Вирок № 87930771, 02.03.2020, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/342/17

Провадження № 1-кп/172/8/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Битяка І.Г.

за участі: секретаря судового засідання - Глушко О.М.

прокурора - Паталахи А.В.

захисників - Дерюгіна Е.О., Білоусова Г.О.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Васильківка обвинувальний акт у кримінальному провадженні

№ 12017040420000134 від 10 березня 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у с. Ковельне Джанкойського району АР Крим, має середню освіту, не працює, одружений, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз:

- 22.07.2016 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі із встановленням іспитового строку 3 роки,

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 289 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який народився в с. Павлівка, Васильківського району Дніпропетровської області, має неповну середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою:

АДРЕСА_4 , раніше неодноразово судимий:

- 26.05.2011 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробовуванням на 3 роки;

- 22.11.2011 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений умовно достроково 10.08.2015 року на 6 місяців 25 днів;

- 07.09.2017 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки,

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В

На досудовому розслідуванні ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у тому що він будучи раніше судимим 22.07.2016 року Васильківським районним судом за ч. 2 ст. 186 КК України на шлях виправлення не став та в період іспитового строку повторно вчинив умисний злочин за попередньою змовою групою осіб.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 березня 2017 року близько 14.00 год., перебуваючи на вулиці Петровського в селищі Васильківка Дніпропетровської області, вступили між собою в злочинну змову на заволодіння транспортним засобом. Після цього, близько 14.10 год., в цей же день, діючи з прямим умислом, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, заздалегідь розподіливши між собою злочинні ролі, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння прийшли до будинку АДРЕСА_5 де, скориставшись відсутністю свідків та очевидців, таємно підійшли до припаркованого біля вказаного будинку автомобіля марки «Опель Вектра» д.н. НОМЕР_1 синього кольору, що перебуває в користуванні у ОСОБА_4 та належить на праві власності Васильківській районній раді Дніпропетровської області. Реалізуючи свій спільний злочинний намір, ОСОБА_1 , перебуваючи у безпосередній близькості до місця злочину за попередньою домовленістю із ОСОБА_2 , виконуючи роль пособника, спостерігав за навколишнім оточенням та обстановкою, щоб попередити ОСОБА_2 про появу сторонніх осіб, які рухаються до місця вчинення злочину. В цей час ОСОБА_2 виконуючи роль виконавця шляхом вільного доступу, відчинив водійські дверцята вище вказаного автомобіля забезпечивши собі доступ до його салону та сів на водійське сидіння і, за допомогою ключа запалення, який знаходився у замку запалення привів у роботу двигун, отримавши таким чином можливість здійснювати рух на автомобілі не маючи на це законних підстав. Після чого розпочавши рух автомобіля забрав з місця злочину ОСОБА_1 залишив місце злочину, обернувши автомобіль на свою користь.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 2

ст. 289 КК України як пособництво незаконному заволодінню транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Крім того ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у незаконному заволодінні транспортним засобом вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України за аналогічних обставин.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав. Пояснив, що 10 березня 2017 року він допоміг ОСОБА_2 влаштуватись на роботу і вони з цього приводу вживали спиртні напої. Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння рухались по вулиці Петровського. Він йшов до своїх знайомих на АДРЕСА_8, а ОСОБА_5 запропонував йти на електропотяг. По дорозі вони про щось говорили і коли ОСОБА_2 відстав не побачив. Перед цим до нього підходив ОСОБА_5 і говорив, що у автомобілі, який їх обігнав та стояв на дорозі є ключі запалення, але він сказав щоб той навіть не думав чіпати авто. Зупинився справити фізіологічну потребу і почув, що кричать люди. Обернувшись побачив що під`їхав ОСОБА_5 на автомобілі та крикнув: « ОСОБА_6 !». При цьому приблизно за 80-100 метрів від них в їх сторону бігли якісь люди і кричали. Він сів у авто і попросив щоб ОСОБА_2 відвіз його до знайомих та їхав куди забажає. Приїхавши до знайомих його пригостили обідом і він знаходився у кухні. Через деякий час забіг ОСОБА_5 , крикнув: «Поліція!» і почав тікати. Він побіг за ним, а потім повернувся та здався працівникам поліції. ОСОБА_2 невдовзі спіймали на городі.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що 10 березня 2017 року вони з ОСОБА_1 після вживання спиртних напоїв йшли по вулиці Петровського де їх обігнав автомобіль, який зупинився біля одного з дворів. Він бачив як водій вийшов та пішов до двору. Порівнявшись з автомобілем він побачив у замку запалювання ключі і сказав ОСОБА_1 : «Може доїдемо до місця?». Той відповів, що можна й доїхати та пішов далі. Таку відповідь він сприйняв як згоду на викрадення автомобіля, відкрив дверцята авто, завів його й поїхав. Підібрав ОСОБА_7 і вони поїхали до його знайомих на вул. Гаркуші. Приїхавши загнали автомобіль у двір. Коли ОСОБА_1 сів до автомобіля то сказав, що там хтось вибіг із двору та кричав і намагався догнати авто. Хвилин через 10 приїхали працівники поліції і вони з ОСОБА_8 намагались втекти, але були затримані. У подальшому ОСОБА_2 у судовому засіданні змінив показання в частині участі ОСОБА_1 у скоєнні злочину, заперечував попередній зговір та обізнаність останнього щодо його злочинних дій. Наполягав на правдивості саме останніх, а не попередніх показань у судовому засіданні.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав у суді, що він працює водієм у Васильківській районній раді Дніпропетровської області. 10 березня 2017 року він приїхав додому на службовому авто щоб взяти обід, який приготувала дружина. Залишив автомобіль біля двору та пішов до хати. Поки дружина готувала обід почув як завівся автомобіль та побачив як він від`їжджає від двору. Вони з дружиною вибігли на дорогу та почали кричати й бігти за автомобілем. Приблизно за 20-30 метрів від них на дорозі стояв ОСОБА_1 . Автомобіль біля нього зупинився, той сів на пасажирське сидіння і автомобіль поїхав далі. Він ще пробіг близько 50 метрів намагаючись догнати авто, а потім викликав працівників поліції. Проїжджаючи по одній з вулиць побачили у дворі викрадений автомобіль. Працівники поліції спочатку затримали ОСОБА_9 , а потім і ОСОБА_8 . Останній бачив їх з дружиною коли вони бігли і добре їх чув, але все одно сів до автомобіля. При цьому ОСОБА_1 просто стояв на дорозі й чекав. ОСОБА_2 був у дуже нетверезому стані і не міг щось пояснити.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що одного дня навесні 2017 року її чоловік у післяобідній час приблизно між 13 і 14 годиною заїхав додому щоб взяти обід. Через декілька хвилин на вулиці завелось службове авто на якому приїхав чоловік. Вони вибігли та почали бігти й кричати за автомобілем, але той продовжував рух. Десь за 50 метрів на дорозі стояв чоловік, автомобіль став, невідомий сів до нього і автомобіль продовжив рух. Коли вони вибігли та почали кричати то невідомий обернувся до них та просто стояв, дивився по бокам і чекав коли під`їде автомобіль. Чоловік викликав поліцію та поїхав з ними шукати автомобіль.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що не пам`ятає число, але пам`ятає як у після обідній час вона повернулась додому. В цей час її чоловік був на роботі, а мати доглядала за її дітьми. Перебуваючи у літній кухні почула на вулиці якісь розмови. Вийшла і побачила друга її чоловіка ОСОБА_1 , який шукав їх двір та ледь не проминув його. Він упізнав її і попросив поставити автомобіль друга у двір і почекати у них її чоловіка. Вона відкрила ворота. За кермом автомобіля був раніше незнайомий їй ОСОБА_2 , який знаходився в стані сильного алкогольного сп`яніння. Вона знала, що дружина ОСОБА_1 була тимчасово відсутня та насипала йому їсти у літній кухні, а сама зайшла до будинку де була її мати та діти. Мати вийшла та через деякий час зайшла і повідомила, що у дворі працівники поліції. Оскільки спішила до дітей то не встигла запитати з ким приїхав ОСОБА_7 та що то за автомобіль. Про те, що авто викрадене узнала від працівників поліції.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що навесні приїхала до доньки по АДРЕСА_8 бо та попросила побути з дітьми поки вона відійде у справах. Коли з`явився у дворі автомобіль вона не бачила бо була з малолітніми дітьми доньки. Вийшовши з будинку побачила, що у дворі стоїть автомобіль за кермом якого сидів ОСОБА_2 а у кухні був ОСОБА_1 , який обідав. Сказала доньці щоб та йшла покормила немовля, а сама залишилась у дворі. Десь через 15 хвилин хтось крикнув тікати бо поліція і ОСОБА_9 та ОСОБА_8 побігли на город, але першого затримали ОСОБА_8 , а потім і ОСОБА_2. Потім донька сказала, що ОСОБА_7 це друг її чоловіка.

Крім показань свідків винуватість вказаних осіб стороною обвинувачення обґрунтовується такими письмовими доказами:

- витягом з кримінального провадження № 12017040420000134 відповідно до якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за повідомленням водія Васильківської РДА ОСОБА_4 про заволодіння невідомими особами службовим автомобілем «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1 (т. 3 а.с. 1);

- протоколом огляду місця події від 10.03.2017 року - ділянка місцевості між проїжджою частиною АДРЕСА_5,

сел. Васильківка Дніпропетровська область зі слідами легкового автомобіля (т. 3 а.с. 6);

- протоколом огляду місця події від 10.03.2017 року та фототаблицею до нього - домоволодіння по АДРЕСА_9 , на території якого виявлено автомобіль «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1 , реєстраційний талон, страховий поліс та талон до нього (т. 3 а.с. 7-13);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 19/03 від 10.03.2017 року відповідно до якої ринкова (дійсна) вартість автомобіля «Опель Вектра», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 без урахування технічного стану з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу складає 73 702 грн. (без урахування ПДВ) (т. 3 а.с. 33-38);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.03.2017 року з фототаблицею у ході якого підозрюваний ОСОБА_2 розказав та показав механізм вчинення ним злочину (т. 3 а.с. 68-73).

Оцінюючи докази в їх сукупності та взаємозв`язку відповідно до ст. 94 КПК України суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Так, стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вчинив злочин за попередньою змовою спільно з ОСОБА_2 попередньо розподіливши ролі, тобто здійснюючи пособництво у злочині, а саме усуненням перешкод сприяв вчиненню злочину іншим співучасником.

Разом з тим, вчинення злочину у співучасті може бути лише у формі прямого умислу. Тобто особа повинна чітко усвідомлювати протиправність як своїх дій так і дій всіх співучасників, в тому числі роль кожного співучасника у скоєнні злочину, передбачати суспільно небезпечні наслідки злочину та бажати їх настання.

Наявність попередньої змови та розподілу ролей під час вчинення злочину, що є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні до зміни показань стверджувалась обвинуваченим ОСОБА_2 та повністю заперечується обвинуваченим ОСОБА_1 .

При цьому, суд зважає на те, що як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на вулиці нікого немає, а водій автомобіля, що потім викрадений ОСОБА_2 , зайшов до двору біля якого залишив авто, пішов далі і знаходився на відстані не менше 20-30 метрів від місця скоєння злочину, хоча найбільша «небезпека» перешкоджання злочину виходила саме з того, що його може припинити водій, який не очікувано вийде з двору. Тому здійснюючи усунення перешкод у вигляді попередження свого спільника про небезпеку затримання чи перешкоджання доведенню злочину до кінця, ОСОБА_1 повинен був тримати в полі зору саме двір та вихід з нього, а не продовжити рух та знаходитись на досить значній відстані від автомобіля під час його викрадення. Вказані обставини підтверджені показаннями як свідків так і самих обвинувачених.

Суд не може взяти до уваги як беззаперечний доказ попередньої змови та розподілу ролей у вчиненні злочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередні показання останнього, оскільки, як встановлено в судовому засіданні той виказав пропозицію викрасти автомобіль досить неоднозначним питанням: «Може доїдемо до місця?» на що ОСОБА_1 також дав не досить конкретну відповідь, що не проти доїхати, можливо маючи на увазі пропозицію зупинити попутний автомобіль, попросити когось підвезти чи інший законний спосіб полегшити пересування. При цьому показання ОСОБА_2 щодо попереднього розподілу ролей на виконавця та пособника взагалі не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні так як той не зміг пояснити яким чином вони зрозуміли хто яку роль у вчиненні злочину буде виконувати. До того ж обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні змінив свої показання, пояснив, що він не вступав у зговір з ОСОБА_1 , а викрав автомобіль сам, керуючись раптовим умислом коли ОСОБА_1 пішов далі по дорозі, наполягав на змінених показаннях та невинності останнього у вчиненні злочину.

Той факт, що ОСОБА_1 на пропозицію ОСОБА_13 сів у автомобіль та здійснив на ньому поїздку в якості пасажира після того як той його викрав, жодним чином не свідчить про наявність умислу у ОСОБА_1 так як злочин, передбачений ст. 289 КК України є закінченим з моменту початку руху транспортного засобу внаслідок запуску двигуна чи буксирування або встановлення контролю над транспортним засобом. При цьому не може бути притягнутим до відповідальності особа, яка не приймала участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним здійснювала поїздку на цьому транспортному засобі.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказані положення Основного закону знайшли своє відображення й у ст. 17 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях нагадував про необхідність дотримання принципу доведеності вини «поза розумнім сумнівом» (рішення по справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року).

Таким чином у судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 такої обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони злочину як прямий умисел. Відсутність же хоча б однієї обов`язкової складової будь-якої сторони злочину тягне за собою відсутність в діях особи всього складу злочину.

Разом з тим сукупність досліджених судом доказів, які наведені у вироку у їх взаємозв`язку свідчить про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 2

ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно. При цьому суд вважає недоведеним обвинувачення в частині такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину за попереднім зговором групою осіб, а тому її слід виключити з обвинувачення. Також суд зважає на помилкове написання стороною обвинувачення кваліфікації дій обвинуваченого з вказівкою на ч. 2 ст. 27 КК України оскільки дії виконавця (співвиконавців) злочину не потребують додаткової кваліфікації за ст. 27 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий за тяжкі злочини проти власності, за які відбував покарання у вигляді позбавлення волі, скоював злочини невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, на утриманні нікого не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає визнання своєї вини та активне сприяння розслідуванню злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням обставин справи, думок прокурора, представника потерпілої сторони, захисників, характеристики особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне й доцільне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті КК України, за якою він визнаний винним у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження скоєння ним нових злочинів. Зважаючи на пом`якшуючі покарання обставини та те, що викрадений автомобіль повернуто власнику неушкодженим, суд не вбачає необхідності призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлено. Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 289 КК України та виправдати.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 року більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі судового засідання.

Речові докази - автомобіль «Opel Vectra», державний номер НОМЕР_1 , ключі запалювання від автомобіля, реєстраційний талон, страховий поліс, талон до нього повернути потерпілому за належністю.

Стягнути із ОСОБА_2 судові витрати на залучення експерта на досудовому розслідуванні у сумі 125 гривень.

Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І.Г. Битяк