Рішення № 87932156, 26.02.2020, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1789/18

Провадження № 2/192/744/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" лютого 2020 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання – Корота Л.С.,

позивачки – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Солонянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про зміну розміру стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач є батьком їх спільної дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2011 року з відповідача було стягнуто аліменти на її користь на утримання їх спільного сина в розмірі 410 грн. щомісячно, на виконання якого, було видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у Солонянському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

На даний час дитина навчається у Ліцеї інформаційних технологій у 7 класі, плата за навчання у якому становить 6398 грн. 05 коп. за рік. Крім того, дитина відвідує заняття у художній школі, плата за навчання у якій становить 350 грн. щомісячно, відвідує репетитора з англійської мови, заняття у якого становлять 300 грн. на місяць, також відвідує секцію з футболу, плата за який складає 300 грн. на місяць.

Окрім цього, позивачка достатньо уваги приділяє здоров`ю дитини і кожен рік забезпечує його оздоровленням у літніх таборах. В 2018 році дитини відвідала дитячий табір м. Усова у м. Скадовськ, вартість путівки становила 2000 грн., які вона сплатила особисто.

Також дитині необхідне планове обстеження у ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова НАМН України» у м. Одесі, після перенесеної у вересні 2015 році операції на лівому оці, що також потребує значних затрат і стягнутих судом аліментів у розмірі 410 грн. на місяць не вистачає, щоб забезпечити необхідні потреби дитини.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, добровільно збільшувати розмір аліментів не зважаючи на те, що змінився гарантований державою мінімальний розмір аліментів не бажає.

З посиланням на ст. 192 СК України прохала змінити розмір стягуваних з відповідача за судовим рішенням аліментів з 410 грн. щомісячно на 2000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, так як дитині необхідне нормальне харчування, одяг, та інші речі для забезпечення фізичного та духовного розвитку.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву згідно якої просив розглядати справу у їх відсутність (а.с. 97).

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду пояснення на позовну заяву, які судом до уваги не прийнятті, оскільки подані з пропуском строку встановленого судом.

З`ясувавши думку сторін, які не заперечували проти розгляду справи у відсутність представника третьої особи Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та третьої особи ОСОБА_5 , суд постановив проводити розгляд справи у їх відсутність.

Суд, заслухавши позивачку, відповідача, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що згідно рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2011 року на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 410 грн. щомісячно починаючи з 18 січня 2011 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10, 11).

На виконання рішення суду 03 березня 2011 року видано виконавчий лист №2-194/11, який знаходиться на виконанні у Солонянському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 12).

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Як вбачається з квитанцій № 1856446 від 10 січня 2018 року на суму 700 грн., № 18705875 від 28 лютого 2018 року на суму 700 грн., № 18809594 від 12 квітня 2018 року на суму 350 грн., № 19117764 від 14 вересня 2018 року на суму 1040 грн., від 19 жовтня 2018 року на суму 1040 грн., № 1-263 К від 15 січня 2020 року на суму 2050 грн., ОСОБА_1 здійснила плату за навчання учня ОСОБА_4 в МКЗК «ДДХШ № 1» (а.с. 13, 14, 15, 19, 68, 69).

Відповідно до квитанцій № 18210626 від 12 вересня 2017 року на суму 3199 грн. 02 коп., № 18583301 від 15 січня 2018 року на суму 3199 грн. 03 коп., № 19108541 від 10 вересня 2018 року на суму 6240 грн., № 19197346 від 21 січня 2019 року на суму 6240 грн., ОСОБА_1 здійснила плату за підготовчі курси Микуленка І.В., учня 6, 7 класів в КЗО «Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій (а.с. 16, 17, 20, 71).

Згідно медичного висновку ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова НАМН України», ОСОБА_6 , 2006 року народження знаходився на стаціонарному лікуванні точну дату лікування встановити неможливо (а.с. 21).

З довідки голови первинної профспілкової організації Нікопольських електричних мереж вбачається, що ОСОБА_1 придбала путівку своєму сину ОСОБА_4 в дитячий табір м. Усова на період з 30 червня 2018 року по 13 липня 2018 року, вартість путівки склала 2000 грн. (а.с. 22).

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 21 грудня 2018 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 82).

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої на Україні з 27 вересня 1991 року "держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей".

Згідно ст.ст. 180-182 СК України, батьки зобов`язані матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей, при цьому при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інших обставин, що мають істотне значення, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином головною умовою зміни розміру аліментів за позовом платника або одержувача, є зміни матеріального або сімейного стану погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Обґрунтовуючи підстави збільшення розміру аліментів, позивачка в позові послалась на те, що нею здійснено витрати на додатковий розвиток дитини сторін, а також витрати на лікування дитини, у зв`язку із травмою ока.

Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Будь-яких підстав передбачених ст. 192 СК України, щодо збільшення розміру аліментів позивачка в позові не зазначає, навпаки, судом встановлено, що матеріальний стан відповідача погіршився, оскільки відповідно до трудової книжки відповідач перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний і отримує допомогу (а.с. 40), окрім цього у відповідача змінився сімейний стан, в нього народилась інша дитина, яка перебуває також на його утриманні (а.с. 82).

Що стосується доводів позивачки щодо встановлення нижчої межи розміру аліментів 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то суд зауважує таке.

Законом України від 03 липня 2018 року N2475-VII I частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Тобто законодавство передбачає механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть за наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Таким чином, зміна мінімального розміру аліментів на законодавчому рівні не є підставою для зміни розміру аліментів судом в цій частині.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладена в постанові від 20 червня 2019 року по справі №632/580/17.

За таких підстав суд вважає, що позивачкою не доведено в судовому засіданні належними та допустимими доказами наявності підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача, всі наведені позивачкою доводи надають позивачці підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, який позивачкою не заявлений, тому суд вважає, що в задоволенні позову про збільшення розміру аліментів слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 180-182, 183, 192 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 треті особи - Солонянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який знаходиться за адресою: смт Солоне, Солонянського району Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 13, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємців і організацій України 34868045 Микуленко Тетяна Михайлівна, яка мешкає: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.