з первісним і зустрічним позовами в цій справі у визначені вказані строки передбачені ст. 187 ЦПК України в судовому засіданні, без виклику сторін по справі.

Статтею 193 ЦПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним. Недоцільно розглядати первісний позов і зустрічний позов, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучати нових учасників процесу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 п.15 роз`яснено, що об`єднання в одне провадження з первісним позовом вимог, коли відсутня спільність предмета позову не допускається.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Об`єктом цивільних правовідносин є матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини.

Види об`єктів цивільних прав визначені ст. 177 ЦК України.

Коло правовідносин, які можуть виникати щодо того чи іншого об`єкту цивільних прав ЦК України не обмежено.

Тобто, учасники правовідносин можуть вступати у будь-які правовідносини щодо певного об`єкту цивільних правовідносин, не заборонені і не обмежені законом.

Зміст таких правовідносин є досить широким та становить усі права та обов`язки їх учасників, визначені договором та законодавством.

Предмет спору не є тотожним предмету позову, яким є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.

Предметом позову є позовні вимоги.

Предмет спору - є достатньо простим для визначення (з`ясування) та станом на момент виникнення спору є таким, що фактично існує та не може бути заперечений сторонами.

Так вирішуючи чи взаємопов`язані і чи є доцільним спільний розгляд позовів у справі №520/6748/17, разом з пред`явленим позовом третьої особи ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які розглядаються в межах цивільної справи №520/6748/17, між сторонами виник спір стосовно 100 % статутного капіталу ТОВ «Віктор Д» між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Як зазначають, сторони 04 липня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладений договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д», за яким ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_2 100 % статутного капіталу ТОВ «Віктор Д» вартістю 10 000 грн.

23 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д» шляхом її купівлі-продажу у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «Віктор Д», що складає 10 000 грн, згідно з яким ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «Віктор Д», що складає 10 000 грн.

23 травня 2014 рішенням зборів учасників ТОВ «Віктор Д», оформленим протоколом № 1/2014, прийнято ОСОБА_3 до складу учасників ТОВ «Віктор Д», надано згоду на відступлення учасником ОСОБА_2 належної їй частки у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д», уповноважено директора ТОВ «Віктор Д» здійснити всі необхідні заходи щодо державної реєстрації внесення змін до статуту ТОВ «Віктор Д», звільнено ОСОБА_7 з посади директора ТОВ «Віктор Д» та на її місце призначено ОСОБА_8

26 травня 2014 року вказані зміни зареєстровані державним реєстратором Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Костовою О. О. за номером 1543105000600098. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців від 28 травня 2014 року вказані зміни були зареєстровані у цьому реєстрі.

29 травня 2014 року ОСОБА_2 подала заяву до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції, в якій повідомила про те, що не укладала договір від 23 травня 2014 року про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д» шляхом її купівлі-продажу; протокол № 1/2014 загальних зборів учасників ТОВ «Віктор Д» від 23 травня 2014 року, статут товариства у новій редакції, реєстраційну картку та інші документи щодо зміни учасника товариства, а також документи щодо зміни директора ТОВ «Віктор Д» не підписувала. У зв`язку з чим ОСОБА_2 звернулася до державного реєстратора про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців про внесення змін до установчих документів ТОВ «Віктор Д» щодо зміни учасника (засновника) з ОСОБА_2 а ОСОБА_3 , а також запис щодо зміни керівника з ОСОБА_7 на ОСОБА_8

02 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Мазаратій А. В., зареєстрований у реєстрі за № 1095, за яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д» у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «Віктор Д», що складає 10 000 грн.

У зв`язку з чим, ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_3 з позовом про витребування спірного майна – вказаної частки ТОВ, а ОСОБА_3 в свою чергу незгоден з договором дарування від 02.06.2014 року, тобто підставою набуття ОСОБА_4 права на частку у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д» у розмірі 100 %.

У той же час ОСОБА_1 звертається до суду з позовом щодо оспорення умов договору дарування від 04 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_2 100 % статутного капіталу ТОВ «Віктор Д» вартістю 10 000 грн., з підстав того, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона є належним спадкоємцем до майна померлого, та вважає, що на момент укладення вказаного договору ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій.

Дослідивши вказані обставини, суд приходить до висновку, що позови не є взаємопов`язаними та спільний розгляд первісного і зустрічного позову в рамках цивільної справи №520/6748/17 і позову третьої особи не є доцільним, оскільки заявлені позовні вимоги мають різні предмети доказування, склад учасників справи, що істотно розширить предмет доказування та збільшить строки розгляду справи.

Так, судом враховується, що задоволення позову третьої особи може виключити повністю або частково задоволення первісного і зустрічного позову, оскільки скасування первісного правочину є наслідком для наступних, однак розгляд останніх позовів ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ), на цей час, жодним чином не перешкоджає захисту прав ОСОБА_1 , а відтак, об`єднання позову третьої особи, призведе до затягування розгляду справи, що на думку суду є недоцільним, з урахуванням того, що провадження в цій справі відкрито у червні 2017 року.

Крім того, одним із основних засад цивільного судочинства, передбачених ч.3 ст. 2 ЦПК України, є розумність строків розгляду справи.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У випадку прийняття до розгляду позову третьої особи, виникне необхідність у витребуванні додаткових доказів, призначення експертизи, оскільки підстави позову ОСОБА_1 , ґрунтуються на психічному стані особи в момент укладення правочину, що може суттєво вплинути на строки розгляду первісного і зустрічного позову та може призвети до порушення розумних строків.

До того ж відмова у прийнятті до розгляду позову третьої особи не обмежує ОСОБА_1 у праві на доступ до правосуддя, оскільки не позбавляє її можливості звернутись з цим позовом до суду у загальному порядку, та в подальшому у разі задоволення таких вимог, розгляд цієї справи жодним чином не змінить наслідки для застосування реституції, як наслідки недійсного правочину, а саме договору дарування від 04 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене та беручи до уваги, що вирішення питання про прийняття до провадження позову третьої особи є правом суду, суд приходить до висновку про недоцільність його прийняття та вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 у вступі до справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги та у прийнятті позову третьої особи, роз`яснивши їй право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами в загальному порядку.

Керуючись ст. 52, 193, 194, 195, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Компанії з обмеженою відповідальністю КАЛРОСЕНА ХОЛДІНГ ЛТД, ОСОБА_4 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктор Д», про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, пред`явленого в рамках цивільної справи №520/6748/17 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали суду складено – 02.03.2020 року.

Головуючий Калініченко Л. В.