Рішення № 87931361, 27.02.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/3311/15-ц

Провадження №2/0203/120/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представника позивача ОСОБА_1 ;

-представниці відповідача Марченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК», треті особи – приватне підприємство «АГРО-ФТ», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

1. 02 червня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ «АБ «РАДАБАНК», треті особи – ПП «АГРО-ФТ», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова О.А., відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.04.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль позивача марки «Mercedes» (реєстраційний номер – НОМЕР_1 ). Виконавчий напис вчинено внаслідок невиконання позивачем кредитних зобов`язань. На підставі виданого виконавчого напису було відкрито виконавче провадження. Усупереч закону виконавчий напис було вчинено з приводу заборгованості, щодо якої існував судовий спір. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (т. 1 а.с.а.с. 1 – 5).

2. 05 червня 2015 року суд за заявою позивача своєю ухвалою зупинив стягнення у виконавчому провадженні №47588808, відкритим на підставі оспореного виконавчого напису (т. 1 а.с.а.с. 44, 45).

3. 26 листопада 2015 року суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду (т. 1 а.с.а.с. 120, 121).

4. 04 червня 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2015 було скасовано, а справу – направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а.с.а.с. 156 – 159).

5. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2019 справу було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 164).

6. 12 серпня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що наявність справи на розгляді суду не є ознакою існування між сторонами спору як такого, отже нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис (т. 1 а.с.а.с. 202 – 210).

7. 18 жовтня 2019 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що на день вчинення виконавчого напису у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «АБ «РАДАБАНК» до ОСОБА_2 та інших про стягнення заборгованості, щодо якої й було вчинено виконавчий напис нотаріуса. Ця обставина, безумовно, позбавляла нотаріуса права вчиняти виконавчий напис, що додатково підтверджується практикою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (т. 1 а.с.а.с. 245, 246).

8. 10 грудня 2019 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 31).

9. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснивши, що 20.04.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль позивача. Виконавчий напис вчинено внаслідок невиконання позивачем кредитних зобов`язань. На підставі вчиненого виконавчого напису було відкрито виконавче провадження. Усупереч закону виконавчий напис було вчинено з приводу заборгованості, щодо якої існував судовий спір. Так, у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «АБ «РАДАБАНК» до ОСОБА_2 та інших про стягнення заборгованості, щодо якої й було вчинено виконавчий напис нотаріуса. Ця обставина, безумовно, позбавляла нотаріуса права вчиняти виконавчий напис, що додатково підтверджується і практикою Верховного Суду.

10. Представниця відповідача у суді заперечувала проти позову, пояснивши, що наявність справи у суді не є достатньою ознакою існування між сторонами спору як такого, отже нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис. Так, під час розгляду справи у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська Кузнєцов В.В. визнав позов, а згодом підписав проєкт мирової угоди, що свідчить про відсутність у нього заперечень проти самої заборгованості. Такий висновок, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду від 02.07.2019, ухваленою у справі №916/3006/17.

11. Представник ПП «АГРО-ФТ», державний виконавець, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова О.А. до суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

12. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

13. Судом встановлено, що 24.04.2014 між відповідачем та ПП «АГРО-ФТ» було укладено кредитний договір №2514/ЮКР/0, за яким ПП «АГРО-ФТ», за яким останнє отримало кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 9 000 000,00 грн. (т. 1 а.с.а.с. 15 – 24).

14. 17 лютого 2014 року між сторонами на забезпечення належного виконання кредитного договору від 24.04.2014 було укладено договір застави №33.13/11Г/РМ-5/0. Предметом застави став належний позивачеві автомобіль марки «Mercedes» (реєстраційний номер – НОМЕР_1 , номер шасі – НОМЕР_2 ) (т. 1 а.с.а.с. 25 – 32).

15. 05 грудня 2014 року ПАТ «АБ «РАДАБАНК» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПП «АГРО-ФТ», ТОВ «АГРО ВАТ», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.04.2014 №2514/ЮКР/0. 22.01.2015 у справі було відкрите провадження (цивільна справа №201/15656/14-ц) (т. 1 а.с.а.с. 33 – 38).

16. 20 квітня 2015 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфілова О.А. за заявою відповідача вчинила виконавчий напис (реєстровий №1290) про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 17.02.2014 №33.13/11Г/РМ-5/0 (т. 1 а.с.а.с. 10, 11).

17. 21 травня 2015 року на підставі вчиненого виконавчого напису відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №47588808 (т. 1 а.с.а.с. 12 – 14).

18. 07 жовтня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №201/15656/14-ц було ухвалене рішення про задоволення позову (т. 1 а.с.а.с . 212, 213).

19. Відповідно до статті 88 Закону України від 02.09.1993 №3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі – Закон №3425-ХІІ) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, зокрема, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

20. Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надати стягувачу можливість у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

21. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з переліком, визначеним Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі – Порядок).

22. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, а саме шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

23. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з визначеним Порядком переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону №3425-ХІІ у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій Великою Палатою Верховного Суду постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц з подібних правовідносин.

24. Судом було встановлено, що, незважаючи на розгляд Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи №201/15656/14-ц, заборгованість позивача перед відповідачем не мала ознак оспорюваної, оскільки позивач її визнав у встановленому процесуальним законом порядку, подавши відповідну письмову заяву, та не оскаржував ухвалене рішення про стягнення з нього коштів (т. 2 а.с. 13).

25. Крім того, у подальшому під час виконавчого провадження з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2015 між сторонами було укладено мирову угоду, яку було визнано ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2016 (т. 2 а.с.а.с. 22 – 24).

26. Ураховуючи викладене, суд вважає заборгованість, з приводу якої було вчинено виконавчий напис нотаріуса, такою, що мала характер безспірної.

27. Відтак, зважаючи на межі заявленого позову, єдиним доводом якого є спірний характер заборгованості позивача, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов залишити без задоволення.

28. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 №83589983 (справа №916/3006/17), а також постанові від 27.03.2019 №80854768 (справа №137/1666/16-ц), які відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) підлягають урахуванню судом.

29. Відмовляючи у задоволенні заявленого у справі позову, суд також вважає цілком обґрунтованим посилання відповідача на недотримання позивачем принципу добросовісності, закріпленого у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

30. Відповідно до вимог ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

31. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, 06.12.2007).

32. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

33. Добросовісність – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

34. У подібній правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018, ухваленій у справі №338/180/17, було застосовано доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

35. В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

36. Очевидно, що дії позивача, який під час розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи №201/15656/14-ц визнав позов, а згодом пред`явив позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суперечать його попередній поведінці (згода погасити заборгованість) і містять ознаки недобросовісності.

37. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 №81263995 (справа №390/34/17).

38. Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) у позові до акціонерного товариства «Акціонерний банк «РАДАБАНК» (ідентифікаційний код – 21322127; 49069, Україна, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 46), треті особи – приватне підприємство «АГРО-ФТ», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 28 лютого 2020 року.

Суддя М.О. Католікян