Рішення № 87931980, 21.02.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3562/18

2/214/555/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 лютого 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ускладі:

Головуючого судді- Гриня Н.Г.,

за участю секретарів судового засідання- Печарник З.І.,Фартушної Є.К.,

представника позивача – Бурлаченка С.Ю. представника відповідача – Самсонової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про скасування наказів, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Бурлаченко С.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 06.06.2018 року, який було уточнено 09.10.2019 року в якому просить суд: стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 користь суму заробітної плати у розмірі 46065,00 грн.; стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України на користь ОСОБА_1 суму в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.; стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за затримку виплати заробітної плати у період з 07.01.2017 року по 23.07.2018 р. в розмірі 3326,13 грн.; стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн.; скасувати наказ №2782-к від 12 «Про персональні надбавки до посадового окладу» та зобов`язати ПАТ «Державний ощадний банк України» нарахувати та виплатити належні ОСОБА_1 персональні надбавки до посадового окладу в повному обсязі за вересень 2018 року; скасувати наказ №2778-к від 12.09.2018 р. «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Пред`явлені вимоги мотивовано наступним. З 14.11.2016 року ОСОБА_1 працював в ПАТ «Державний ощадний банк України» на посаді головного спеціаліста банківської безпеки філії – Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк». Враховуючи його посадові обов`язки його графік роботи є досить змінним і досить часто він мав виходити на роботу у вихідні та святкові дні, оскільки у вихідні кожного дня інкасаторська служба обслуговує більше 50 торгових точок, здійснюючи інкасацію готівки в різні магазини. Невиконання обов`язків перед вказаними торговими організаціями з боку банку, загалом має тягнути великі штрафні санкції і саме тому керівництво фактично кожні вихідні примушувала його та інших співробітників виходити на роботу у святкові і вихідні дні, які для нього не є офіційно робочим. При цьому відповідачем, не дивлячись на вимоги про його роботу у вказані дні всупереч нормам діючого законодавства «про оплату праці», КЗпП України та інше не проводиться облік даних днів як робочих та не проводиться оплата за них відповідно до вказаних норм. Так за останній період ним було відпрацьовано наступні вихідні дні, які не було обліковано та оплачено належним чином: 2017 рік – 7, 8, 9, 21, 22 у січні; 11,12, 25, 26 у лютому; 8,11,12,25,26 у березні; 8,9, 17,22, 23, 29, 30 у квітні; 20,21 у травні; 3-5, 17, 18, 28 у червні; 1,2, 15, 16, 29, 30 у липні; 12,13,24,25 у серпні; 9, 10, 23, 24 у вересні; 28, 29 у жовтні; 11, 12, 25, 26 у листопаді; 10, 23, 24 у грудні. Разом за 2017 рік відпрацьовано у вихідні і святкові дні 52 дні, заробітна плата за які йому не було нарахована та виплачена. 2018 рік - 1, 2, 6, 7, 20, 21 у січні; 3,4, 17, 18 у лютому; 4, 17, 18, 31 у березні; 1, 7, 8, 9, 14, 15, 30 у квітні; 1, 6, 9, 12, 13, 19, 20, 26, 27, 28 у травні. Разом за 2018 рік у вихідні та святкові дні відпрацював 31 день, заробітна плата за які не була нарахована та виплачена. Загалом не було оплачено 83 дні. Він неодноразово звертався до керівництва у письмовій формі та шляхом подання службових записок та заяв у електронному вигляді т. я. специфіка роботи банку передбачає таку «форму спілкування» із-за того, що головний підрозділ нашого банку розташований у м. Києві. Останнього разу своїм листом від 26.04.2018 р. відповідач відмовив йому у вказаній виплаті з досить цинічним посиланням на те, що така оплата здійснюється лише за умови виданні відповідного наказу по філії, який у свою чергу мав би бути погоджений із профспілковим комітетом банку.Вказане вважає грубим порушенням норм діючого законодавства та Конституції України. Відповідно до довідки №10321-11/0500 від 11.04.2018 р. його середньоденна заробітна плата складає 277,50 грн. за день.Таким чином відповідач має сплатити йому за відпрацьовані дні наступну заробітну плату: 277,50 грн. * 83 відпрацьованих вихідних дні * 2 (двократний розмір за роботу у вихідні дні) = 46065,00 грн.

Крім того, якщо виплата зарплати затримується на один і більше календарних місяців,роботодавець зобов`язаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати (далі – компенсація) (ст. 34 Закону про оплату праціта ст. 1, 2 Закону № 2050). Враховуючи вказане, відповідач (роботодавець) повинен сплатити компенсацію втрати частини заробітної плати, за наступними розрахунками:

Сума заборгованості за місяць становить = 277,50 грн. (денний розмір заробітної плати) * 2 (подвійний розмір за роботу у вихідні/святкові дні) * кількість днів * коефіцієнт за місяць.

За 2017 рік: Січень: 2775,00 грн. (555,00 грн. * 5 днів) * 0,173 = 480,08 гривень; Лютий: 2220,00 грн. (555,00 грн. * 4 дня) * 0,162 = 359,64 гривень; Березень: 2775,00 грн. (555,00 грн. * 5 днів) * 0,141 = 391,28 гривень; Квітень: 3885,00 грн. (555,00 грн. * 7 днів) * 0,131 = 508,94 гривень; Травень: 1110, 00 грн. (555,00 грн. * 2 дня) * 0,117 = 129,87 гривень; Червень:3330,00 грн. (555,00 грн. * 6 днів) * 0,099 = 329,67 гривень;Липень:3330,00 грн. (555,00 грн. * 6 днів) * 0,097 = 323,01 гривень;Серпень:2220,00 грн. (555,00 грн. * 4 дня) * 0,098 = 217,56 гривень; Вересень: 2220,00 грн. (555,00 грн. * 4 дня) * 0,076 = 168,72 гривень; Жовтень: 1110,00 грн. (555,00 грн. * 2 дня) * 0,064 = 71,04 гривень; Листопад: 2220,00 грн. (555,00 грн. * 4 дня) * 0,054 = 119,88 гривень; Грудень: 1665,00 грн. (555,00 грн. * 3 дня) * 0,044 = 73,26 гривень. Загальна сума компенсації за затримку заробітної плати за 2017 рік становить 3172,95 гривень.

За 2018 рік: Січень: 3330,00 грн. (555,00 грн. * 6 днів) * 0,028 = 93,24 гривень; Лютий: 2220,00 грн. (555,00 грн. * 4 дня) * 0,019 = 42,18 гривень; Березень: 2220,00 грн. (555,00 грн. * 4 дня) * 0,008 = 17,76 гривень. Загальна сума компенсації за затримку заробітної плати за 2018 рік становить 153,18 гривень.

Сума компенсації за весь період затримки заробітної плати (07.01.2017 рік – 23.07.2018 рік) у загальній сумі становить 3326, 13 гривень.

В його випадку вказаний період не було ані оплачено у відповідному розмірі, ані обліковано як робочі дні з метою у подальшому отримання ним т. з. «відгулів», тобто вихідних днів, що є грубим порушенням діючого законодавства про працю.

Крім того, своїми діями відповідач завдав йому певних проблем, а саме невиплатою заробітної плати за відпрацьовані вихідні дні, позбавив його засобів для життя. Постійна робота у вихідні та святкові дні призводила до сімейних скандалів з дружиною, оскільки вона постійно докоряє його тим, що вони не взмозі поїхати з дітьми на відпочинок у вихідні дні. Розмір завданої моральної шкоди оцінює у 50000,00 гривень, що підлягає стягненню саме з відповідача.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін т.1 а.с. 154-155).

Ухвалою суду від 14.11.2018 року було прийнято до розгляду уточнену позовну заяву в редакції від 09.10.2018 року (т. 1 а.с. 201).

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник відповідача подав відзив на позов (т.1 а.с.161-162) та відзив на уточнену позовну заяву (т. 1 а.с. 239-242), в яких просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з його необґрунтованістю. Свою позицію мотивував тим, що позивачем не надано належних доказів про залучення його до роботи у вихідні та святкові дні, а саме відповідних документів (наказів, табелів обліку). До того ж, позивач стверджує, що службові записки про необхідність роботи у вихідні дні на ім`я начальника управління він не надавав, відповідні накази не видавались, відмітки в табелі обліку використання робочого часу відсутні. Облік використання робочого часу має бути підтверджений відповідними первинними бухгалтерськими документами, форм й порядок яких встановлений відповідними нормативними документами. Згідно п. 16.4 Колективного договору АТ «Ощадбанк» для обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих банку, контролю за дотриманням працівниками встановленого Правилами внутрішнього трудового розпорядку режиму робочого часу, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці в установах банку застосовуються табелі обліку використання робочого часу. У табелі робочого часу по числах місяця відмічаються дні явок та неявок працівників на роботу: тривалість роботи у годинах та хвилин кожного, чергові, навчальні відпустки, відпустки по догляду дитиною, інші невиходи. Причини невиходів на роботу відображаються відповідною умовною позначкою – літерою. Умовні позначення видів затрат робочого часу та невиходів на роботу наведено у типовій формі №11-5 табелю обліку використання робочого часу. Доводи позивача, що доказом перебування на робочому місці можуть бути дані з «Журналу проведення інструктажів» та «Книги обліку видачі/приймання вогнепальної зброї», є хибними, оскільки вони перш за все, слугують для обліку проведення цільових інструктажів працівників сектору інкасації та перевезення валютних цінностей та обліку руху вогнепальної зброї і на відміну від табелю обліку робочого часу не є первинним документом обліку робочого часу, а тому не можуть бути покладені в основу рішення суду. Відповідно до Додатку 1 до Інструкції про порядок обліку, зберігання, використання, доступу та розкриття інформації, затвердженої Постановою правління від 22.09.2017 року №840 «Перелік відомостей, що становить банківську та комерційну таємницю в установах АТ «Ощадбанк» визначає, що у системі банку до комерційної таємниці віднесено: відомості про наявність і рух зброї в цілому по систем банку, а також по кожні підвідомчій установі. При прийому на роботу 09.11.2016 року ОСОБА_1 було надано зобов`язання про нерозголошення відомостей, що становлять банківську або комерційну таємницю в установах АТ «Ощадбанк». Долучивши до позовної заяви копії «Книга обліку видачі/приймання вогнепальної зброї» позивач розголосив комерційну таємницю. Такі дії позивача підпадають під ознаки кримінального злочину передбаченого ст.. 232 КК України. «Журнал проведення інструктажів» та «Книга обліку видачі/приймання вогнепальної зброї» взагалі не можуть бути взяті до уваги, як докази в обґрунтування позовних вимог. Також, щодо вимог про скасування наказів «про оголошення догани Шелудько О.Г.» №2778-к від 12.09.2018 р. та «Про персональні надбавки до посадового окладу» №2782-к від 12.09.2018 р. Відповідно до висновків службового розслідування , затверджених 11.09.2018 року, встановлений факт розголошення головним спеціалістом відділу банківської безпеки філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» Шелудько О.Г. відомостей, що становлять комерційну таємницю. Відповідно до п.2.19 посадової інструкції ОСОБА_1 , затвердженої 14.11.2016 року (додана позивачем до матеріалів справи) головний спеціаліст відділу банківської безпе1ки забезпечує збереження банківської і комерційної таємниці та інформації, що носить конфіденційний характер. Факт розголошення інформації позивачем не заперечується, але він безпідставно посилається на те, що не знав норм інструкції та не був ознайомлений з нею. Позивач був особисто ознайомлений з посадовою інструкцією , а відтак додаткового ознайомлення під підпис із конкретними внутрішніми нормативними актами, що регулюють порядок обліку , зберігання , використання, доступу та розкриття інформації, що містить банківську та комерційну таємницю, не вимагається. Твердження позивача про отримання повідомлення після подання позовної заяви про необхідність заповнення «Зобов`язання про нерозголошення відомостей, що становлять банківську або комерційну таємницю в установах АТ «Ощадбанк», оскільки він його не надсилався, оскільки був відсутні серед адресатів та даний лист не містить нормативних актів щодо порядку, обліку, зберігання, використання, доступу та розкриття інформації, що містить банківську та комерційну таємницю, нормативні документи з цього питання працівники банку повинні знати в силу покладених на них вимог посадових інструкцій. Таким чином, вказаний лист не має відношення до позивача та наданого ним позову, подання зазначеного листа , як доказу до позовної заяви, свідчить про те, що позивач, скориставшись своїм службовим становищем з чужої поштової скриньки роздрукував цей лист, знову порушивши вимоги внутрішніх нормативних актів банку щодо захисту інформації. З викладеного вбачається наявність трудової дисципліни з боку позивача та відсутність порушень з боку банку правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення. Також згідно п. 3.4 Положення про встановлення та скасування персональних надбавок посадових окладів працівникам АТ «Ощадбанк», уразі неналежного виконання працівником своїх посадових обов`язків , порушення трудової дисципліни, накладення на нього дисциплінарних стягнень надбавки зменшуються або скасовуються в порядку в порядку визначеному розділом 3 цього Положення. Тобто, видання наказу щодо скасування персональних надбавок Позивачу у вересні 2018 року відповідає вимогам законодавства та внутрішнім нормативним актам АТ «Ощадбанк». Крім того, як вбачається з позову, на думку позивача його права порушувалися з січня 2017 року при цьому він продовжує працювати в банку. Таким чином, позивач ходить на роботу, отримує заробітну плату, тобто веде звичайний для всіх найманих працівників спосіб життя. Дана обставина свідчить про відсутність моральних страждань працівника, відсутність втрати нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Тому в діях відповідача відсутні порушення прав позивача, як зазначено вище, отже підстави для їх поновлення чи застосування відповідальності до відповідача відсутні.

Відповідь на відзив не надходила.

В судовому засіданні позивач підтримав пред`явлені ним вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 суду показав, що знає ОСОБА_1 , оскільки працювали разом, ОСОБА_1 був старшим спеціалістом Ощадбанку. ОСОБА_1 працював 50% в місяці, а інші 50% працював інший спеціаліст. ОСОБА_3 працював у вихідні та святкові дні працював, точні дати назвати не може, оскільки не пам`ятає та їх можна побачити в Журналі.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що він працював в банку охоронцем з 16.09.2016 року по 20.09.2018 року. ОСОБА_3 прийшов на посаду керівника, та виходив періодично на вихідних працювати, з ОСОБА_3 він знаходився у службових стосунках, коли саме прийшов не пам`ятає.

Під час судового розгляду за клопотанням позивача ухвалою суду було витребувано у відповідача "Журнал проведення інструктажів" та "Журнал обліку видачі/приймання вогнепальної зброї та боєприпасів" (т. 2 а.с. 34).

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Судом встановлено, що згідно наказу ПАТ «Державний ощадний банк України» №2848-Шелудько О.Г. з 14.11.2016 року призначений на посаду головного спеціаліста відділу банківської безпеки філії «Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу банківської безпеки філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», затвердженою начальником філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» Малашенко Г.Ф., до обов`язків ОСОБА_1 входили, зокрема, організація та контроль за роботою служби охорони банку та інкасаторської служби. Відповідач був відповідальною особою за видачу та приймання зброї від співробітників інкасаторської служби банку (т. 1 а.с. 12-18).

Згідно відповіді від 26.04.2018 року за вих. № 103.28-13/39000/2018-03/вих. на лист-звернення позивача (а.с. 21), відповідач, в особі начальника управління Губанова С. М., роз`яснив позивачу ОСОБА_1 , що у філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» запроваджено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Підсумковий облік робочого часу запроваджений лише для деяких категорій персоналу. Для виходу на роботу у вихідні, святкові дні, необхідно видання відповідного наказу по філії за узгодженням з профсоюзним комітетом. Наказів про вихід на роботу в ті дні, які вказує позивач, не має. За вихід на роботу 21.04.2018 р. і 22.04.2018 р., згідно наказу №1050-к від 20.04.2018 року здійснено оплату відносно до чинного законодавства (а.с. 21).

Згідно із положеннями ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З системного аналізу статей 21, 94, 83, 116 233 КЗпП України виходить, що судовому захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Як, вбачається із позовних вимог спір виник з приводу нарахування та виплати заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

У відповідності до положень ст. 51 КЗпП України скорочена тривалість робочого часу встановлюється, зокрема, для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Згідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

У відповідності до ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 142 КЗпП України визначено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Згідно до положень ст. 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У відповідності до положень ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Згідно до положень ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Тобто, склад робочого часу та норми праці, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат більш детально встановлюються підприємствами у колективному договорі.

У відповідності до п. 16.4. Колективного договору АТ «Ощадбанк» від 08.02.2011 року, для обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих Банку, контролю за дотриманням працівниками встановленого Правилами внутрішнього трудового розпорядку режиму робочого часу, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці в установах Банку застосовуються табелі обліку використання робочого часу. У табелі обліку робочого часу по числах місяця відмічаються дні явок та неявок працівників на роботу: тривалість роботи у годинах та хвилин кожного, чергові, навчальні відпустки, відпустки по догляду за дитиною, інші невиходи. Причини невиходів на роботу відображаються відповідною умовною позначкою - літерою. Умовні позначення видів затрат робочого часу та невиходів на роботу наведено у типовій формі № 11-5 табелю обліку використання робочого часу, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008р. № 489 (т. 1 а.с. 163-175).

Отже, облік використання робочого часу здійснюється на підставі первинних бухгалтерських документів, форми й порядок яких встановлені відповідними нормативними документами, зокрема, наказом Держкомстату України від 05.12.2008р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (далі - Наказ № 489), передбачені типові форми: № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)».

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені первинні бухгалтерські документи ПАТ «Ощадбанк» дійсно не містять відомостей щодо виходу позивача ОСОБА_1 на роботу у вихідні на святкові дні (т. 1 а.с. 176 - 192) та виплату йому заробітної плати за роботу у ці дні (т. 1 а.с. 193-194). Крім, 21, 22 квітня 2018 року та 28, 29 квітня 2018 року про які були винесені накази про роботу у вихідні (т.1 а.с. 26, 27).

Згідно посадової інструкції Головного спеціаліста відділу банківської безпеки Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», тобто посадової інструкції позивача ОСОБА_1 , останній відповідає за стан зберігання вогнепальної зброї, боєприпасів, обліку, видачу/приймання вогнепальної зброї, боєприпасів, отримання дозволу на зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів (п. 2.6), здійснює видачу працівникам підрозділів інкасації коштів та перевезення валютних цінностей вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також їх приймання, здавання під охорону (зняття з охорони) кімнати зберігання зброї, проводить інструктаж працівників бригад інкасації коштів та перевезення валютних цінностей з питань дотримання безпеки, а також здійснює контроль дотримання вимог щодо мінімального необхідного кількісного складу бригади інкасації, її озброєння та захисту (п. 2.2.).

Згідно копій Журналів проведення інструктажів у Філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», відповідність оригіналам яких засвідчено печаткою ПАТ Ощадбанк» та достовірність даних у яких не заперечується позивачем ОСОБА_1 , що є підставою для прийняття цього доказу, як належного та допустимого, ОСОБА_1 проводив інструктаж інкасаторів у вихідні та святкові дні, а саме:17 та 18 лютого 2018 року; 4, 17, 18 та 31 березня 2018 року; 1 та 7-9 квітня 2018 року, 14,15 та 30 квітня 2018 року; 1,6 та 9 травня, 12,12 та 19,20 травня 2018 року, 26-28 травня 2018 року (т.1 а.с. 90-140) та копій Журналів проведення інструктажів за період з 01.01.2017 року по 14.02.2018 року, наданих позивачем, згідно яких ОСОБА_1 проводив інструктаж інкасаторів у вихідні та святкові дні 7-9 січня 2017 року, 21 та 22 січня 2017 року; 11 та 12 лютого 2017 року, 25 та 26 лютого 2017 року; 8 та 11,12 березня 2017 року, 25 та 26 березня 2017 року; 8 та 9 квітня 2017 року, 17, 22 та 23 квітня, 29 та 30 квітня 2017 року; 20 та 21 травня 2017 року; 3-5 червня, 17, 18 та 28 червня 2017 року; 1 та 2 липня 2017 року, 15 та 16 липня 2017 року, 29 та 30 липня 2017 року; 12 та 13 серпня 2017 року, 24 та 25 серпня 2017 року; 9 та 10 вересня 2017 року, 23 та 24 вересня 2017 року; 28 та 29 жовтня 2017 року; 11 та 12 листопада 2017 року, 25 та 26 листопада 2017 року; 10,23 та 24 грудня 2017 року; 1 та 2 січня 2018 року, 6 та 7 січня 2018 року, 20 та 21 січня 2018 року; 3 та 4 лютого 2018 року, 17 та 18 лютого 2018 року; 4, 17, 18 та 31 березня 2018 року; 1 та 7-9 квітня 2018 року, 14,15 та 30 квітня 2018 року; 1,6 та 9 травня, 12,12 та 19,20 травня 2018 року, 26-28 травня 2018 року (т. 2 а.с. 42-73). АТ "Державний ощадний банк України" Журналів проведення інструктажів за період з 01.01.2017 року по 14.02.2018 року не було надано у зв`язку із їх втратою при ліквідації сектору інкасації (т.2 а.с. 41).

Згідно копій Журналів обліку видачі/приймання вогнепальної зброї та боєприпасів у Філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», відповідність оригіналам яких засвідчено печаткою ПАТ Ощадбанк» та достовірність даних у яких не заперечується позивачем ОСОБА_1 , що є підставою для прийняття цього доказу, як належного та допустимого, ОСОБА_1 здійснював видачу та приймання зброї та боєприпасів у вихідні та святкові дні, а саме: 7-9 січня 2017 року, 21 та 22 січня 2017 року; 11 та 12 лютого 2017 року, 25 та 26 лютого 2017 року; 8 та 11,12 березня 2017 року, 25 та 26 березня 2017 року; 8 та 9 квітня 2017 року, 17, 22 та 23 квітня, 29 та 30 квітня 2017 року; 20 та 21 травня 2017 року; 3-5 червня, 17, 18 та 28 червня 2017 року; 1 та 2 липня 2017 року, 15 та 16 липня 2017 року, 29 та 30 липня 2017 року; 12 та 13 серпня 2017 року, 24 та 25 серпня 2017 року; 9 та 10 вересня 2017 року, 23 та 24 вересня 2017 року; 28 та 29 жовтня 2017 року; 11 та 12 листопада 2017 року, 25 та 26 листопада 2017 року; 10,23 та 24 грудня 2017 року; 1 та 2 січня 2018 року, 6 та 7 січня 2018 року, 20 та 21 січня 2018 року; 3 та 4 лютого 2018 року, 17 та 18 лютого 2018 року; 4, 17, 18 та 31 березня 2018 року; 1 та 7-9 квітня 2018 року, 14,15 та 30 квітня 2018 року; 1,6 та 9 травня, 12,12 та 19,20 травня 2018 року, 26-28 травня 2018 року (т. 2 а.с. 74-207, т. 2 а.с. 208-280, т.3 а.с. 1-153).

Отже, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що позивач ОСОБА_1 протягом 2016-2019 років безпосередньо виконував обов`язки, передбачені його посадовою інструкцією, у вихідні та святкові дні, тоді як заробітна плата за ці дні йому не нараховувалася та не виплачувалася.

Крім того, допитані в судовому засіданні суду свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які під присягою, підтвердили факт роботи позивача ОСОБА_1 у святкові та вихідні дні повний робочий день.

Згідно із ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом ч. 2 ст. 2 цього Закону в структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати № 95, ухваленою Генеральною Конференцією Міжнародної організації праці 01 липня 1949 року, ратифікованою Україною 31 січня 1961 року.

Відповідно до ст. 1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Згідно ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до статті 1 Конвенції, заробітною платою, незалежно від назви й методу обчислення, визначено як будь-яку нагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано.

За ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Вказане свідчить про те, що умовою оплати праці є фактично виконана робота, а домовленість щодо її виконання може бути досягнута як в письмовій, так і в усній формі.

Суд, користуючись принципом доведеності поза розумним сумнівом, не має підстав вважати, що позивач працював у вихідні дні та святкові дні, виконуючи роботи з видачі та приймання вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, без відповідної домовленості з роботодавцем.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт виконання позивачем своїх посадових обов`язків у вихідні та святкові дні, у зв`язку з чим застосовує положення Конвенції про захист заробітної плати №95 та констатує факт порушення відповідачем АТ «Ощадбанк» прав позивача щодо виплати заробітної плати за виконану роботу.

За змістом ст. 107 КЗпП України компенсація (оплата) роботи у вихідні дні є законодавчою гарантією прав працівника за роботу у вихідні дні.

Статтею 71 КЗпП України, зокрема передбачено, що залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається у виняткових випадках за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з положеннями ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 цього Кодексу.

Робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (ст. 107 КЗпП України).

За змістом ст. 107 КЗпП України компенсація (оплата) роботи у вихідні дні є законодавчою гарантією прав працівника за роботу у вихідні дні.

Згідно довідки ПАТ «Ощадбанк» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 277,50 грн., та цей розмір не заперечується позивачем, у зв`язку з чим не підлягає доказуванню.

Таким чином, розмір невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за роботу у вихідні та святкові дні становить 48 969,36 грн. (277,50 грн. х 83днів х 2) та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, якщо виплата зарплати затримується на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов`язаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати (далі – компенсація) (ст. 34 Закону про оплату праціта ст. 1, 2 Закону № 2050).

Компенсації підлягає грошовий дохід (разом із сумою індексації), який одержується у гривнях на території України та не має разового характеру (ч. 2 ст. 2 Закону № 2050, п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159).

Компенсація проводиться за рахунок тих самих джерел, що й виплати, за невиплату яких вона нараховується (п. 7 Порядку № 159).

Для визначення суми компенсації індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом України за період невиплати заробітної плати. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується заробітна плата, до розрахунку не включається.

Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати відносяться до фонду додаткової зарплати (ст. 2 Закону про оплату праці, пп. 2.2.8 Інструкції № 5).

Тому згідно з пп. 14.1.48 ПКУ дана компенсація є зарплатою і для цілей застосування положень розд. IV ПКУ.

Суд також вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позову в частині стягнення компенсації втрат частини доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків виплати йому заробітної плати при звільненні нарахованої в січні 2017 року - квітні 2018 року, при її виплаті в липні 2018 року в сумі 3326 грн. 13 коп., оскільки наведений ним в позові розрахунок в підтвердження своїх вимог (т. 1 а.с.215-216) суд розцінює як належний в силу його відповідності ст.ст.2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 20509-ІІІ.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 46065 грн. 00 копійок та компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з 07.01.2017 року по 23.07.2018 рік в розмірі 3 326 грн. 13 копійок підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу №2778-к від 12.09.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » та наказу №2782-к від 12.09.2018 року «Про персональні надбавки до посадового окладу».

Так, наказом по філії – Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» №4133 від 10.08.2018 року було призначено проведення службового розслідування за фактом розголошення співробітником філії – Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» Шелудько О.Г. відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Як слідує з висновку від 11.09.2018 року (т. 1 а.с.220-226), за результати проведення службового розслідування встановлений факт розголошення головним спеціалістом відділу банківської безпеки філії – Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» Шелудько О.Г. відомостей, що становлять комерційну таємницю та було запропоновано розглянути питання щодо оголошення догани та скасування персональних надбавок до посадового окладу за вересень 2018 року в повному обсязі.

З висновком ОСОБА_1 був ознайомлений, зазначивши про не згоду з ним.

Наказом ПАТ «Державний ощадний банк України» №2778-к вд 12.09.20185 року ОСОБА_1 було оголошено догану (т.1 а.с. 231-232).

Згідно Наказу ПАТ «Державний ощадний банк України» від 12.09.2018 року №2782-к ОСОБА_1 у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення скасовано ОСОБА_1 у вересня 2018 рокуперсональні надбавки до посадового окладу в повному обсязі (т.1 а.с. 230)

Не погоджуючись з наказами №2782-к та №2778-к, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, зазначаючи, що в той період він сумлінно виконував свої посадові обов`язки, а доводи відповідача не підтверджені жодними доказами та з такими доводами позивача, суд погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ст.147-1 КЗпП України).

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Аналіз вказаних норм трудового права дає підстави для висновку, що дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення саме трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків. Виходячи із засад ратифікованої Україною 04.02.1994 року Конвенції, положень Конституції України та чинного трудового законодавства, обов`язок доведення правомірності притягнення працівника до відповідальності покладається на роботодавця.

Порушенням трудової дисципліни вважається недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпорядженнями роботодавця.

Під вчиненням дисциплінарного проступку мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником з його вини обов`язків, покладених на нього законодавством, колективним договором, трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо за ці діяння не передбачається кримінальна відповідальність.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, суб`єкта, об`єктивної сторони, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо), на чому акцентує увагу Верховний Суд в постановах від 18.04.2018 року по справі № 359/3507/17 та від 11.04.2018 року по справі №804/8092/16. З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі № 273/212/16-ц).

Судовим розглядом встановлено, що приймаючи рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, відповідач не перевірив належним чином обставини, за яких позивач був притягнутий до такої відповідальності, ступінь тяжкості проступку, рівень вини позивача у його вчиненні, попередню роботу позивача на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст. 505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Так, відповідачем в основу підстав встановлення факту розголошення відомостей було покладено те, що останній при прийнятті на роботу підписав «Зобов`язання про нерозголошення відомостей, що становлять банківську та комерційну таємницю в установах АТ «Ощадбанк», однак дане зобов`язання /розписка відсутня у матеріалах справи, а наявне в матеріалах справи зобов`язання підписано ОСОБА_5 (т. 1 ас.с 246). Більш того, матеріали справи не містять підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з «Інструкцією про порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, а також боєприпасів до зброї в установах Державного ощадного банку України», затвердженого наказом АТ «Ощадбанк» від 24.09.1999 року №13 дск, згідно якої «Книги обліку видачі/приймання вогнепальної зброї», віднесено до комерційної таємниці, що виключає вину ОСОБА_1 .

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та у подальшому скасування персональних надбавок ОСОБА_1 відповідач ПАТ «Державний ощадний банк України» діяв неправомірно.

У зв`язку цим підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування наказу №2778-к від 12.09.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_6 . ОСОБА_7 » та наказу №2782-к від 12.09.2018 року «Про персональні надбавки до посадового окладу» з зобов`язанням виплати ОСОБА_1 належних йому персональних надбавок до посадового окладу в повному обсязі за вересень 2018 року.

Стосовно вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого конституцією права на оплату праці, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині стягнення заробітної плати є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

Так, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 , суд виходить з меж пред`явлених ним позовних вимог, враховує його психоемоційний стан та переживання, спричиненими відсутністю вихідних днів для спілкування з сім`єю, тому приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на його корить моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Саме вказаний розмір компенсації моральної шкоди позивачеві суд вважає таким, що відповідатиме засадам розумності, справедливості та виваженості, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що правничу допомогу у справі позивачу надавав адвокат Бурлаченко С.Ю. на підставі договору від 31.05.2018 року (т. 1 а.с. 141-142) та за надання професійної правничої допомоги позивач ОСОБА_1 сплатив своєму адвокату 8 000,00 грн. (т.1 а.с.143).

Будь-яких доказів на підтвердження не співмірності витрат позивача на правничу допомогу відповідач АТ «Ощадбанк», суд не надав, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої дороги адвоката не заявляв.

З огляду на наведене та враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати у повному обсязі, з ПАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджено документально та судовий збір у розмірі 1480,00 грн.пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону Україну «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати наказ №2778-к від 12.09.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Скасувати наказ №2782-к від 12.09.2018 року «Про персональні надбавки до посадового окладу».

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Госпітальна, буд.12-г, ЄДРПОУ 00032129) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) належні йому персональні надбавки до посадового окладу в повному обсязі за вересень 2018 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України`на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 46065 (сорок шість тисяч шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з 07.01.2017 року по 23.07.2018 рік в розмірі 3 326 (три тисячі триста двадцять шість) гривень 13 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України`на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок та судового збору в розмірі 1480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень 08 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.02. 2020 року.

Суддя Н.Г. Гринь