Рішення № 87935016, 13.02.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/9688/18

2/310/114/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Троценко Т. А.

при секретарі: Корнієнко М. Е.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Баранової О. П.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідачів адвоката Армана В. М.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Степаненко Тетяни Анатоліївни, треті особи Бердянська міська рада, Комунальну підприємство з технічної інвентаризації про визнання будівель самочинним будівництвом, внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, до початку слухання справи по суті змінила предмет позову, і вказала, що на підставі договору дарування від 02. 08. 2016 року вона є власником 1/8 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а також вона є власницею цілого убудованого приміщення в цьому ж будинку площею 26,5 кв. м.

Співвласниками будинку є ОСОБА_8 ( спадкоємець ОСОБА_7 )- 1/5 частка, ОСОБА_6 – 1/36 частка, ОСОБА_3 – 1/36 частка, ОСОБА_5 – 1/36 частка, ОСОБА_4 – 1/8 частка, ОСОБА_2 – 1/16 частка, ОСОБА_9 – 2/5 частки, частка останнього перейшла до неї у власність на підставі договору купівлі – продажу від 16. 11. 2018 року.

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0753 га, виділеній рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 10 від 09. 01. 1992 року.

Станом на 03. 06. 2003 року житловий будинок мав наступний опис: житловий будинок «А» загальною площею 162,6 кв. м. житловою площею 142,3 кв. м., сіни «а» загальною площею 5,7 кв. м., козирок до «А», сарай «Г» загальною площею 5,7 кв. м., сарай «Д» загальною площею 9,0 кв. м., альтанка «Ж» площею 5,3 кв. м., альтанка «Н1» загальною площею 5,3 к. м., альтанка «Р» загальною площею 4,8 кв. м., сарай «Г1» загальною площею 10,7 кв. м., альтанка «Д1» загальною площею 7,3 кв. м., літня кухня «д2» загальною площею 16,1 кв. м., сарай «В1» загальною площею 24,2 кв. м., сарай «Б» загальною площею 29,2 кв. м., альтанка «Ю» загальною площею 9,2 кв. м., навіс «Э» загальною площею 7, 2 кв. м., душ «Я», сарай «Ш» загальною площею 2,3 кв. м., навіс «С», вбиральня «В1», вбиральня – душ «Я1», паркан № 2, паркан № 1, ганок до «Н1», сходи до «Д2», козирок до «В2».

У витягу від 03. 06. 2003 року вказано, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходяться самочинно збудовані будівлі: сараї «О, Р1,П1», навіси «Т, Н», гараж «К», альтанки «З,Х, У», веранда «И1», що підтверджено копією технічного паспорту на домоволодіння.

В подальшому, станом на 02. 08. 2016 року житловий будинок вже мав інший опис, а саме – житловий будинок «А» загальною площею 214,4 кв. м. житловою площею 112,7 кв. м., прибудова «а» загальною площею 12,5 кв. м., козирок до «А», сарай «Т1» загальною площею 13,3 кв. м., альтанка «Н1» загальною площею 14,3 кв. м., сарай «Г1» загальною площею 10,7 кв. м., альтанка «Д1» загальною площею 7,3 кв. м., літня кухня «Д2» загальною площею 16,1 кв. м., сарай «В!» загальною площею 25,8 кв. м., літня кухня «Б» загальною площею 28,8 кв. м., навіс «Є» загальною площею 2,6 кв. м., душ «Я», сарай «Ш» загальною площею 2,3 кв. м., сарай «О» загальною площею 9,8 кв. м., вбиральня «Б1», альтанка «Х» загальною площею 11,2 кв. м., вбиральня – душ «Я1», навіс «С» загальною площею 5,2 кв. м., сарай «К» загальною площею 21,9 кв. м., сарай «О1» загальною площею 10,4 кв. м., будівля літнього типу двоповерхова «З» загальною площею 29,7 кв. м., альтанка «К1» загальною площею 12,9 кв. м., альтанка «Н2» загальною площею 14,3 кв. м., будівля літнього типу двоповерхова «Л» загальною площею 25,8 кв. м., альтанка «Б2» загальною площею 10,5 кв. м., альтанка «Б3» загальною площею 19,3 кв. м., альтанка «Б4» загальною площею 15,0 кв. м., сарай «М» загальною площею 1,3 кв. м., сарай «Д» загальною площею 9,0 кв. м., літня кухня «Ю» загальною площею 10,0 кв. м., веранда «И1» загальною площею 5,5 кв. м., паркан № 1, паркан № 2, сходи № 4, сходи № 5, сходи № 3, сходи № 6, балкон до «С», балкон до «В1», балкон до «В1», сходи до «Н2», балкон до «З», замощення № 1.

Вказаний стан домоволодіння змінився за рахунок того, що відповідачі, зловживаючи своїми права та нехтуючи обов`язками, не узгоджуючи свої дії ані з іншими власниками, ані з органами державної влади та місцевого самоврядування, на прилеглій до житлового будинку земельній ділянці зруйнували існуючі на ній будівлі і споруди, що знаходились у спільній частковій власності співвласників будинку та у їх спільному користуванні, та на місці зруйнованих побудували об`єкти нерухомості, які використовують для власних потреб.

Внаслідок цього в технічному паспорті від 01. 04. 2016 року сарай «О» вказаний без позначки «самовільний», сарай «Р1» ( у технічному паспорті від 01. 04. 2016 року - вбиральня «б1»), без штампу «самовільний», двоповерховий будинок літнього типу «З-ІІ» у технічному паспорті від 14. 01. 2007 року – «самовільний», а у технічному паспорті від 01. 04. 2016 року будівля літнього типу «З» - без позначки самовільний. Крім того, реконструйована прибудова «а», внаслідок чого розширено площу належної Коваленку квартири з 3,25 кв. м. до 4,66 кв. м., штамп самовільно збудованого відсутній.

В інформаційній довідці з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09. 02. 2017 року зазначено, що на земельній ділянці знаходяться самовільно збудовані сараї «О, Р1», у довідці КПТІ БМР № 60 від 30. 01. 2008 року вказано наявність на території домоволодіння АДРЕСА_1 самовільно збудованих сараїв «О, Р1», господарчої будівлі «З-ІІ пов.»

При цьому жодних дозвільних документів на здійснення будівництва або реконструкції не видавалося.

Вказаними діями відповідачів порушуються її майнові права як співвласника будинку щодо порядку користування майном, яке є у спільній частковій власності, в провадженні Бердянського міськрайонного суду перебуває цивільна справа № 310/6186/16 про визначення порядку користування земельною ділянкою, щільна забудова земельної ділянки вплине на її розмір та конфігурацію, оскільки земельна ділянка буде виділена в тому числі і під будівлі, які фактично є самовільними.

На місце зруйнованих будівель, які були у спільному користуванні, відповідачами побудовані будівлі, у тому числі двоповерхові, які використовуюся виключно тими, хто їх будував, на місці квітника збудовано сараї, зменшена площа земельної ділянки загального користування. Як наслідок, вона позбавлена права вільно та повноцінно користуватись земельною ділянкою для власних потреб.

Крім того, реєстрація права власності на самочинні споруди вплинула на зменшення її частки у праві власності на житловий будинок, а частки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно збільшуються, і вони отримують більшу частку земельної ділянки.

У зв`язку з цим вона просить визнати самочинним будівництвом наступні будівлі, розташовані на території житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: прибудову «а» загальною площею 12,5 кв. м., сарай «О» загальною площею 9,8 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «З» загальною площею 29,7 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «Л» загальною площею 25,8 кв. м., альтанку «Б2» загальною площею 10,5 кв. м., альтанку «Б4» загальною площею 15,0 кв. м., сарай «М» загальною площею 1,3 кв. м.

Крім того, просить внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме – в опис об`єкту нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 991906623104, виключивши з опису об`єкту вказані будівлі, оскільки приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Степаненко Т. А. 02. 08. 2016 року здійснено державну реєстрацію вищевказаних самовільних будівель на підставі довідки – характеристики від 27. 07. 2016 року № 873, виданої КПТІ БМР, без належних правових підстав.

У відзиві ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на позовну заяву зазначено, що вони не визнають позовні вимоги на тій підставі, що позивач помилково обґрунтовує свої вимоги посиланням на ЗУ «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», який прийнятий у 2015 році, оскільки згідно ст. 58 Конституції України закони України та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позивач помилково відносить житловий будинок АДРЕСА_1 до багатоквартирного у зв`язку з тим, що в ньому більше, ніж 3 квартири, але згідно ст. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна вказаний будинок є не багатоквартирним, оскільки квартири в ньому не є окремими об`єктами нерухомого майна, окремої правової реєстрації не мають, в окремі об`єкти нерухомості не виділялися, а є об`єктами спільної часткової власності.

Крім того, всі надвірні господарчі будівлі та споруди були побудовані ще станом на 09. 08. 1984 року, частина з ним не мали правової реєстрації, а тому вони не були обраховані до розміру часток кожного власника.

Так, сіни «а» станом на 1984 рік вже були побудовані, внесені в інвентаризаційний опис будинку, у 1991 році мали державну реєстрацію, душ «Я1» побудований у 2002 році, у 2003 році мав державну реєстрацію.

На день проведення технічної інвентаризації 07.12. 2012 року була проведена державна реєстрація сараю «О», двоповерхового будинку літнього типу «З-ІІ пов.»

Ст. 376 ЦК України, на яку посилається позивачка, є бланкетною, Цивільний Кодекс України не визначає вичерпного переліку об`єктів, на які необхідно отримувати дозволи, такий перелік встановлюється наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства.

Наказом № 404 вказаного вище Міністерства від 09. 08. 2012 року було внесено зміни до п. 3. 2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (т. з. «будівельна амністія»), у зв`язку з чим вказані в позовні заяві надвірні будівлі та споруди не були зазначені в технічному паспорті як самочинні.

Крім того, в тексті постанови Запорізького апеляційного суду від 29. 01. 2019 року по справі № 310/4387/17 по справі, у якій брали участь ті самі сторони, зазначено, що на земельній ділянці, які відведена під домоволодіння АДРЕСА_1 , самовільно збудованих споруд не значиться.

Просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подали заперечення проти позову ОСОБА_1 , у якому зазначили, що позивачкою не обґрунтовано, яким чином відповідачі порушують її права.

Крім того, усі будівлі, які позивач вважає самовільними, були побудовані, добудовані, перебудовані та реконструйовані задовго до того, як ОСОБА_1 стала співвласницею домоволодіння. Літня кухня «Б» побудована ще у 1950 році, згідно генерального плану 19. 09. 1950 року вказана як сарай «а», у період з 1992 по 2003 роки, коли відбулося відчуження та приватизація квартир, сарай «Б» перейшов у власність ОСОБА_10 , та її спадкоємця ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 Вони користуються будівлею «Б» спільно, право користування нею закріплено у договорах купівлі – продажу, облагородили його та використовують його як літню кухню.

Вбиральня «Б1» побудована до 2002 року, також знаходиться у спільному користуванні співвласників.

Також сама позивачка при оформленні договору дарування приватним нотаріусом Степаненко Т. А. в п. 12 Договору підтвердила, що претензій до технічних характеристик не має, нотаріусом фактично проведено державну реєстрацію права власності і на самовільно збудовані споруди.

Зазначені позивачкою споруди не є самочинними, оскільки вони побудовані на земельній ділянці, яка відведена під домоволодіння та для будівництва і обслуговування житлового будинку, дозвіл чи проект на них не був потрібен у відповідності до наказу № 404 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства від 09. 08. 2012 року, жодних доказів того, що будівництво проведено з істотними порушеннями будівельних норм і правил, а також того, що будинок перебуває на території охоронної зони пам`яток архітектури позивачка не надала.

Крім того, визнання будівлі самочинним будівництвом не є способом захисту своїх прав, який передбачений ст. 16 ЦК України.

Просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка з представником підтримала свої вимоги і просить задовольнити на підставах, наведених у позовній заяві. Вказала, що жодна із вказаних нею в позовній заяві споруд не введена відповідачами в експлуатацію належним чином і не отримані дозволи на початок будівництва, і хоча побудовані вони були в різні роки, але в подальшому змінювались їх розміри, цільові призначення.

Співвласники ОСОБА_12 просять встановити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до часток у праві власності, і за рахунок того, що споруди не є самочинними, під них виділятиметься земельна ділянка, яка визначена як вільна від забудови, у зв`язку з чим її частка землі зменшується. На земельній ділянці під її вікнами розташовані дві двоповерхові прибудови, які в літній час використовуються для відпочиваючих, що заважає нормальному відпочинку.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 адвокат Арман В. М. підтримали свої заперечення і просять у позові відмовити, пояснили, що в їх користуванні перебувають прибудова «а», літня кухня «Б», сарай «О», прибудова «З», альтанка «Б4», сарай «М».

При їх легалізації вони діяли у законний спосіб, оскільки державою була прийнята так звана «будівельна амністія», то вони скористались своїм правом і узаконили належні їм споруди. Вони використовують прибудову «а» як єдине житло для своєї сім`ї, провели ремонт аварійної стіни, що не могла привести до значного збільшення загальної площі прибудови. Літня кухня «Б» та прибудова «Б2» побудовані ще у 1950 році, раніше використовувались як сарай, в них проведено косметичний ремонт.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала свої заперечення на позовну заяву, вказала, що в літній кухні «Л», яка належить її сім`ї, в 2005 році вони зробили ремонт, прибудували другий поверх, за рахунок цього змінилася площа, документів на її реконструкцію не отримували.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , та приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Степаненко Т. А. до суду не явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином, заперечень проти позову не надали.

ОСОБА_7 надала заяву про розгляд справи без її участі, на підтвердження того факту, що сарай «О», альтанка «Б4», будівля літнього типу «З», сарай «М», альтанка «Б2», будівля літнього типу «Л» є самочинними, долучила до матеріалів справи рішення Бердянського міськрайонного суду від 22. 12. 2009 року по справі № 22-1383/2010.

Треті особи до суду не явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення не надали, і суд розглядає справу за їх відсутності.

Допитаний судом в якості спеціаліста представник КПТІ БМР Бокаринов В. В. суду пояснив, що дійсно, на час прийняття 09. 08. 2012 Наказу № 404 року на земельній ділянці , на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , мали місце самочинні споруди, які були зазначені в довідках – характеристиках, але після прийняття вказаного Наказу внаслідок «будівельної амністії» за заявою власників самочинні споруди припинили свій статус як самочинні. Наказ діяв до січня 2013 року, був скасований адміністративним судом, але у зв`язку з тим, що закон зворотної сили не має, то назад ці споруди не переводили. Тому, коли у 2016 році колишній власник ОСОБА_13 отримував довідку, автоматично було зазначено, що споруди не самочинні.

Дійсно, на ці побудови взагалі не було надано жодних документів та дозволів на початок будівельних робіт, земельна ділянка не відведена. Якщо в результаті змінилися розміри споруди, або добудовано другий поверх як на будівлі «Л», то це реконструкція, а не ремонт, і на неї необхідно отримувати дозвіл. Згідно Інструкції про проведення інвентаризації те, що в прибудові «а» здійснено прибудову, то це не просто зміна цільового призначення, а будівельна прибудова, а якщо стіна збільшилася на 2 метри, то це вже зміна техніко – економічних показників.

Вислухавши сторони, спеціаліста, вивчивши матеріали цивільної справи та інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

При цьому до вересня 2018 року сторони мали такі частки:

- ОСОБА_1 - 1/8;

- ОСОБА_8 ( спадкоємець ОСОБА_7 ) – 1/5 частка;

- ОСОБА_6 - 1/36 частка;

- ОСОБА_3 – 1/36 частка;

- ОСОБА_5 – 1/36 частка;

- ОСОБА_4 – 1/8 частка;

- ОСОБА_9 – 2/5 частки.

Крім того, ОСОБА_1 має у власності ціле убудоване приміщення загальною площею 26,35 кв. м., що знаходиться у цьому ж будинку.

16. 11. 2018 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі – продажу, відповідно до якого до останньої перейшло право власності на 2/55 частки.

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0753 га, виділеній рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 10 від 09. 01. 1992 року.

ОСОБА_1 вказує на порушення її прав як співвласника домоволодіння з боку відповідачів тим фактом, що на території домоволодіння знаходяться самовільно зведені будівлі та споруди, а саме: сараї «О, Р1, П1», навіси «Т,Н», гараж «К», альтанки «З,Х,У», веранда «И1», що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03. 06. 2003 року.

Згідно опису житловий будинок значно змінився за рахунок добудов, прибудов, нового будівництва, і в порівнянні з технічним паспортом на будинок.

Так, станом на 27. 05. 2003 року і технічним паспортом на житловий будинок станом на 01. 04. 2016 року сарай «О», сарай «Р1», двоповерховий будинок літнього типу «З-ІІ пов.» вже значиться без штампу «самовільно збудований»; реконструйована прибудова «а», внаслідок чого розширено площу належної ОСОБА_12 квартири без позначки «самовільно збудована».

Всього побудовано без дозвільних документів прибудову «а» загальною площею 12,5 кв. м., сарай «О» загальною площею 9,8 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «З» загальною площею 29,7 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «Л» загальною площею 25,8 кв. м., альтанку «Б2» загальною площею 10,5 кв. м., альтанку «Б4» загальною площею 15,0 кв. м., сарай «М» загальною площею 1,3 кв. м.

При цьому в користуванні та власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають прибудова «а», літня кухня «Б», сарай «О», прибудова «З - двоповерхова», альтанка «Б4», сарай «М».

У власності ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебуває літня кухня «Л- двоповерхова».

Факт того, що сарай «О» є самочинним підтверджується витягом з0 реєстру прав власності від 03. 06. 2006 року, виданим КПТІ, інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 09. 02. 2017 року, технічними паспортами на будинок, виготовленими станом на 27. 05. 2003 року, 14. 01. 2007 року, довідками КПТІ від 26. 02. 2009 року, 10. 06. 2010 року ( а. інв.. справи № 199, 226, 231).

Те, що двоповерхові самочинні споруди «З» та «Л» мали статус самочинних підтверджено технічним паспортом БТІ від 31. 01. 2008 року, рішенням Бердянського міськрайонного суду від 22. 12. 2009 року, довідками КПТІ від 26. 02. 2010 року.

Факт того, що прибудова «а» є самовільно збудованою підтверджено матеріалами інвентарної справи на житловий будинок, з яких вбачається, що раніше вказана прибудова мала менші розміри, що свідчить про її реконструкцію, а отже про необхідність отримання дозволу на початок робіт по реконструкції нерухомого майна.

Доводи ОСОБА_4 , в яких він вказує, що прибудова «а» побудована ще у 1984 році не спростовує того факту, що вона були добудована, перебудована та переобладнана в подальшому без належних дозволів.

Позивачка зазначає, і це не спростовується і не заперечується самими відповідачами, що при зміні статусу побудов і споруд з «самовільних» відповідачами не отримувалися документи на початок будівництва, в експлуатацію споруди не приймалися, земельна ділянка під споруди не виділялася, згоди інших співвласників вони не отримували, а скористались наданим правом на т. з. «будівельну амністію» згідно із наказом № 404 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства від 09. 08. 2012 року.

Вказані обставини підтверджуються також матеріалами інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 , з яких вбачається, що на території домоволодіння мають місце самовільні споруди, які в подальшому при поданні довідки – характеристики КПТІ БМР нотаріусу втратили статус «самочинних».

При цьому спеціаліст КПТІ підтвердив в судовому засіданні, що двоповерхові будівлі «Л» та «З», а також прибудова «а» не являються результатом поточного ремонту, а є реконструкцією зі зміною техніко – економічних показників.

Тобто такі властивості має новостворене майно, на яке згідно вимог ст. 376 ЦК України необхідно отримати відповідний документ, який дає право виконувати будівельні роботи.

Визнання того факту, що будівлі, про які зазначають сторони, є самовільними, тобто побудованими та реконструйованими без отримання дозвільних документів не є цивільною відповідальністю в розумінні ст. 5 ЦК України, отже положення ст. 58 Конституції України до цих правовідносин застосовані бути не можуть.

Отримання права власності як цивільного права на об`єкт нерухомого майна на підставах, встановлених законом, прямо пов`язано з існуванням законного права на земельну ділянку, на якій споруджується об`єкт, і дотриманням встановленого порядку будівництва об`єктів нерухомості.

Можливість визначення конкретного об`єкта як об`єкта нерухомості, який може функціонувати і використовуватися по цільовому призначенню, пов`язана з дотриманням процедури прийняття об`єкта до експлуатації.

Згідно п. 2 постанови КМУ від 13. 04. 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», яка діяла на період дії Наказу № 404 від 09. 08. 2012 року, уразі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31. 12. 2009 року, особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Міністерством будівництва та житлово- комунального господарства.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Тобто, виходячи з вищевикладеного суд вважає, що порядок прийняття споруд в експлуатацію, визначений Наказом № 404 від 09. 08. 2012 року не замінював наявність декларації про готовність об`єкту до експлуатації, а технічний паспорт та довідка - характеристика БТІ не є документами, які надають право зареєструвати право власності на самочинні споруди.

Крім того, п. п. 41, 45 постанови КМУ від 25. 12. 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що для державної реєстрації права власності на новозбудований та реконструйований об`єкт нерухомого майна в тому числі подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України по справі № 6-130цс13 від 04. 12. 2013 року у розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» положення статті 376 ЦК поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна як фізичними, так і юридичними особами. При вирішенні справ цієї категорії та застосуванні статті 376 ЦК суди повинні керуватися положеннями законодавства України про містобудування, яке складається, зокрема, із Конституції України, відповідних положень ЦК, Земельного кодексу України (далі - ЗК), законів України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон № 2780-XII), від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687-XIV), від 16 вересня 2008 року № 509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), від 22 травня 2003 № 858-IV "Про землеустрій", від 19 червня 2003 року № 963-IV"Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання, з дотриманням яких повинно здійснюватися будівництво об`єктів нерухомості.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2012 р. №6 право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.

Судом встановлено, що 02. 08. 2016 року приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Степаненко Т. А. здійснила державну реєстрацію самовільних споруд, що підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11. 09. 2017 року.

Так, будівлі літнього типу «З» та «Л», сараї «О, М» є новозбудованими об`єктами, а прибудова «а», літня кухня «Б», альтанки «Б2, Б4», що розташовані в домоволодінні по АДРЕСА_1 , утворилися в результаті реконструкції, отже для реєстрації права власності на них нотаріус, як державний реєстратор, повинен був витребувати у заявника декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, чого зроблено не було.

Проте нотаріус при видачі правовстановлюючого документа вніс до опису та фактично провів державну реєстрацію права власності, в тому числі, і на самовільні будівлі, на підставі довідки – характеристики від 07. 04. 2016 року № 318, та від 27. 07. 2016 року № 873, виданих КП БТІ БМР, тому необхідно внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та виключити з опису об`єкти самовільного будівництва.

Що стосується тверджень відповідачів про неналежний спосіб звернення позивачки до суду, то суд вважає, що ОСОБА_1 звернулася до суду у належний спосіб, який узгоджується з ч. ч. 1, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, який передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути ,п. 4) - відновлення становища, яке існувало до порушення.

Іншим чином, ніж за таким зверненням до суду і визнанням споруд самочинними, ОСОБА_1 не може захистити своє право на належне користування земельною ділянкою, оскільки її неодноразові звернення до органів місцевого самоврядування залишились без задоволення.

Крім того, під зазначені будівлі, які не мають статусу самочинних, співвласникам буде виділятись у користування земельна ділянка, при цьому частка позивачки суттєво зменшиться, цивільний позов ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою вже перебуває на розгляді у Бердянському міськрайонному суді, що підтверджено копією позовної заяви (а. с. 224 т. 1).

Глава 26 ЦК України визначає порядок та процедуру здійснення права спільної власності, і зокрема ч.ч. 3, 4 ст. 357 цього ж Кодексу передбачають, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можливо відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Суд встановив, що своєї згоди співвласники житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на реконструкцію та будівництво не надавали, проте останні за рахунок легалізації побудованих без належного дозволу споруд можуть збільшити свої частки у праві власності.

Тому суд вважає за необхідне визнати самочинним будівництвом прибудову «а» загальною площею 12,5 кв. м., сарай «О» загальною площею 9,8 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «З» загальною площею 29,7 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «Л» загальною площею 25,8 кв. м., і внести відповідні зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме – в опис об`єкту нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 991906623104, оскільки приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу здійснила державну реєстрацію вказаних споруд на підставі довідки – характеристики КПТІ № 873 від 27. 07. 2016 року.

Разом з тим суд вважає, що немає необхідності визнавати самовільними спорудами альтанку «Б2», альтанку «Б4», сарай «М», оскільки вони є приналежними до основної споруди, та мають незначні переобладнання, тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 16,357, 376 ЦК України, ст. ст. 11,12,13, 258- 263 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати самочинним будівництвом наступні будівлі, розташовані на території житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме : прибудову «а» загальною площею 12,5 кв. м., сарай «О» загальною площею 9,8 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «З» загальною площею 29,7 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «Л» загальною площею 25,8 кв. м.

Внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме – в опис об`єкту нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 991906623104, виключивши з опису об`єкту наступні будівлі: прибудову «а» загальною площею 12,5 кв. м., сарай «О» загальною площею 9,8 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «З» загальною площею 29,7 кв. м., будівлю літнього типу (двоповерхову) «Л» загальною площею 25,8 кв. м.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24. 02. 2020 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Т. А. Троценко