Рішення № 87928752, 02.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2020Справа № 910/18696/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін,

справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070) про відшкодування збитків у розмірі 22 355,06 грн,

Представники сторін:

Від позивача, Стасів В.І.;

Від відповідача, Мельніченко О.Д.;

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування збитків у розмірі 22355,06 грн та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-TRвід 06.12.2018 та у зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, було сплачено власнику автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 32 537,00 грн. Проте, за наслідками звернення позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс», яким станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди було застраховано відповідальність особи, що керувала транспортним засобом «КАМАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР130647654, відповідачем частково сплачено страхове відшкодування, а саме у розмірі 8 181,94 грн., у зв`язку з чим Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить суд стягнути з відповідача іншу частину несплаченого страхового відшкодування у розмірі 22 355,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 вказану позову заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, а також визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

20.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, в якій відповідач просить постановити ухвалу про розгляд справи № 910/18696/19 за правилами загального провадження та призначити підготовче судове засідання.

27.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову та встановити додатковий строк для подання відповідачем висновку судової автотоварознавчої експертизи, яка проводиться Коваль І. М. на замовлення учасника справи в порядку ст. 101 ГПК України. Відзив мотивований тим, що частина деталей ТЗ «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , заявлених до відшкодування, взагалі не мають пошкоджень; до відшкодування заявлені роботи, які не потребуються для відновлення цього ТЗ; частина пошкоджень цього автомобіля не отримані в результаті ДТП, що сталася 18.07.2019, зокрема, не знаходяться в зоні контакту транспортних засобів учасників ДТП; до відшкодування заявлені деталі ТЗ, які вже були пошкоджені раніше та ремонтовані з порушенням вимог щодо їх відновлення тощо.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.02.2020 заяву відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження - залишено без задоволення. Ухвалено проводити розгляд справи № 910/18696/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Повідомлено сторони про призначене судове засідання на 20.02.2020 о 09:45 год.

05.02.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив АТ «СК «АРКС», у якому зазначав, що в даному випадку, враховуючи п. 5.1 Методики, жодного відомого позивачу рішення органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство не було, а особистий огляд транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , представниками відповідача не проводився. Саме тому, що представник відповідача самостійно КТЗ не оглядав, характеру та ступеня пошкодження всіх деталей не встановив, тому і розмір збитку визначив з порушенням Методики та законодавства про оцінку загалом. Відповідачем не враховано, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати та відповідні документи із станції технічного обслуговування.

07.02.2020 відповідач подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу Висновку експерта №030/20 від 26.01.2020 судової автотоварознавчої експертизи у господарській справі №910/18696/19, складеного судовим експертом Коваль І. М.

12.02.2020 до суду надійшли пояснення позивача по справі, зокрема, щодо того, що наданий відповідачем висновок експерта не є належним, допустимим та достовірним доказом та виконаний з великою кількістю порушень законодавства та шляхом здійснення різних ручних коригувань.

18.02.2020 відповідач подав до Господарського суду міста Києва заперечення на пояснення позивача, у яких зазначав, що позивачем не надано жодного доказу для спростування Висновку експерта №030/20 від 26.01.2020.

У судовому засіданні 20.02.2020 судом оголошено перерву до 27.02.2020.

26.02.2020 позивач подав до суду додаткові пояснення по справі щодо висновку експерта №030/20 від 26.01.2020.

Крім того, 26.02.2020 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначав, що наданий позивачем рахунок-фактура ФОП ОСОБА_3 №1221284 від 29.07.2019 не є тим доказом, який дозволяє встановити остаточну та дійсну вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу ТЗ «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 .

У судовому засіданні 27.02.2020 оголошено перерву до 02.03.2020.

У судове засідання 02.03.2020 з`явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 02.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.12.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-TR, за яким є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Строк дії Договору з 07.12.2018 по 06.12.2019 (п. 3 Полісу №АМ/5302475).

18.07.2019 приблизно о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «КАМАЗ» 55111, д.н.з. НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 , на парковці магазину «Ельдорадо», не переконався у безпечності маневру, не дотримався безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з припаркованим автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.08.2019 у справі №369/9951/19, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку із зверненням страхувальника за договором із повідомленням про страхову подію та заявою про сплату страхового відшкодування, на підставі страхового акту №СТ/19/0234 від 01.08.2019, рахунку-фактури ФОП ОСОБА_3. №1221284 від 29.07.2019, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснило відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виплати коштів ФОП ОСОБА_3. у сумі 32 537,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2410 від 01.08.2019.

З метою отримання страхового відшкодування Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» із заявою №5643 від 15.10.2019 про виплату страхового відшкодування у розмірі 32 537,00 грн.

В свою чергу Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аркс» на виконання своїх зобов`язань за полісом №ЕР 130647654 було перераховано позивачу кошти у розмірі 8 181,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням №623397 від 13.12.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за полісом №ЕР 130647654, яке полягає у частковій сплаті на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» страхового відшкодування, а саме - у розмірі 8 181,94 грн. замість 32 537,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у зв`язку із здійсненням страхового відшкодування Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» набуто право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.08.2019 у справі №369/9951/19 вбачається, що транспортний засіб - «КАМАЗ» 55111, д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «КАМАЗ» 55111, д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 , встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації «КАМАЗ» 55111, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аркс» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 130647654, що підтверджується наданою відповідачем копією вказаного договору.

Наведеним договором (поліс №ЕР 130647654) передбачено, що франшиза становить 2 000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 18.07.2019.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається із доданих позивачем до позовної заяви документів розрахунок страхового відшкодування на користь ФОП ОСОБА_3. було здійснено Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» без застосування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 .

Натомість, відповідач вказує про обов`язковість застосування такого коефіцієнту фізичного зносу з огляду на те, що частина деталей ТЗ «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , заявлених до відшкодування, взагалі не мають пошкоджень; до відшкодування заявлені роботи, які не потребуються для відновлення цього ТЗ; частина пошкоджень цього автомобіля не отримані в результаті ДТП, що сталася 18.07.2019, зокрема, не знаходяться в зоні контакту транспортних засобів учасників ДТП; до відшкодування заявлені деталі ТЗ, які вже були пошкоджені раніше та ремонтовані з порушенням вимог щодо їх відновлення тощо.

Суд відзначає, що здійснення Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» виплати страхового відшкодування в сумі 32 537,00 грн. (на підставі рахунку-фактуру СТО, без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-TRвід 06.12.2018, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.

Однак, в силу приписів ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок відповідача за полісом №ЕР 130647654 відшкодувати позивачеві шкоду обмежується лімітом відповідальності страхувальника, франшизою згідно полісу та межами вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб`єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Таким чином, проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Винятком стосовно використання зазначених (у п. 7.38 Методики) вимог є коли складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)) (п.п. б) п. 7.39 Методики).

В матеріалах справи наявний наданий відповідачем висновок експерта №030/20 судової автотоврознавчої експертизи у справі №910/18696/19 (надалі - Висновок), складений 26.01.2020 суб`єктом оціночної діяльності - судовим експертом Ковалем Ігорем Миколайовичем (свідоцтво №49 від 03.07.2015, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталась 18.07.2019, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 10 116,30 грн.

У вказаному Висновку експерта №030/20 зазначено, що при визначені обсягу пошкоджень досліджуваного КТЗ приймались до уваги пошкодження, зафіксовані в протоколі огляду КТЗ від 23.07.2019 та які підтверджуються доданими фотографічними зображеннями. З переліку пошкоджень КТЗ в дефектній відомості не приймаються в розрахунок наступні:

1. Фірмова емблема на гратах радіатора. Підставою для виключення цієї позиції є вимога п. 8.4.1 «Методики», де зазначено: «…експерт повинен мати уявлення про силову схему з`єднаних складників кузова й порівнювати її з напрямком аварійно збуджувальної сили (деформуючого впливу)». Згідно п. 3.2.3 «Методики», пошкодження фірмової емблеми має належати до групи вторинних пошкоджень, тобто пошкоджень, які утворились внаслідок передачі зусиль від первинного джерела деформуючої сили до деформованого кузовного складника шляхом передачі цих зусиль через несучі елементи кузова без контакту з зовнішнім об`єктом. Однак сама грата радіатора, через яку повинна була передаватись деформуюча сила, не є пошкодженою і не є в зоні аварійних пошкоджень взагалі.

2. Важіль підвіски переднього лівого колеса; радіатор охолодження двигуна; корпус лівого дзеркала. Підставою для виключення зазначених складників є вимоги п. п. 8.5.12, 8.5.15 «Методики», де зазначено: «Фотографії розміщують у порядку за принципом «від загального до детального» у такій послідовності за видом фотозйомки: видова, вузлова, детальна. …Детальна фотозйомка фотозйомка окремих складників чи окремих пошкоджень КТЗ. Детальні фото відображають крупним планом і несуть максимум інформації щодо форми, характеру та обсягу пошкоджень». Детальна фотозйомка зазначених складників в наданих вихідних даних для проведення експертизи відсутня. Важіль підвіски лівого колеса знято лише на вузловій фотозйомці агрегатів підвіски лівого колеса. Однак інформативних ознак деформації важеля дане фотозображення не містить. Стосовно лівого дзеркала та радіатора, то в наданих матеріалах відсутня навіть вузлова фотозйомка, тобто зйомка, на якій зображають пошкоджені складові крупним планом і таким чином, щоб можна було встановити зони пошкоджень. Згідно п. 8.5.4 «Методики», «… Посилання на фотографію, яку виконано нечітко або якщо відображене на фотографії суперечить досліджуваному, не несе необхідної інформації, може свідчити про необ`єктивність висновку.».

Попередні пошкодження переднього бампера та фар враховуються, згідно вимог п. 5.7.13 «Методики», де зокрема говориться: «Попередні пошкодження складників, що підлягають заміні внаслідок поточних пошкоджень, можуть бути враховані відніманням від сукупних витрат на заміну складника витрат на його ремонт внаслідок пошкоджень, що мали місце до події, що розглядається. Отримане від`ємне значення свідчить про необхідність заміни складника внаслідок попереднього пошкодження. У цьому випадку при визначені вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку від події, що розглядається, вартість таких складників до розрахунку не приймається, а враховується тільки їх демонтаж/монтаж під час ремонту, якщо це необхідно». Для переднього бампера та фар досліджуваного КТЗ вищезазначена умова виконується. Так передній бампер від попередньої події має пошкодження місць кріплення, оскільки ліворуч та праворуч прикріплений до кузова шурупами всупереч технології ремонту, встановленої заводом-виробником. Згідно вимог п. 4.16.13 «Методики» такий бампер підлягав заміні від попередньої події. Фари досліджуваного КТЗ мають сліди неякісного відновлювального ремонту у вигляді пропаювання та приклеювання кронштейнів кріплення до корпусів. Такий вид ремонту суперечить як технології, встановленій заводом-виробником, так і самому визначенню поняття «відновлювальний ремонт». Згідно п. 1.11 «Методики», метою відновлювального ремонту є, серед іншого, забезпечення максимальної відповідності технічного стану, технічних характеристик складників стану, що мав місце до пошкодження. Технічний стан фар після такого ремонту аж ніяк не відповідає їхньому технічному стану до пошкодження. Згідно вимог п. 4.16.15 та 4.16.13 «Методики» фари з такими пошкодженнями підлягали заміні від попередньої події. Отже в калькуляції відновлювального ремонту досліджуваного КТЗ від ДТП, що розглядається, враховується лише вартість робіт з демонтажу/монтажу попереднього бампера та фар.

Відтак, в даному випадку для розрахунку страхового відшкодування, яке підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, є обов`язковим визначення та застосування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 .

Суд відзначає, що позивачем до позову було додано страховий акт №СТ/19/0234 від 01.08.2019 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при спірному ДТП, дорівнює 32 537,00 грн., однак з даних документів вбачається, що розрахунок страхового відшкодування здійснений без урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості визначеного ним розміру страхового відшкодування відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, в порядку, передбаченому ст. 29 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пунктами 7.38, 7.39 Методики, а отже позивачем не доведено, що вартість відновлювального ремонту становить 32 537,00 грн.

Суд відзначає, що можливі недоліки Висновку, на які позивач звертав увагу суду у своїх письмових поясненнях, не спростовують того, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , повинна розраховуватись із застосуванням коефіцієнту зносу деталей.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не довів обставин, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог - вартості відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 32 537,00 грн., а відтак і не довів обставин наявності у відповідача обов`язку зі сплати на його користь страхового відшкодування в частині 22 355,06 грн.

В той же час, згідно статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, зазначеною статтею встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника за Полісом №ЕР 130647654 у розмірі, який перевищує суму, яка підлягає виплаті страховиком (Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аркс») потерпілому страхового відшкодування та становить різницю між фактично завданою шкодою і страховою виплатою.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, виходячи з положень статті 1194 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 як страхувальник за Полісом №ЕР 130647654 несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду в межах різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту завданої шкоди та сумою, яка підлягає виплаті страховиком на підставі полісу.

Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, визначеною у відповідності до ст. 29 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Тотожні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц та у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №752/16797/14-ц.

З огляду на наведене позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат сторін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Таким чином, судові витрати Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», які складаються із судового збору, покладаються на позивача.

Водночас, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» просить суд покласти на позивача понесені відповідачем судові витрати у розмірі 2 500,00 грн. на оплату послуг експерта для здійснення автотоварознавчої експертизи, за наслідками якої складено висновок експерта №030/20 судової автотоврознавчої експертизи у справі №910/18696/19 від 26.01.2020.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених відповідачем витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи, до матеріалів справи долучено платіжне доручення №639 583 від 05.02.2020 на суму 2 500,00 грн. із призначенням платежу - оплата експертизи згідно рахунку №030/20 від 26.01.2020.

На підставі наведених приписів господарського процесуального закону, суд покладає витрати Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на оплату послуг експерта для проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 2 500,00 грн. на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 77, 78, 79, 123, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) про стягнення 22 355,06 грн. відмовити повністю.

2. Витрати позивача на оплату судового збору покласти на Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант».

3. Витрати відповідача на оплату послуг експерта, в розмірі 2500,00 грн., покласти на Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант». Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) судові витрати в сумі 2500,00 грн., на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912).

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020

Суддя В.О.Демидов