Рішення № 87934360, 26.02.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/6264/19

Провадженя№ 2/266/231/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого-судді - Курбанової Н.М.,

при секретарях - Макогон С.Б., Мацуки Т.М., Широковій Г.К.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Маріупольської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з дитинства він перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_2 . Їх стосунки усі сприймали як стосунки братів. Сім років тому у нього погіршилися відносини з дружиною, і ОСОБА_2 запропонував йому переїхати жити до нього, він погодився і з осені 2011 року став мешкати разом з ним та його матір`ю - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Вони мешкали, як одна родина, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, перед смертю дуже просила його не кидати її рідного сина - ОСОБА_2 , який не мав родини та потребував сторонньої допомоги. Він пообіцяв ОСОБА_3 , що після її смерті не покине її сина, тому що він йому на протязі тривалого часу як брат. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді: 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 . Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 її син був зареєстрований та проживав разом з неї, він вважав, що фактично прийняв спадщину і в будь-який час, на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, зможе її оформити. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді: квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 . Похованням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 займався він. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , крім нього не має. У встановлений законом термін він звернувся до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Пахниць Н.В., з метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріусом йому було роз`яснено, що без підтвердження родинних стосунків з померлим, він не можу оформити спадщину і йому запропоновано звернутися до суду. Після смерті ОСОБА_2 він прийняв на себе всі цивільні права та обов`язки, які мали майновий характер і були пов`язані з доглядом і утриманням квартир та правом користування. За цих підстав, для захисту своїх прав на спадщину, вінзвернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім`єю з вересня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати його спадкоємцем по закону четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.10.2019 року,позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги, залишено без руху.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2019 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги та права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради в частині визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом залишено без розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 січня 2020 року, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті, долучено докази до матеріалів справи, викликано свідків.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2020 року, судове слідство по справі поновлено, зобов`язано Другу маріупольську державну нотаріальну контору надати суду із Спадкового реєстру відомості про коло осіб, які звернулись із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві та пояснив, що він з дитинства дружив з ОСОБА_2 . Він з осені 2011 року став мешкати разом з ОСОБА_2 та його матір`ю - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю, вели спільне господарство. ОСОБА_3 померла, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді: 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , крім нього не має. Просить позов задовольнити, встановити факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім`єю з вересня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати його спадкоємцем по закону четвертої черги, після смерті ОСОБА_2 .

Представник відповідача Маріупольської міської ради Карацюба В.Л., який діє на підставі довіреності, до суду надав заяву, якою просив провести розгляд справи без участі представника міської ради, просив прийняти рішення у відповідності до діючого законодавства, з урахуванням наявних доказів по справі.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона ОСОБА_1 знає давно. У 1985 р. їй виповнилося 16 років, вона закінчила школу та приїхала з Чукотки до м. Маріуполя. У той час і познайомилася з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та вони почали товаришувати. ОСОБА_2 проживав з матір`ю ОСОБА_3 , батько у їх житті не був присутній. Спочатку вони з матір`ю жили у однокімнатній квартирі, а потім придбали двокімнатну квартиру. З часом матір захворіла, погано стала ходити, у неї боліли ноги, серце, тоді ОСОБА_1 почав допомагати їм, бо ОСОБА_2 був йому як брат. Крім того, ОСОБА_2 дуже побили та у нього почала боліти голова. У 2011 р. ОСОБА_1 посварився з дружиною та фактично почав проживати з ОСОБА_5 однією сім`єю. ОСОБА_3 померла, а ОСОБА_2 був не пристосований до життя, тому ОСОБА_1 продовжував у всьому йому допомагати: ходив в магазин, аптеку, прибирався по квартирі та інше. Коли вона приходила у гості до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був завжди там. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 займався їх похованням, інших родичів у Вірченків не було, вона нікого не бачила.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_2 її сусід з 3 поверху, а вона проживає на 4 поверсі у квартирі АДРЕСА_4 . Вона проживає в даному будинку від дня його заснування. Вірченки вселились в цей будинок пізніше. Вона товаришувала з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка мала надію, що її син створить родину, але цього не сталося. Сама ОСОБА_3 хворіла, син також, крім того, його побили, що також відобразилося на його стані здоров`я. У 2011 р. ОСОБА_1 посварився з дружиною та фактично почав проживати з ОСОБА_5 однією сім`єю. ОСОБА_3 казала, що в неї тепер два сини. Коли вона приходила до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 завжди був у них в квартирі, вони сиділи за столом. ОСОБА_1 у всьому їм допомагав, поховав ОСОБА_3 після її смерті. Десь через місяць після смерті ОСОБА_3 помер і її син ОСОБА_2 . Його також поховав ОСОБА_1 . Нікого крім ОСОБА_1 вона у ОСОБА_5 не бачила.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що знає ОСОБА_1 давно, він його друг, разом навчалися в технікумі в одній групі, а ОСОБА_2 навчався в другій. Вони товаришували. ОСОБА_1 у 1999 р. одружився, а десь у 2010-2011 роках посварився з дружиною та став жити у ОСОБА_2 і його матері ОСОБА_3 , бо ОСОБА_8 його запросив до себе жити. ОСОБА_1 у всьому допомагав ОСОБА_2 : ходив в магазин, купляв харчі, ліки в аптеці, робив ремонт у квартирі. Займався похованням ОСОБА_3 після її смерті. ОСОБА_2 хворів, потребував догляду, а після того як його побили, його стан здоров`я погіршився. Коли ОСОБА_2 помер, поховав його ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1216 ЦК України, визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст.1217 цього Кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1223 ЦК Укрїани право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст.ст.1220,1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно зі ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За приписами ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 23.05.2018 року Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполі, Донецької області, актовий запис № 500 (а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 15.08.2018 року Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі, Донецької області, актовий запис № 764 (а.с. 7).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 21.12.1995р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації № 2427898 від 25.12.2003р. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 4558 від 05.11.2003р., на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 (а.с. 8).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 59565608 від 25.02.2020р., наданою Другою маріупольською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 не відкривалася (а.с. 56-58).

Відповідно до довідки ПрАТ «ММК ім. Ілліча» від 01.11.2019р. № 572 ОСОБА_1 працював на комбінаті з 18.07.2001р. по 17.06.2014р. (а.с. 22-23).

Згідно з довідкою Маріупольського міського центру зайнятості № 09-4774 від 21.11.2013р. ОСОБА_2 , 1967р.н., перебував на обліку як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 19.12.2012р. по 19.04.2013р. (а.с. 24).

Відповідно до витягу з історії хвороби № 1322 та медичної картки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкає в квартирі АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в « НОМЕР_3 № 5» з 27.10.2004р. по 10.11.2004р. з діагнозом закрита ЧМТ, забій головного мозку легкого ступеню, перебував на медичному обліку в «МЛ № 9» (а.с. 25-32).

Згідно з медичною карткою амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка мешкає в квартирі АДРЕСА_3 , перебувала на медичному обліку в « НОМЕР_4 », хворіла, проходила ехокардиографічне дослідження серця в «Центрі первинно медико-санітарної допомоги № 4» (а.с. 33-36).

Відповідно до квитанції за березень 2019р., квітень 2019р., травень 2019р., серпень 2019р., жовтень 2019р., ОСОБА_1 сплачував комунальні послуги за користування кв. АДРЕСА_3 (а.с. 37-45).

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 6 та ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з елементів здійснення принципу справедливого судочинства є принципи «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення.

В пункті 45 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»), проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»).

Аналізуючи зазначені норми права, роз`яснення Верховного Суду України, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо та у їх сукупності, керуючись критерієм доведення обставин «поза розумним сумнівом», суд приймає до уваги вищезазначені докази, надані позивачем, покази свідків, та вважає, що ці докази з достовірністю та об`єктивно підтверджують те, що позивач проживав однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_2 з вересня 2011 року по 3 серпня 2018 року, тобто понад п`яті років до відкриття спадщини. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні довів належним чином те, що протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини він проживав із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю, вів спільне господарство, ніс витрати, проводив ремонт, поховав матір ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а тому набув статусу спадкоємця четвертої черги.

Таким чином з урахуванням вищенаведеного, відсутності спору про право та інших спадкоємців, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 223, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю з вересня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем по закону четвертої черги, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення - 06.03.2020 року.

Суддя: Курбанова Н. М.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце мешкання: АДРЕСА_1

Маріупольська міська рада, 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, ЄДРПОУ 33852448